75800 Україна Херсонська обл. смт Каланчак вул.Чорноморська,7 ТЕЛ.:(05530)-3-11-40 E-mail:kalanchak.biblioteka@gmail.com
Бережіть себе та своє здоров'я. Мийте руки, тримайтесь на безпечній відстані від інших і перевіряйте ресурси з рекомендаціями на час пандемії COVID - 19.

26 березня 2021 р.

На Блозі Каланчацької ЦБС – 300 000 відвідувачів !


        300 тисяч переглядів  – це круто !!!
        300 000  жителів нашої планети переглянули Блог Каланчацької централізованої бібліотечної системи!
         На Блозі розміщено вже 1045 публікацій з фотографіями, а деякі дописи з відеороликами.
       Наш блог – інформаційний, пізнавальний, сучасний, креативний, цікавий, корисний, має своє обличчя та свій стиль.
       Наш бібліотечний блог – висвітлення нашої повсякденної  роботи на благо мешканців нашої Каланчацької громади.
       Блог Каланчацької ЦБС – рупор громади, невичерпне джерело просування краєзнавства у світовому інформаційному просторі.
      Через свій бібліотечний блог ми спілкуємося з усім світом, знаходимо нових  друзів, підтримуємо дружбу та тісні стосунки, обмінюємося досвідом з постійними друзями та колегами, пізнаємо світ інновацій та новаторства в бібліотечній галузі та розповідаємо світові про свої  здобутки, бібліотечні досягнення, успіхи, гранти, нагороди.
     Наш бібліотечний блог налічує 25 тематичних сторінок, на блозі вже 1045 дописів з фотографіями, деякі з відеороликами.  Це палітра цікавих накопичень – повідомлень з  центральної бібліотеки  та бібліотек – філій, всіх відділів, секторів центральної книгозбірні, репортажі з засідань читацьких об’єднань та клубів за інтересами, з краєзнавства, окремі сторінки про співпрацю з Посольством США в Україні та Радою Міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX), видавнича діяльність центральної бібліотеки, Пункт Європейської  інформації та конкурсів, акцій, фестивалів, є сторінка присвячена методичній роботі, співпраці з ЗМІ.
       Окремі сторінки представлені важливим подіям, знаменним та пам’ятним датам, класикам української літератури, Всеукраїнській акції «Бібліотека українського воїна», учасникам АТО – Воїнам Світла  нашої громади «Наші Герої», учасникам Великої Перемоги над нацизмом «Ніколи знову», розміщена й сторінка про наші перемоги, успіхи, нагороди «Історія успіху». 
      На головній сторінці блогу розміщено й логотип Літературного блогу Каланчацької ЦБС – один  лайк …  й перехід на сторінки нашого другого блогу, на якому 20 тематичних сторінок.
     Тому географія відвідувачів нашого блогу дуже широка, нас знають, цікавляться, переглядають наші сторінки жителі всіх без винятку областей України, жителі багатьох країн світу. Дуже приємно, що відвідувачами та шанувальниками наших дописів є жителі Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки, Канади, Бразилії, Кенії, Нідерландів, Італії, Китаю, Польщі, Угорщини, Норвегії, Афганістану, Таїланду, Естонії, Єгипту, Латвії, Сінгапуру, Південно -Африканської республіки, Литви, Вірменії. Франції, Індії, Люксембургу, Лівану, Австралії, Хорватії, Іспанії, Республіки Білорусь, Ізраїлю …
        Є постійні відвідувачі нашого блогу, які  запрограмували так, що як тільки з’являється новий допис – вони отримують повідомлення й зразу ж  переглядають, часто пишуть свої відгуки та побажання. Доречі, на нашому блозі дуже багато теплих відгуків та побажань, серед них колеги з обласних, районних та сільських книгозбірень, визнані бібліотекарі країни, методисти… Приємно бачити відгуки професіоналів бібліотечної справи.
       Колектив Каланчацької  ЦБС завжди в пошуку інновацій, нових форм роботи. Ми завжди на вістрі часу, ми крокуємо в ногу з часом, намагаємося йти дещо попереду.
      Завітайте  й Ви на наш блог !  Переглянувши цікаві для Вас сторінки один раз, Ви будете знов й знов спілкуватись з нами. Ми відкриті для спілкування, прислухаємось до порад та зауважень. Завжди Вам раді !
      300 тисяч переглядів  – це круто !!!
        Мережевий журнал «Блог Каланчацької ЦБС» – наша гордість, історія бібліотек району,  літопис гарних справ, важливих подій, інновацій, планів, роздумів, депозитарій краєзнавчих документів, своєрідна історія життя та діяльності визнаних особистостей краю, почесних громадян селища, відомих осіб громади, талановитих односельців  –  поетів, письменників, народних умільців, панорама краєвидів та красот нашої рідної таврійської землі …
      Для жителів інших держав встановлено перекладач на різні мови світу.


25 березня 2021 р.

День народження – особлива дата!

 

     Це свято ні із чим не зрівняти,  тож і не дивно, що атмосфера позитиву і піднесеного настрою панувала в літературно – мистецькій залі Каланчацької центральної бібліотеки,  де зібралися іменинники і ювіляри першого кварталу 2021 року – учасники читацького об’єднання людей поважного віку   «Спілкуймось!»  
    Ведучі святкової зустрічі Любов Радіонова і Любов Степко одразу ж почали з побажань і привітань.
    У перший день Нового року в  шановної  Валентини Іванівни Данько – подвійне свято. У цей день вона відзначила і свій день народження. Новий рік – завжди старт, початок чогось непередбачуваного і незвіданого. Тому зустрічати його й одночасно відзначати свій день народження так хвилююче.   Другого дня Нового року зустріла свій 65 річний ювілей  доброзичлива і завжди позитивно налаштована Людмила Андріївна Польовик.
    6 січня у Святвечір відзначила свій  день народження оптимістична та товариська одноклубниця Тетяна Федорівна Андрєєва.       20 січня – день народження відзначали дві подруги-одноклубниці Любов Іванівна М’ягченко і Валентина Павлівна  Покрова.  Обидві іменинниці  жваві і активні не дивлячись на поважний вік. Пані Валентина  відзначила  поважний ювілей – 70-у  річницю, а така ж активна і завзята, як замолоду. Все встигає: і співати, і бути членом козацького  товариства, а ще  ж продовжує працювати на відповідальній посаді.    27 січня свій день народження відзначила мудра та товариська людина, чуйна і турботлива Лариса Климівна Бруяко. За станом здоров’я вона не змогла бути присутня в залі, але передала свою дяку за запрошення  через близьку подругу, теж іменинницю Лідію Крайнову, вона ж передасть найкращі побажання, подарунки  і вітання одноклубників пані Ларисі. 
   31 січня відзначила  день народження велика шанувальниця поезії  Тетяна Володимирівна Мельничук.  Активна учасниця бібліотечного літературного  клубу «Дивослово» не зрадила своєму поетичному єству  і прочитала присутнім власний вірш – побажання зі словами «Хай кожен ваш день приносять лише радість».
   Від імені ведучих і одноклубників  іменинники  отримали щиросердні вітання, щасливого сьогодення, радісного завтра, поваги від дорогих серцю людей, щастя без ліку і довгого віку на многії і довгії літа!
В цей дорогий для серця день
Бажаєм квітів і пісень!
Від друзів – щирих привітань,
Від зірок – здійснення бажань!
Від сонця – світла і тепла,
Щоб доля щедрою була!
І не спинити часу лік,
Нехай щастить весь довгий вік!
   Приймала  сердечні поздоровлення та  найкращі побажання і єдина іменинниця лютого – Єфросинія Іванівна Гайченя, яка 18 лютого відзначила свій день народження. Від душі бажаємо іменинниці завжди бадьорого настрою та  оптимізму!
Дозволь тебе сьогодні привітати,
Бо день такий буває раз на рік,
Здоров'я й щастя щиро побажати,
На все життя, на довгий-довгий вік!
До сотні літ дожить без горя і журби,
Від гір, від сонця, від калини
Всіх благ земних – з роси й води
Бажаємо тобі всі нині!
   2 березня відзначила свій день народження Тетяна Дмитрівна Петруненко –
керівник клубу «Спілкуймось!», голова районної організації Товариства Червоного Хреста України на громадських засадах, людина великої душі і невичерпної енергії. Не знайти нам таких слів, які б змогли повною мірою висловити величезну подяку Вам, шановна Тетяна Дмитрівна, за Вашу невтомну працю.
   6 березня день народження у Валентини Миколаївни  Куцевої. Артистична натура, палка шанувальниця поезії, учасниця бібліотечного літоб’єднання «Дивослово», авторка ліричних і гумористичних віршів звернулася до одноклубників з власними натхненними віршами.
    15 березня відзначила свій день народження Лідія Веніамінівна Крайнова.
Все  життя Лідію Веніамінівну супроводжує музика. Вона закохана у пісню. Керує ансамблями «Южаночка» і «Берегиня», а ще дуже часто разом з подругою Ларисою Климівною Бруяко дарують  нам пісні в прекрасному виконанні.
Дорогі одноклубниці, іменинниці і ювілярки :
До поки сонце світить з висоти,
Щебечуть птахи, зацвітають квіти,
Ми Вам життям  бажаєм  твердо йти,
І дням грядущим  від душі радіти!
Хай щастя завжди супроводить Вас,
Людська повага й шана не минають,
А Вашу мрію й працю повсякчас
Лиш визнання вінчають!
Шановні наші! Нехай завжди вас супроводжує удача, постійно зігріває тепло людської вдячності, а будні і свята наповнюються радістю, світлом і любов’ю рідних та близьких. Вічної молодості вашій душі та доброти серцю, здійснення всіх ваших планів і сподівань!

  Кожна іменинниця отримала подарунок, вітальну листівку та музичне вітання від улюблених артистів. Завершилася святкова зустріч  віршем ведучої  Л. А. Радіонової з побажанням «Хай кожна з вас буде щаслива»
    Хай же завжди у вас буде гарний настрій і підстави для оптимізму!
    До нових зустрічей в бібліотеці!
    Дні народження і ювілеї – це завжди нагадування про те, що вік не стоїть на місці. Багато хто негативно ставиться до прожитих років. Саме тому так важливо в цей день винуватцям свята дати відчути себе молодими і сповненими сил та оптимізму. Хто зможете це зробити краще за рідних та близьких по духу людей!?

Пам’ятники Каланчацької громади

  
   
     Пам’ятники  – зберігачі та оповідачі історії !              Люди з цікавістю та захопленням дивляться на пам’ятники старовини. На сучасні пам’ятники, бюсти, монументи, пам’ятні дошки та інші архітектурні споруди дивимось з інтересом, щемом в серці, повагою, іноді безмежною вдячністю ...
      Є пам’ятники присвячені нашим землякам, життя та вчинки, подвиги яких тісно пов’язані з історичними подіями, інші – відомим особистостям, які залишили слід в історії нашого краю, в серцях вдячних потомків.
     Пам’ятники – це нагадування про минуле – далеке й близьке, це наша історична спадщина, але, іноді, деякі архітектурні споруди є справжнім витвором мистецтва.
     Пам’ятники  – наша історія:  іноді 
 жорстока, трагічна … Періодами – цікава та захоплююча, наше минуле, яке пригадуємо зі сльозами на очах, з болем в серці, іноді з гордістю …
     Одні історичні події, факти, скульптури нас захоплюють, ми подорожуємо в часі і відстані, переносимося в уяві в інші епохи, до наших далеких предків, інші змушують нас замислитись над сучасними подіями, поспівчувати рідним та близьким, а іноді йдемо до бібліотек та знайомимося з історією спорудження пам’ятника, з життям та героїчними вчинками людей, яким поставлено бюст чи меморіальну дошку, знайомимося з творчістю талановитих краян, яким встановлено пам’ятник або погруддя.
     Читаючи  чи слухаючи розповіді про односельців, яким встановлено пам’ятні знаки, відвідуючи з оберемком гарних квітів пам’ятники, бюсти, монументи, пам’ятні дошки  – це не тільки пізнання історії рідного краю, а й патріотичне виховання, особливо молоді – вчитись жити й працювати на прикладі наших Героїв, наших почесних громадян та відомих особистостей.
       До вашої уваги розповіді про пам’ятники Каланчацької селищної територіальної громади в наступних дописах за 25 – 24 березня 2021 року.
     Ласкаво просимо!


Пам’ятник учасникам АТО

 

      Пам’ятний знак учасникам антитерористичної  операції  на території Луганської та Донецької областей - жителям Каланчацької громади.
     12 жовтня 2018 року на передодні державного свята Дня захисника України в центрі селища Каланчак був відкритий пам’ятний знак учасникам АТО  Олександру Григоровичу Березі, Юрію Івановичу Іржику та Володимиру Олександровичу Серебринському.
   Олександр  Береза  –  Герой - кіборг  /28.07.1971 – 24.01.2015/, 
   Юрій Іржик – Герой  АТО,  позивний «Йожик»  /22.04.1988  –  23.05.2016/, 
   Володимир Серебринський – Герой АТО  /29.12.1967  - 13.09.2014/.
  Пам’ятний знак – вшанування пам'яті захисників України – жителів Каланчацької  громади, які віддали життя боронячи нашу землю на Сході нашої країни.
    Всі троє наших Воїнів Світла нагороджені орденами «За мужність» III ступеня (посмертно).  
    Герої не вмирають …  Вони назавжди в пам’яті народній !
    Низенько вклонімося їх світлій пам'яті!
    З документами про наших Героїв, учасників антитерористичної операції - Воїнів Світла запрошуємо ознайомитись в краєзнавчому секторі Каланчацької центральної бібліотеки та у  збірнику розповідей про учасників АТО, Героїв третього тисячоліття "Воїни світла" авторста Надії Федкевич.

 


Пам’ятник на честь заснування с. Хорли.

 

  Пам’ятний знак 100-річчя з дня заснування села Хорли встановлено у 1997 році.

    Село Хорли засноване талановитою підприємницею, діяльною благодійницею Таврії Софією Богданівною Фальц-Фейн у 1897 році, де вона проживала, і де за гіркою іронією долі була вбита.
     Близькість моря хвилювала її непокірний розум і сміливі уявлення, які вона сміливо втілила в життя.
    У 1903 році село Хорли  отримало статус порту, у 1993 році в гавані стояло вже 6 пароплавів.
    Завдяки умілій господарниці порт Хорли швидко перетворився в квітуче містечко, стало «державою в державі»…
    Тут було все власне, всі галузі економіки, і соціального життя, зразкове сільське господарство, промисловість, торгівля, транспорт. Була побудована своя метеорологічна станція, млин, водонапірна башта, заводи м’ясних та рибних консервів, овочева та кондитерська фабрика, виноробний завод, школа і бібліотека, пошта, телефон та телеграф, хор та оркестр, навіть, свій монетний двір. Були побудовані готель, ресторан та бальний зал ...
      В школі працював один вчитель, навчав 34 хлопчика і 22 дівчинки.
      А вечорами над темним парком загоралися вогні «Ілюзіона». Телефон з’єднував з Преображенкою та Асканією – Новою, де працювали її сини.
      У сильні морози іноземні кораблі надовго завмирали у пристанях Одеси, Херсона, Миколаєва. У глибині Каркінітської затоки була тепла бухта, де  природнє гаряче джерело підігрівало морську воду і тут кипіло торговельне життя. Порт Хорли цілорічно приймав кораблі з Австрії, Німеччини, Греції, Італії. Йшла торгівля з усією Європою. Вивозилося золоте руно,  пшениця, м’ясо птиці, устриці та інша морська продукція, всілякі консерви, на яких стояла торгова марка Софії Богданівни Фальц-Фейн «Золота рибка на велосипеді». 100 гектарів виноградників давали багато вина для продажу…
    На цьому всі прагнення Фальц-Фейнів закінчилися, адже з приходом Радянської влади  в Хорлах все змінилося. На зміну прийшли комуністи, так званий комуністичний режим. Ім’я Фальц-Фейн стало «Червоною ганчіркою» для комуністів.
     У 1919 році Софія Богданівна була вбита пострілом із револьвера у замкову щілину з рук бійця партизанського загону від керівництвом П.І.Тарана.
       …  Містечко Хорли за радянських часів перетворилося у звичайнісіньке село, яким є й зараз.

Пам’ятник розстріляним військовим та морякам

 

Пам’ятний знак розстріляним військовим морякам і мирним громадянам...
     20 серпня 2018 року на межі Каланчацького та Скадовського районів відкрито пам’ятний знак розстріляним у 1942 році у протитанковому рову  військовим морякам і мирним громадянам.    Як свідчать архівні документи, 11 вересня 1941 року в Каланчак увійшли війська німецько-фашистської армії. Окупаційний режим супроводжувався повальними арештами та розстрілами, особливо активістів.
    У листопаді 1941 року німецькі нацисти провели масові обшуки і зареєстрували 350 жителів селища Каланчак, багатьох із них піддали тортурам. Наказом №1 комендант  Картнер призначив старосту й зобов’язав «Комуністів і політруків протягом 3-х днів з’явитися на реєстрацію. Ті, хто не зареєструється – саботажники, і їх притягнуть до жорсткої відповідальності – розстріл…Люди, які будуть переховувати червоноармійців, надавати їм їжу та нічліг, будуть каратися вищою мірою – розстрілом …»
      І розстрілювали. Крім того, безглузді вбивства,  ґвалтування, тортури та знущання німецьких солдат – були нормою життя того часу. За наказом коменданта Картнера у протитанковому рові, що за каланча ком, були розстріляні 76 мирних жителів Каланчака, серед яких директори шкіл Каменков та Масюткін, голови колгоспів Данько і Гаран, секретар парторганізації Силищук та багато інших.
   18 травня 1942 року до Каланчака прибули близько 600 чоловік військовополонених червоних моряків. На території колгоспу ім. Будьоного був обладнаний пересильний концтабір. Усіх слабких, поранених військовополонених, які не могли продовжувати шлях і працювати, просто знищили, але не на території концтабору, а за кілька кілометрів – у протитанковому рові, що за колгоспним садом. Цей рів, викопаний вручну каланчакцями, аби затримати ворога, став братською могилою для багатьох із них. Ця земля пам’1ятає розстріли 139 чоловік військовополонених.
    А через декілька днів громадяни циганської національності отримали наказ з’явитися до комендатури для реєстрації та відправки до Румунії. Але усіх їх, навіть немовлят, розстріляли  у цьому ж протитанковому рові. Трохи прикидали землею. Очевидці розповідали, що іще кілька днів ворушилася просякнута кров’ю земля.
     Після звільнення Каланчак, у 1945 році надзвичайна комісія з розслідування злочинів фашистів проводила ексгумацію тіл загиблих для Нюрнберзького процесу. 80 тіл  червоноармійців перепоховали на території «Жовтневого» (тепер мікрорайон «Преображенський»). Але більшість і донині лежать у протитанковому рові, який за ці роки майже не зберігся.


Пам’ятник Івану Дніпровському

 

        Пам’ятний знак Івану Дніпровському /Івану Даниловичу Шевченко/ встановлено на однойменній вулиці в центрі селища Каланчак (1895 ­- 1934).
      Псевдоніми: Кобзаренко, Жан, Сам, Кожушко, Т, Кобзаренко, Лусь Олесь. 
      Наш земляк закінчив Кам'янець-Подільський інститут народної освіти.
     Разом із В. Блакитним, В. Сосюрою очолював Спілку письменників “Гарт”.   
     Відігравав помітну роль в процесі становлення й розвитку новітньої української літератури та театральної культури.
      Херсонський письменник Ю.Голобородько  присвятив митцю нарис «Письменник із Каланчака».
     Іван Дніпровський автор збірок  «Донбас», «Плуг»,   п'єс «Любов і дим», «Яблуневий полон», «Шахта „Марія“,  оповідань та повістей «Заради неї», «Долина угрів», «Анатема», «Андрій Хомут», «Березень», «Яхта  „Софія“, «Балет у главковерха», «Фаланга», «Ацельдама», «Дніпро закований», творів у трьох томах (Харків — Полтава), переклав повість «Війна» Миколи Тихонова та інші твори російської літератури.
     Ім’я Івана Дніпровського носить вулиця в центрі селища, Головний будинок культури,  ім’ям письменника названо Каланчацьку ЗОШ  І­ІІІ ст. № 2.
      Іван Дніпровський  відомий світові як український поет, прозаїк, драматург, перекладач.

Пам’ятник десантно-штурмовій бригаді

 

    Пам’ятний знак 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді  встановлено на межі з АР Крим.   
   28 травня 2018 року в Каланчацькому районі відбулася подія, яку сміливо можна назвати подією державного значення. Поблизу села Ставки на місці першого блок-посту на кордоні з анексованим Кримом відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, яка 02 березня 2014 року першою вступила на захист рідної землі.
       Його встановлено поруч з меморіалом на честь загиблих від рук російських окупантів кримчан, відкритого наприкінці 2016 року завдяки ініціативі благодійного фонду “Героїка” неподалік від адміністративного кордону з окупованим Кримом.
      Символічно, що на першому меморіалі увічнені імена тих, хто загинув при захисті селища Піски Донецької області. У цих боях брали участь військові 79 бригади, що пройшла через усі визначальні бої на Донбасі.
     79 окрема аеромобільна бригада була створена в липні 2007 року шляхом експериментального об‘єднання 79 аеромобільного полку з 11-м полком армійської авіації.
     Завдяки їх стійкості та мужності українська армія відновила віру в свої сили,згуртувалася, а їх самовідданість  та героїзм стали прикладом для відродження бойової слави України.


Пам’ятник кримчанам – учасникам АТО

 
        Пам’ятний знак  “Кримчанам, які загинули  в боях за єдність України”.     
       26 листопада 2016 року відкрито Меморіальний знак  “Кримчанам, які загинули в боях за єдність України” недалеко від траси Е-97, на автошляху Каланчак-Армянськ, біля села Ставки Каланчацького району, на відстані 6 км від адміністративного кордону з тимчасово окупованою АР Крим.
       Пам’ятник присвячений уродженцям Криму. На ньому викарбовано 21 ім'я жителів Криму, які загинули у боях з російським агресором на Сході України протягом 2014-2016 років, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України.
      Меморіал встановлено на місці, де в березні 2014 року постав перший блокпост, на якому несли службу військовослужбовці-десантники. На одній з плит викарбуване ім'я Олексія Крементаря.    
      Пам’ятний знак являє собою збільшену копію ордена Хреста Симона Петлюри, встановлену на кам’яному постаменті. Уздовж монумента розміщені гранітні брили з іменами 17 кримчан, загиблих у боях з російським агресором на Сході України. Біля пам’ятного знака також встановили 8-метрову щоглу з державним прапором України.
      Меморіальний об’єкт побудований на кошти благодійного фонду “Героїка”.

 

Меморіальна дошка Ю.Іржику, Герою АТО

  
      Меморіальна дошка патріоту України,  Герою АТО  Юрію Івановичу Іржику нагадуватиме теперішнім та майбутнім покоління про цю страшну неоголошену війну …  
      Юрій Іржик  народився 22 квітня 1988 року в с. Заводське Чортківського району Тернопільської області, невдовзі сім’я переїхала до смт Каланчак на Херсонщину.
      Тут закінчив Каланчацьку ЗОШ № 1.
      З травня 2006 по травень 2007 року служив в лавах армії.
     У  2014 році був знов призваний до Збройних сил України, служив на сході України у зоні бойових дій.
     Мав звання «сержант», був командиром другої роти першого взводу 21 батальйону "Сармат»,  позивний «Йожик»
     З 20 серпня 2015 року продовжував службу за контрактом. Загинув 23 травня 2016 року під час виконання бойового завдання в районі м. Маріуполя Донецької області.
    18 жовтня 2016 року на будівлі Каланчацької ЗОШ № 1 Юрію Іржику встановлено меморіальну дошку.
     Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, "За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).    

  

Меморіальна дошка О.Березі, Герою АТО

 

     Меморіальна дошка патріоту України, Герою АТО, кіборгу Олександру Григоровичу  Березі  нагадуватиме теперішнім та майбутнім покоління про цю страшну неоголошену війну …
      Народився 28 липня 1971 року в смт Каланчак Херсонської області.
     Служив у 79 – ій аеромобільній бригаді у званні молодшого сержанта, був командиром бронетранспортера.
     Загинув під час штурму Донецького аеропорту в результаті мінометного обстрілу.
    Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі",  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
     Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
     У Олександра залишились дружина та дві доньки:  Анастасія  (1998 р.н.) і  Ганна (2006 р.н.)
     Похований в смт Каланчак Херсонської області на центральному кладовищі.
  21 травня  2015 року в  Каланчацькій ЗОШ № 1 встановлено меморіальну дошку в пам’ять про нашого Героя – кіборга.
    В селищі Каланчак вулицю М. Горького перейменовано на вулицю Олександра Берези.
    В центрі селища  Каланчак встановлено меморіал загиблим в АТО – ООС трьом  землякам, серед них Олександр  Григорович Береза.

Меморіальна дошка В. Серебринському, Герою АТО

 
       Меморіальна дошка патріоту України, Герою АТО  Володимиру Олександровичу Серебринському нагадуватиме теперішнім та майбутнім покоління про цю страшну неоголошену війну …
     Народився 29 грудня 1967 року в с. Дергачі Харківської області.
     Після закінчення Новопавлівської середньої школи вступив до Каховського професійно - технічного училища, яке закінчив з відзнакою.
     З 1986 по 1988 рік проходив строкову службу в Казахстані. Демобілізувавшись з лав Збройних Сил  повернувся в рідну Новопавлівку, працював водієм. Одружився, разом з дружиною ростили сина.
      В 2014 році був призваний до збройних Сил України, проходив службу у військовій частині В2830 в смт Черкаське Дніпропетровської області, а потім у складі 93 окремої механізованої бригади третього механізованого батальйону в Донецькій області.
      Загинув 13 вересня 2014 року в бою  в селі Красний Партизан  Ясинуватського району Донецької області.
      Указом Президента України № 473/2015  від 13 серпня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
      У Володимира залишились дружина та син.
      Похований в с. Новопавлівка Каланчацького району Херсонської області.
      3 березня 2016 року на стіні Новопавлівського НВК імені В.Д.Реут  відкрито меморіальну дошку на честь Серебринського  В.О. – Героя АТО.
      В центрі селища Каланчак встановлено меморіал загиблим в АТО – ООС трьом  землякам, серед них Володимир Олександрович Серебринський.


Пам’ятна дошка лікарю Михайлу Бичкову

 
   Пам’ятна дошка колишньому головному лікарю Михайлу Олеговичу Бичкову.  (12.07.1959 – 22.06.2013)          10 січня 2014 року було відкрито меморіальну дошку головному лікарю Каланчацької районної лікарні Бичкову Михайлу Олеговичу.
    Рішення про встановлення меморіальної дошки було прийняте на XXXIII сесії Каланчацької районної ради 26 грудня 2013 року за зверненням колективу Каланчацької районної лікарні.
    Завдяки його зусиллям побудовано медичний комплекс. Михайло Олегович Бичков вніс великий внесок в розбудову районної лікарні, зокрема в її будівництво, оформлення інтер’єру, придбання обладнання, комплектування медичним персоналом, висококваліфікованими лікарями й сам був талановитим лікарем, як кажуть в народі, від Бога, відповідальним керівником.
    Михайло Олегович Бичков, ще дуже молодим після тяжкої і тривалої хвороби передчасно пішов з життя.

Монументи воїнам-землякам та Льотчику І.Ф.Билову

  
         Монумент воїнам-односельцам  встановлено на території Каланчацької філії  ПАТ «Херсонгаз».
        До 9 травня 2014 року було відновлено монумент воїнам-односельцям, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, який знаходиться на території Каланчацької філії  ПАТ «Херсонгаз».
        Й хоча ця споруда і не входить до переліку об’єктів власності філії, але трудовий колектив постійно дбає про належний стан монумента, вигляд місця, де увіковічено пам’ять про тих, хто віддав своє життя за наше мирне майбутнє.
        Це місце є майданчиком, де традиційно проводяться мітинги за участю трудового колективу підприємства та почесних гостей, присвячені знаменним історичним датам – День Перемоги та День визволення Каланчака.
        Але монумент є насамперед архітектурною спорудою, яку час та клімат з кожним роком все ж таки руйнують. З урахуванням цього та метою збереження пам’ятника адміністрація філії, трудовий колектив та за підтримки  голови правління ПАТ Зангієва А.Г. здійснила заходи з реконструкції пам’ятної споруди, ремонту зруйнованих елементів та оздоблювальні роботи з відновленням захисного покриття монументу.
      Нехай такі факти поваги до нашої історії вселяють в наші серця надію на краще майбутнє та мирне життя.
     Ніколи знову !!!

***

Пам’ятник
загиблим воїнам-односельцям та військовому
льотчику І.Ф.Билову в с. Новопавлівка. 
Пам’ятник загиблим воїнам у німецько-радянській війні 1941 – 1945 років, жителям сіл Новопавлівка та Семихатки, було встановлено у 1963 році в центрі села Новопавлівка.
  На цьому місці перепохований військовий льотчик, лейтенант   Іван Федорович Билов, який загинув у повітряному бою над Семихатками. Біля підніжжя пам’ятника викарбовано імена  66  новопавлівців (воювало 107 осіб), які не повернулися з війни та ім’я Івана Федоровича Билова  – військового льотчика.   
     З нарису  В.Д.Реут «Новопавлівка. Погляд крізь роки»:  «В грудні 1943 року над селами Семихатки та Новопавлівка  стояв густий туман, сипалася сніжна крупа. В селі відчувався неспокій. Тривоги  додав рев літаків, вони летіли парами низенько над землею.  В густій ​​імлі не було видно розпізнавальних знаків. Й раптом здригнулася земля. Один з залізних соколів здійнявся під хмари й врізався метра зо два в землю. Фюзеляж загорівся, було чути вибухи боєприпасів, якими була навантажена повітряна машина.     
  Коли вогонь стих, жителі Семихаток дістали тіло радянського пілота, поховали його зі всіма почестями на маленькому кладовищі біля лісної смуги. Імені героя ніхто не запам’ятав, але в поминальні дні, весною, пірамідку й зірку на ній фарбували, могила завжди була доглянута.     
   Минуло 20 років.
   У 1963 році головою колгоспу «Серп та Молот», куди входили Семихатки, був колишній військовий льотчик Богдашевський Іван Романович, 5 листопада  він організував перепоховання невідомого пілота.    
   При перепохованні був знайдений орден. За його номером було встановлено прізвище  льотчика – Билов Іван Федорович, родом  був з селища Лопасня Московської області».
 Льотчика Билова І.Ф. перепоховали в центрі села Новопавлівка, спорудили пам’ятник загиблим воїнам, на якому викарбували прізвища всіх загиблих односельчан та пілота Билова І.Ф.  
Новопавлівські юні слідопити з гуртка «Факел», щзо діє при місцевому краєзнавчому музеї,  розшукали рідних льотчика, які проживають у м. Чехов (в минулому с. Лопасня) Московської області Росії.
   У листопаді 1963 року, у дні святкування 30-річчя звільнення Каланчацького району в Новопавлівку приїхали рідні героя – рідна сестра Марія Федорівна з невісткою. Відбулися зустрічі в музеї села, біля пам’ятника, а в будинку культури проведено вечір-реквієм, присвячений визволителям півдня України від нацистів.      
    Каланчацький район визволяв від нацистів 402 винищувальний авіаційний полк, льотчиком якого був І.Ф.Билов.     
  Могилу друга відвідали льотчики – бойові побратими: П.Ф.Гаврилін, С.П.Шпуняков – Герої Радянського Союзу , механік полку – В.Ф.Шаповалов,  поет О.П.Бровко.
      З історичної довідки про І.Ф.Билова:
     Народився 30 серпня 1920 року в с. Лопасня  Чеховського району Московської області. З успіхом закінчив 10 класів місцевої школи. Улюблені предмети; математика, фізика, хімія. Багато часу приділяв спорту( лижі, гімнастика, стрільба, футбол. Добре грав у шахи.     
   Мав багато друзів, але найбільш вірних два – Чернишова Івана та  Малина Івана. Вони були нерозлучними друзями.  Їх так й називали – «Три Івана». Після закінчення школи вони втрьох пішли працювати на арматурний завод, а ввечері навчалися в аероклубі.        
     Як успішних учасників клубу в 1940 році їх направили на навчання в Качинське авіаційне училище льотчиків-винищувачів. Датою вступу на військову службу вважається 26 березня 1940 року.    
Друзі пригадують високого юнака Билова, коренастого, атлетичної статури, який вчився дуже добре. Після теоретичного курсу почав літати в першій п’ятірці. Життя в училищі було не із легких – готували воєнних льотчиків-винищувачів,  хлопців готували до війни. Але молодість брала своє, юнаки з задоволенням брали участь в художній самодіяльності, залюбки співали в хорі.
    Далі – льотна частина в м. Біробіджан.  У 1941 році був створений 402 винищувальний полк  особливого призначення. Іван Федорович у 1942 році був направлений в цей полк командиром загону.
   Перші бойові польоти на Кубань – «бойове хрещення», здійснив 20 квітня 1943 року в район Малої Землі під м. Новоросійськ.
  За два неповних місяця боїв лейтенант І.Ф.Билов здобув чималий бойовий досвід. На його рахунку було збито майже десяток ворожих літаків.   
 Бойових завдань було багато, але не було легких. Команждиром загону, лейтенантом Іваном Биловим здійснено багато повітряних боїв, знешкоджено багато літаків на землі та в повітрі, живої сили та воєнної техніки ворога.
  Далі були повітряні бої біля Донбасу, брав участь у звільненні Мелітополя, нашого краю – Асканії-Нової, Чаплинки, Новопавлівки. Тут, в Новопавлівці, й «залишився» назавжди.
 Льотчик Іван Федорович Билов був нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни I степеня, Червоної Зірки та багатьма медалями.
    Ім’ям льотчика І.Ф.Билова в Новопавлівці найменована вулиця.
  В усі святкові дні мешканці села відвідують пам’ятник загиблим воїнам з найкращими квітами, переповідають історію льотчика Івана Билова, який загинув в повітряному бою над селом.

 

Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *