75800 Україна Херсонська обл. смт Каланчак вул.Чорноморська,7 ТЕЛ.:(05530)-3-11-40 E-mail:kalanchak.biblioteka@gmail.com
Бережіть себе та своє здоров'я. Мийте руки, тримайтесь на безпечній відстані від інших і перевіряйте ресурси з рекомендаціями на час пандемії COVID - 19.

6 грудня 2021 р.

Каланчацькі сільські бібліотеки до Дня Збройних сил України

  
    6 грудня  відзначається  День Збройних сил України. Українські військові – це справжня армія незламних та нескорених бійців-патріотів, які  щодня демонструють мужність, звитягу, силу духу та волю  і цим завоювали  повагу і  довіру українців. Славному українському воїнству присвятили заходи бібліотеки – філії  Каланчацької  ЦБС.
   На наших військових покладена священна місія боронити рідну землю та берегти мирне життя народу, тому ми возвеличуємо силу української армії, її незламність, мужність та непоборність.
   Українські військові також є постійними учасниками міжнародних військових операцій, зокрема й під егідою ООН – це доводять документи зібрані в інформаційній викладці «Мужність на варті миру», що розгорнулася в затишному приміщенні Привільської  бібліотеки.
   За плечима військових Збройних с
ил України славні традиції предків, великі звитяги козацтва та наших батьків і дідів, які здобували перемогу над загарбниками. Захист незалежності та територіальної цілісності рідної землі в усі часи був покликанням та обов'язком справжніх патріотів. Українська армія стала національною гордістю, гарантом стабільності та безпеки України.
І це беззаперечна істина, яку доводить  інформаційний стенд «Слава, гордість, міць країни» в Новоолександрівській філії.
  Восьмий рік  йде війна на сході України,  за цей час  багато разів  світ захоплювався  стійкістю нашої армії, її витримкою та самовідданим  служінням українському народу. Про це розповідає військово – патріотична  викладка  «Військова служба – долі поклик» (Олександрівська філія). 

  З великою гордістю в душі прославляли  воїнів, які героїчно виконують військовий обов’язок на сході України, учасники військово – патріотичної вікторини  «На варті  Вітчизни», що спільно провели   Новокиївська сільська  бібліотека та місцева школа. Завдяки ентузіазму учнів,  активній співпраці  закладу культури з закладом освіти   військово – патріотичний  захід пройшов з великим завзяттям, школярі  охоче відповідали на питання вікторини і брали участь в силових конкурсах.
 
 
У цей день у всіх бібліотечних закладах  згадували військовослужбовців,  земляків, які віддали життя заради світлого майбутнього нашої держави. Вони – наші герої  і наш біль.
   Ми впевнені – перемога обов’язково буде за нами. Україна переможе в усіх протистояннях, бо має силу нескорених.
Каланчацька  централізована бібліотечна система  щиро вітає всіх військовослужбовців з Днем Збройних сил України і бажає українським  воїнам міцного здоров’я, невичерпної енергії і незламної віри в перемогу та благополуччя  їхнім сім’ям!



Згадаймо наших Героїв !

 
   Сьогодні  наша держава святкує День сили й могутності української армії –
День Збройних сил.
    Цього дня в перший рік незалежності Верховна Рада ухвалила Закон «Про Збройні сили України». А 1993-го цю дату проголосили національним святом як нагадування про незламність духу українських захисників.
    Дню Збройних сил України присвячена книжкова виставка «На захисті України» оформлена в літературно – мистецькій залі Каланчацької центральної бібліотеки. Вона вшановує всіх хто оберігає  українські  кордони, цілісність, неподільність та єдність нашої країни.
   Ось уже 30  років Збройні сили України стоять на сторожі територіальної цілісності і незалежності нашої держави. За ці  три десятиліття сталось багато суперечливих подій. Українська армія пройшла шлях від третьої за чисельністю армії Європи, до повністю розграбованої  і знову відродженої , обстріляної і обпаленої війною.
    Війна на сході України триває, вона вже  забрала тисячі життів і ще більше людських доль зруйнувала. Пам’ятати усіх, кого ворожі обстріли навіки вирвали з обіймів рідних,  обов’язок українців. Світлій пам’яті загиблих земляків  присвячено хронограф «Хай  не згасає пам'ять про героїв». Ролик – реквієм  до Дня Збройних сил України в рамках клубу «Старшокласник»  створила керівник клубу Лариса Шаваровська.
    Вдивіться в мужні обличчя  наших  загиблих  героїв, в їхні мудрі і спокійні очі. Володимир Серебринський, Олександр  Береза, Юрій Іржик.  Це вони своїми грудьми  закрили країну від ворожих «градів».
   Хай не вмирає пам’ять про  героїв, яку ми  плекаємо із вдячністю за можливість жити під мирним небом.  
  Нині ми, українці,  дякуємо кожному  воїну за те, що в нашому цивільному житті маємо змогу навчатися, працювати, відпочивати, піклуватися про родини, мирно розбудовувати нашу країну.
   Дякуємо вам, захисники й захисниці, за вашу хоробрість, силу й безмежну любов до Батьківщини.
   Пам’ятаймо кожного, хто у цій боротьбі поклав своє життя за наш мир і спокій.
     З  Днем Збройних сил України!



1 грудня 2021 р.

СНІД – загроза людству!

 

  Щорічно 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом, який вперше був проголошений ВООЗ у 1988 році. Цей  день встановлено  з метою підвищення обізнаності про епідемію СНІДу, а також, як день пам’яті жертв цього захворювання.  
  
До
 Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом бібліотеки Каланчацької централізованої системи зорганізували тематичні заходи.
   Інформаційна хвилинка біля книжкової виставки «Час обирати здоров’я» пройшла  у відділі абонементу центральної бібліотеки. Бібліотекарка Ольга Качур розповідала відвідувачам, що за всю історію людства спостерігалося безліч найрізноманітніших вкрай негативних явищ.
   
Якщо виключити згубні природні катастрофи і нескінченну низку жорстоких кровопролить, то найпершим лихом є епідемії смертельних для людини хвороб. Одна з останