75800 Україна Херсонська обл. смт Каланчак вул.Чорноморська,7 ТЕЛ.:(05530)-3-11-40 E-mail:kalanchak.biblioteka@gmail.com
Бережіть себе та своє здоров'я. Мийте руки, тримайтесь на безпечній відстані від інших і перевіряйте ресурси з рекомендаціями на час пандемії COVID - 19.

29 червня 2021 р.

День молоді – свято молодих душею


   День молоді – це офіційне свято усіх українських юнаків та дівчат, а також привід гарно провести час. В Україні це свято щороку відзначають в останню неділю червня. День молоді – свято всіх, хто відчуває себе молодим не лише за віком, а й душею. Воно особливе та унікальне, як сама молодість. Це неповторна та відповідальна пора, коли людина вступає у самостійне життя, ухвалює свої перші власні рішення.
   У цей день в багатьох українських містах влаштовують фестивалі, концерти, флешмоби, кінопокази, квести, конкурсні програми, спортивні змагання, розваги, майстер-класи, виставки та конференції.
   Каланчацька центральна бібліотека долучилася до відзначення свята  і  запросила  молодь громади  посидіти під молодіжним парканом. Тут, під парканом  можна було обговорити проблеми молодіжного середовища, висловити побажання, поділитися планами, розповісти про мрії.
  До святкування Дня молоді в Україні долучаються всі охочі. Хоча молоддю прийнято вважати людей віком від 18 до 35 років, чисельність яких, згідно зі статистикою, в Україні становить понад 22% від загальної кількості жителів. Проте, згідно з офіційними нормами Всесвітньої організації здоров’я, в категорію молодих людей потрапляють особи до 44 років.
   Каланчацькі бібліотекарі стверджують, що  немає різниці, скільки вам років! Якщо ви молоді душею, то День молоді – і ваше свято.
   Бажаємо усім молодим душею творчої енергії, незалежних думок та сил, щоб втілити всі прагнення.
  Щиро зичимо вам, дорогі друзі,  особистого щастя, творчого натхнення, оптимізму та прихильності долі на всіх ваших життєвих шляхах!
 
 

25 червня 2021 р.

Оберіг нашої державності

  

День Конституції України — це державне свято, історія якого почалася з 1996 року та супроводжувалась довгими обговореннями та дебатами. Тоді, у ніч на 28 червня, парламент прийняв Конституцію незалежної
 України, яка була визнана міжнародним  співтовариством  однією з найдемократичніших у світі.
Цій доленосній події  в новітній українській історії присвячені виставки, бесіди, тематичні ігри та інформаційні хвилинки в книгозбірнях - філіях Каланчацької централізованої бібліотечної системи.
     Новітній конституційний процес розпочався одразу ж після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенитет України» – вже у жовтні була створена Конституційна комісія.  
 Про це  йдеться в матеріалах зібраних на інформаційно -документальній виставці «Від роду до народу слався, Україно!» (Олексіївська сільська філія), правовому путівнику «Оберіг нашої державності» (Гаврилівська бібліотека), виставці – діалозі «Поколіннями вимріяна Конституція» (Новокиївська  книгозбірня) та тематичних поличках  «Оберіг держави і нації», «Основний Закон мого життя» та «Конституція – основа державності» (Новоолександрівська, Хорлівська  та Привільська філії).
    Новокиївська бібліотека окрім виставки організувала пізнавальний квест до дня Конституції для учнів 5-8 класів місцевої школи. Діти з задоволенням взяли участь у  пригодницькій розвазі і дізналися для себе багато нового про Основний Закон України.
    Від початку прийняття, нинішній Основний Закон України змінювався кілька разів. Прикметно, що в Конституції України 1996 року передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень.
Для схвалення відповідних змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від
конституційного складу Верховної Ради України. Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України, згідно зі статтею 157  взагалі не може бути змінена. Про це вели мову бібліотекарки  на інформ - хвилинках «Веди нас, Основний Закон до заповітної мети» та «Основний закон мого життя»  у Роздольненській  і  Хорлівській сільських книгозбірнях.
    Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло становленню України як самостійної та незалежної держави і повноправного суб’єкта міжнародних правових відносин.
Про це розповідали господині бібліотек на історичному навігаторі «Державна символіка України» (Олександрівська філія), бесіді біля тематичної полички «Конституція – паспорт держави» (Новопавлівська філія) і ситуативній грі «Вчинки та наслідки» (Каланчацька селищна бібліотека).
   Працівники Каланчацької централізованої бібліотечної системи кожному мешканцю нашої громади бажають миру,  любові та віри у безхмарне майбутнє нашої держави!
   Конституція України складена протягом століть з гетьманської мудрості та звитяги, полита кров’ю героїв, освячена честю українських воїнів, – це спадок, який береже наше право на вільне та гідне життя у рідній країні.
   Вітаємо з  Днем Конституції України!


З Днем народження щиро вітаємо!

 
   
    Свято завітало до учасників клубу за інтересами «Спілкуймось!», що об’єднує людей поважного віку нашої Каланчацької громади й який вже більше десяти років успішно працює в Каланчацькій центральній бібліотеці, постійним керівником якого вже більше шести років поспіль є наш волонтер Тетяна Петруненко – Голова Каланчацької РО ТЧХ України.
 День народження – це свято, на яке всі з нетерпінням чекають і яке люблять незважаючи на роки.
    Одноклубники зібралися у радісний і світлий день, щоб побажати щасливого сьогодні і радісного завтра, красивих мрій і їх здійснення іменинникам другого кварталу.
     Першим учасників клубу «Спілкуймось!» привітав працівник культури з сорокарічним досвідом Віктор Дикий, зал разом з ним натхненно заспівав «Пусть бегут неуклюже …» і шедевр української пісенної творчості –  «Черемшину».
     Хай кожен день буде сповнений гарним настроєм, душевними зустрічами і плідною працею. Щастя і радощів у домівку, здоров'я і благополуччя родині, натхнення і творчості. Хай сонце заглядає у вікна, а щастя в серце!
     Першої приймала  вітання активістка клубу, волонтер РО ТЧХ України, постійний помічник керівника клубу Любов Дмитрівна Степко.   
      Потім ведучі Тетяна Петруненко  та Любов Радіонова з вітальними словами звернулися до 
Діни Миколаївни  Снігурської, яка теж народилися у квітні.
Летять роки, мов чайки над водою,
І разом з ними доля непроста.
А ви завжди лишайтесь молодими,
Живіть у щасті й радості до ста.
Бажаємо вам радісних світанків!
Щасливих, романтичних вечорів!
Казкових ніжних снів, бадьорих ранків
І щирих, теплих і відвертих слів!   
 
Пані Діна у відповідь на поздоровлення заспівала напівжартівливу пісню власного авторства про любов до клубу і обмеженість вільного часу, яка була зустріта щирим сміхом і оплесками.
       Побажання отримувати від життя тільки позитив, ніколи не сумувати, любити життя, творити добро, завжди залишатися веселим і душевним, мати відмінний настрій, з натхненням і гумором дивитися на світ. Отримали теплі, щирі, зворушливі вітання й іменинники травня – Людмила Вікторівна Шостак та  Ганна Петрівна  Тимчій.
Дарма, що рік за роком проліта,
Що скроні ваші вже сивіють.
Нехай же молодою залишається душа,
І думки хай ніколи не старіють.
Бажаємо вам здоров’я міцного,
Дівочої сили, як в добрі часи,
Веселої пісні, дотепного жарту
І щастя земного, з води і роси.
І мрій, і бажань, і наснаги, творити,
Щоб серцю хотілося жити й любити!
       В день літній і прекрасний, коли сміється небо голубе народилися Зінаїда Юхимівна Тишнюк, Надія Юхимівна Кушнір та Лідія Єгорівна Дем’янова.
                     Ваша енергія, мудрість та сила
                   Нехай не згасають ніколи з літами.
                   Душа ж ваша чиста, велика й красива,
                   Та посмішка щира хай буде між  нами.
                   Здоров’ям міцніти, життям радіти,
                   Хай радість приносять онуки і діти.
                   Хай ваші родини  ростуть, розквітають,
                   На добрі діла хай Господь наставляє!
       Лідія Єгорівна навзаєм всім присутнім подарувала пісню у власному  виконанні.
      Вручаючи подарунки ведучі зазначали, що  років іменинників лічити не будуть, хай їх зозуля рахує в гаю, тим  більше, що жодна винуватиця свята на свої роки не виглядаєте, натомість усі сповнені оптимізму і надій.
      Нехай  життєва чаша іменинників буде переповнена щастям, здоров'ям і любов'ю, а всі мрії обов'язково збуваються!
Нехай доля і надалі буде прихильною до вас, даруючи радість життя, незрадливу удачу, вірних і надійних друзів!
Із днем народження вітаєм!
Добра і радощів бажаєм,
Здоров'я на усі літа,
Хай в серці квітне доброта.
Хай в небі сонце ніжно сяє,
Веселка барвами заграє,
Щебечуть солов'ї грайливо
На життя довге й щасливе!
 Кожна іменинниця, окрім щирих поздоровлень, отримала подарунок та  музичне вітання, особливою прихильністю  учасників клубу користується творчість Софії Ротару, Ніни Матвієнко, Олександра Кварти, Олега Винника, «Лісапетного батальйону» та гурту «Тік».
     Зі своїм величально-вітальним віршем звернулася до іменинників самодіяльна поетеса Любов Радіонова, вона також подарувала присутнім веселу гумореску, яка всіх розважила  і додала  всім веселого настрою.   
      Традиційно святкування Дня іменинника закінчилося солодким частуванням та задушевним спілкуванням.
      До нових зустрічей у бібліотеці!


Конституція – основа державності

        

      День основного закону України – свято для кожного громадянина нашої держави. Конституція – хранитель прав і свобод громадян, суверенності та цілісності кордонів нашої квітучої та сильної країни – України.
В переддень державного свята Дня Конституції відділ обслуговування Каланчацької центральної бібліотеки увазі  своїх  користувачів представив книжкову виставку – хроноскоп «Конституція – гарант українців», з якої відвідувачі книгозбірні дізналися про те, що Україна має багатовікову  історію конституційного процесу, починаючи з загальновідомої Конституції українського гетьмана Пилипа Орлика  1710 року і до 1996 – народження Конституції незалежної України.
   Не обмежуючи відзначення державного свята  рамками літературно – мистецької зали, бібліотекарки  підготували  інтелектуальний екскурс «Конституція. Історія. Факти», озброїлися фліпчартом і пішли до людей. Захід проведено в рамках циклу нашої постійної акції "Бібліотека йде в люди", який зарекомендував себе великою популярністю серед мешканців громади та є дуже ефективним.
    Креативні бібліотекарки Лариса Шаваровська. Олена Гриценко та Наталя Яковлєва розташовувалися в найбільш людних місцях і запрошували перехожих взяти участь у вікторині, присвяченій до Дню Конституції. Питання не були аж занадто складними, але змусили призадуматися не одного перехожого.
     Разом з відповідями зацікавлені учасники акції дізнавалися і цікаві факти про Основний Закон. Наприклад,  кого вважають «батьком»  сучасної української Конституції, саме це питання виявилося найскладнішим. А саме так називають народного депутата Михайла Сироту.
   За спостереженнями пані бібліотекарок  чоловіки виявляли більше активності в вікторині, натомість жінки продемонстрували більш ґрунтовні знання, а вік взагалі не мав ніякого значення, як молодь так і люди поважного віку охоче поринали в інтелектуальний екскурс. Всі хто взяв участь у вікторині отримали заохочувальні призи.
    Всі ми прагнемо, щоб задекларовані права стали реальністю, щоб люди почували себе захищеними і впевнено дивилися у майбутнє, щоб  кожен громадянин України відчував, що його життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека дійсно визнані найвищою цінністю. Щоб відстоювати свої права – їх треба знати, тож бібліотеки Каланчацької громади активно сприяють розповсюдженню правових знань і  Основного Закону зокрема.
   Вітаємо всіх мешканців громади з Днем Конституції!

24 червня 2021 р.

«А зараз літо… Дивовижна казка!»

 

  Літо – неймовірна пора  соковитих фруктів та ягід, емоцій від незабутніх подорожей, божевільних пригод та  нових знайомств.  Літо – ніжній лоскіт морських хвиль, шепіт  зеленого, втомленого спекою листя, нехитра пісня цвіркунів. 
 А ще – це час, коли можна усамітнитись у прохолодному місці та насолоджуватися улюбленою чи зовсім новою книгою.   Літо знаходить сотні облич і настроїв в рядках талановитих майстрів слова. З цими обличчями   знайомилися, занурювалися в настрої  учасники літературного об’єднання «Дивослово»,  що працює в Каланчацькій центральній бібліотеці, на червневому перехресті  сезонних забав «Літня мандрівка книголюбів».
   Розпочалося засідання  з привітань  та дарування розкішних букетів керівнику клубу Ірині Добровольській з нагоди ювілейного дня народження. І звичайно лунали присвячені їй вірші... Їх було багато,  авторських, безмежно  щирих і до сліз щемних. Уклінно подякувавши усім,  керівник клубу розповіла про життя і творчість  батька українського бестселера, червневого ювіляра  Василя Шкляра. Літературний репортаж містив цікаві і маловідомі факти з життя знакової особистості сучасної української літератури.
   Але ж…
Простирадла блакитного неба
Простелялися за горизонт.
Липи цвітом манили до себе,
     Звали нас в ароматний полон.
нагадує Любов Степко і ми повертаємося в літо.
В нас буде літо, літо в нас уже,
Тож одягайтеся у щастя від сьогодні!
Хай радість вашу душу звеселить
І буде тепло надворі і в серці!!!
    Зустріч  у клубі «Дивослово» тривала рекордні майже …п’ять годин! Звичайно  розмови  йшли не тільки про благословенну пору року, а  й про  День батька і святу Трійцю, що святкувалися напередодні.
Трійця в дзвони задзвонила,
Літо з сонечком прийшло,
Килимами землю вкрила,
В зелені стоїть село… –  відгукується поетичними рядками Любов Радіонова.
  Зважаючи на близькість дня Скорботи і вшанування жертв війни, тихо і сумно лилися гіркі воєнні спогади та доречно пригадався вірш Ліни Костенко «
Мій перший вірш написаний в окопі».     
    Надзвичайно приємно відзначити, що учасники літературного об’єднання пишуть і пишуть багато.    Присутні з задоволенням слухали вірші Любові Радіонової, Лариси Климашівської, Тетяни Мельничук, Валентини Куцевої.
    Галина Нігачова  попри те, що дуже занята людина пообіцяла колежанкам  написати цілий цикл віршів під назвою  «Сезон неписаних віршів», на який всі учасники клубу з нетерпінням будуть очікувати.
    Любов Стринжа, Людмила Пшенишна, Ольга Марченко та Любов Степко   читали улюблене  з прози і поезії, душевно і майстерно, з ліризмом і пристрастю, затаєною журбою і прихованими бісиками веселощів. А як інакше!?  Клуб  бо є маленькою  прозорою краплинкою суспільного життя сучасної України і відображенням всього спектру людських емоцій.   
 Підійшла до завершення зустріч у клубі «Дивослово», котиться до кінця червень… 
Прошкує світом довгождане літо,
Несе добра з собою повен міх:
Бджолі – нектар, яскраві барви – квітам,
Долині тихій – росяний моріг.
Вітрам – свободу, ниві – стиглий колос,
Цілющу силу – і землі, й воді,
А нам – щедроти від краси навколо,
І віру в себе, сповнену надій!
 До зустрічі у липні «дивословівці», неймовірні  особистості об’єднані спільною любов’ю до літератури і творчості!

23 червня 2021 р.

Цей день в історії …

 

Тільки пам’ять не сивіє !
Сьогодні, 22 червня  у літературно-мистецькій залі Каланчацької центральної бібліотеки зібралися активні відвідувачі книгозбірні, серед яких було багато дітей війни. Діти війни – це громадяни України, яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років, люди нелегкого життєвого шляху, чиє дитинство співпало з роками Великої Вітчизняної війни. Важке воєнне дитинство наклало відбиток на усе подальше життя таких громадян.
Наші користувачі прийшли в цей скорботний день до бібліотеки, щоб відзначити  День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни та поділитися сумними спогадами, нагадати молоді про ті жахливі події страшної війни. У цей день 80 років тому Україна у складі СРСР вступила  у Німецько-Радянську війну, яка була  складовою Другої  світової війни.
        Розпочався захід  урочистою піснею «Вічний вогонь», яку майстерно та дуже зворушливо заспівав художній керівник Партизанського будинку культури, давній друг бібліотеки Олександр  Крайнов.
        Організатор та ведуча заходу, бібліотекар відділу обслуговування Ольга Качур звернулася до присутніх: «Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Ми знаємо і пам'ятаємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться».
         Ведучими заходу були також волонтери центральної бібліотеки Тетяна Петруненко та Любов Степко. Вони  продовжили: «День Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни  це нагадування про страшну катастрофу і застереження,  що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Сьогодні Україна, як і у роки минулої війни протистоїть  агресії нападника, тільки тепер він з іншої сторони – зі Сходу».
Ведучі розповіли, що німецько-радянська війна 1941-1945 років  справедлива, визвольна війна народів колишнього Радянського Союзу за свободу та незалежність проти фашистської  Німеччини. Нагадала, що з часу її закінчення минуло 76 років. Відійшли у вічність більшість її бойових учасників. Ця війна була найбільш запеклою та кровопролитною в історії людства, вона поглинула найбільшу кількість людських життів, спричинила колосальну матеріальну шкоду нашій країні.
 Завдяки мужності, героїзму бійців Червоної  Армії, самовідданій праці робітників тилу була здобута Велика Перемога. Під мирним післявоєнним небом виросло та встигло постаріти  ціле покоління людей, які цієї війни не бачили, але  відчували протягом свого життя.
 Серед присутніх  в залі – дітьми війни, які мають цей статус офіційно.  Кононенко О.І., Бойко С.І., Скороход Т.О., Климашівська Л.І., Куюн Н.Д. пригадали свої дитячі долі у воєнному та повоєнному лихолітті, поділились спогадами з учасниками зустрічі. 
На заході  було присутнє і молоде покоління, сьогоднішня каланчацька молодь.  Внук Лариси Клімашівської  – Іван Сорокін прочитав прекрасний вірш, який написав для свого прадідуся ветерана.   Дивлячись на Ваню стаємо впевненими, що спадкоємність поколінь у ставленні до історичної правди ніколи не обірветься,  не зміниться і не зникне у давнині років.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять ветеранів та жертв війни. Пригадали воєнні подвиги земляків, за які їх відзначено державними нагородами, які творились на суші, у повітрі і на морі, на усіх фронтах Німецько-радянської  війни. Ці подвиги мали місце при відступі армій у перші два роки війни та при звільнені захоплених ворогом територій Радянського Союзу та країн Східної Європи. 
Ведуча заходу Ольга Качур зазначила, що об'єднуючим для усіх цих подвигів є те, що вони проявлені нашими каланчацькими  воїнами, жителями селища і району. Є в Каланчаці та інших населених пунктах Каланчацької  громади пам'ятники полеглим у роки війни землякам та воїнам–захисникам і визволителям. Присутні з цікавістю переглянули фотографії монументів, пригадали де саме вони встановлені.  
При  підготовці заходу було використано багато цінної і корисної інформації з  книги Анатолія Григоровича Харченка, нашого земляка «Каланчак  та його околиці  (історичний та географічний нарис)». На її  сторінках читачі упізнають та знайдуть свої рідних: батьків, матерів, дідусів та бабусь, далеких та близьких родичів, чи то просто знайомих односельців. Подвиги земляків викладені в їх нагородних документах, досить просто і лаконічно. Ці документи писались не в тихих тилових кабінетах, а безпосередньо на передовій, або поряд з нею.
Ольга Пантеліївна ознайомила присутніх з деякими розділами книжки А.Харченка, вона зауважила: «Окремими розділами,  із короткими біографічними  даними фронтовиків та деякими коментарями надано перші частини 149 нагородних листів 132 учасників Великої Вітчизняної війни, у тому числі: нагороджених медаллю " За бойові заслуги " - 18 -осіб, нагороджених медаллю " За відвагу " - 19 осіб, нагороджених орденами Слави - 19 осіб, нагороджених орденом Червоної Зірки - 33 особи, нагороджених орденами Вітчизняної війни - 35 осіб, нагороджених орденом Червоного Прапора - 3  особи та нагороджених  орденом   Леніна   - 1 особу. 
Серед нагороджених орденами та медалями є шість осіб, наших земляків, які у роки Великої Вітчизняної війни представлялись до нагородження званням Героя Радянського Союзу. Це полковник Польовик Іван Миколайович, Гвардії  майор Агєєв Володимир Кирилович, Капітан Тишевський  Дмитро Тимофійович, Гвардії лейтенант  Харченко Григорій  Іванович, Гвардії сержант  Жабко Петро Миколайович, Гвардії рядовий Ільїн Віктор Семенович. Їхні воєнні біографії та військові подвиги є маловідомими, та обставина, що високого звання Героїв вони не отримали, жодним чином не зменшує героїки їхнього подвигу.
 Звання Героя Радянського Союзу  присвоювалось за особисті або колективні заслуги  перед державою, пов'язанні із вчиненням геройського подвигу.
 Ведучі продовжили: «Тимофій Якович Левицький – єдиний мешканець Каланчака удостоєний за роки Великої Вітчизняної війни звання Героя Радянського Союзу. Його довоєнна біографія, як і бойові подвиги у роки війни, не досить відомі землякам. Народився  у Каланчаку у 1913 році у селянській родині. Батьківська хатинка була в кінці вулиці Чорноморської. Однакове для усіх дитинство тих часів – босоноге, бідне та голодне, корова-годувальниця сім'ї та шелест комишу на річці у кінці городу. Такі напевно були його спомини про дитинство, коли випадала-хвилина тиші та відпочинку між боями в часи Великої війни. Офіційна біографія героя повідомляє, що до війни він трудився   механізатором». Вони розповіли учасникам заходу про бойовий шлях нашого Героя: « До лав Червоній Армії Т.Я.Левицький призваний 1 серпня 1940 року  Безпосередню участь в боях Великої Вітчизняної війни почав з 22 червня 1941 року. Тимофій Левицький в боях  війни отримав три поранення.  Нагороджений бойовими  нагородами - медаллю "За відвагу" , орденом Слави II ступеню. 5 грудня 1944 року Тимофія Яковича Левицького представляють до нагородження званням  Героя Радянського Союзу. 
Тимофій Левицький – командир відділення саперного батальйону  Гвардійської стрілецької Миколаївської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії. Його останній воєнний подвиг загальновідомий, але дозволимо ще раз повторити та процитувати  рядки нагородного листа: "При форсировании  реки Дунай в районе  Сигетифалу  в ночь с 4-го на 5 декабря 1944 года командир отделения сапер гвардии сержант Левицкий Т.Я. отправился с первой лодкой в которой находилось 15 бойцов и станковый кулемет.  За первой лодкой гвардии сержанта Левицкого  следовало  еще 5 резиновых надувных лодок с десантом стрелков первой роты 305-го гвардейского стрелкового полка.  На середине реки, ураганным пулеметным и  артминоментным  огнем противника все шесть лодок были прострелены и начали тонуть. В это время тов. Левицкий был ранен. Героическими  усилиями сапер, которыми руководил Левицкий, лодки удалось подтянуть ближе к берегу противника на расстояние 30-40 м. Когда простреленые лодки начали тонуть, сержант Левицкий скомадовал  десанту прыгать в воду и с криком "Ура" повел  за собой роту на захват обороняемого противником берега».
Організатор заходу наголосила, що короткі та лаконічні рядки нагородного листа стисло передають героїку подвигу. Під шквальним вогнем німецької оборони треба було мати мужність іти назустріч цьому вогню, і не просто йти, а стрибнути у воду у повному бойовому спорядженні, і зробити це так сміливо, щоб  повірили і повторили твої дії сапери і солдати десанту.  І річка Дунай досить серйозна і вода в ній не тепла у грудні місяці.
Присутні на заході дізналися, як далі здійснювався подвиг нашого славного земляка. «Вибравшись з води, у мокрому одязі та спорядженні треба було на одному диханні подолати 10-15 метрів до першої лінії німецьких окопів, вогнем власних автоматів та гранат вибити звідти німців та змусити їх відійти. Перевести дух та підготуватись до німецьких контратак.
Першу атаку німців бійці десанту та сапери успішно відбили, підпустивши німців на близьку відстань. Перед другою контратакою німці провели мінометний та артилерійський обстріл. Тут вже десантникам допомогли належним чином облаштовані німцями їх же окопи. Перш ніж підійшла допомога, бійці встигли успішно відбити  ще   одну контратаку ворога. В цьому бою Т. Левицького було поранено, але він залишився в строю. Успішна атака та захоплення плацдарму забезпечили виконання    поставленого  дивізії   завдання .  Героїзм конкретного військового підрозділу складений із героїзму конкретного бійця. А конкретний боєць – наш Левицький Т.Я.
Нагородний лист на Левицького  підписано та підтримано 11 грудня 1944 року. Указ Президії Верховної Ради Союзу РСР про присвоєння Т.Я.Левицькому звання Героя Радянського Союзу датовано 24 березня1945 року.
Далі ведуча з сумом сказала: «Але наш Герой не дожив ні до нагороди, ні до Великої Перемоги. В бою за станцію Сольгарха,  що під  Будапештом, 9  березня  1945 року він загинув. Біля цього населеного пункту він і похований    Було йому на ту пору 32 роки.   На вцілілій та відомій  фотографії  Героя його груди прикрашають два ордени Слави та знак Гвардії. На нас дивляться уважні, напевно світлі очі».
У селищі Каланчак  Тимофію Яковичу Левицькому  встановлено бюст.   У місті Херсоні та Каланчаці його ім'ям названо вулиці. В Каланчаці – не ту, де він народився та виріс, а іншу, вона на іншій стороні річки. Вулиця довга і красива, і як у відомій пісні  "она на запад нас ведет". У тому напрямку йшов Воїн-Герой , наш земляк  – Тимофій Якович Левицький, там далеко, на заході він залишився назавжди. У 2021 році минає 108 років від дня його народження.  Ми пам'ятаємо свого Героя!
Будуючи сучасну європейську державу, ми повинні зберегти те найцінніше, що дісталося нам у спадок.  Історія  маленького регіону України на прикладі Каланчака, як одна малесенька частиночка великого бджолиного рою. Із таких часточок складається  історія округи, області  і України в цілому. Відома аксіома: «Без знання минулого немає майбутнього»  є сьогодні  актуальною,  і буде такою  в майбутньому.
В кінці зустрічі гості  та організатори заходу зробили загальне фото біля книжкової виставки  «Вічна слава й пам'ять».
Вічна пам’ять воїнам-визволителям! Слава живим Героям!
Ніколи знову !!!
                        ***
Відгук про захід наймолодшого учасника Івана Сорокіна:  

«Те, що відбулося сьогодні у читальному залі, зважаючи на неоднаковість оцінки історичного минулого, могло і не відбутися. Але…  Дякуючи великій мудрості і великій вдячності своїй країні, своєму народу, своєму роду, майбутньому своїх дітей, онуків і правнуків – все В І Д Б У Л О С Я!  Причому відбулося на високому рівні, ставши подією номер один  у  нашому районі. Дякуючи Вам, Ольга Пантеліївна, за дуже професійну, від серця створену розповідь та вашим спів-ведучим Степко Л.Д і Петруненко Т.Д., які доповнювали її цінними подробицями. Ваш сумісний матеріал потребує бути визнаним найкращим по темі Великої Вітчизняної війни і зайняти місце «першого уроку» на початку учбового року в усіх школах України. «Що сльози?» - скаже дехто, і помилиться,  бо сльоза з душі і серця – найцінніша. Саме ви, збираючи нас на цю зустріч і домоглися викликати від усіх присутніх почуття жалю, скорботи, але і закликати дух величі за наш народ, який переживши тягар в роки війни, на сьогодні лишився таким вдячним і світлим. Тому так вільно, гостинно і по-сімейному ми почували себе 22 червня 2021 року у вашому читальному залі. Ви чекали на нас і ми прийшли. І своїм заходом повернули нам надію, що ми єдині, мужні і вірні. Плакали всі, бо згадали, що країні погано без нас, без нашої єдності та поваги один до одного. Своєю розповіддю, ведучі, здавалося, зробиии неможливе, адже, як кажуть «про войну все сказано», а ви спростували це твердження, відкривши світ війни, як боєць на передовій, як селянин в тилу, як дитина, як дорослий, як старий. І всі, хто ділився спогадами, скрізь заплакані очі не хотіли замовкати, бо ви створили таку обстановку, коли душі хочеться ніби сповідатися, бо знали, що поряд знаходяться милосердні та щирі люди. Дякуємо Вам і чекаємо на нові зустрічі з Вами».


Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *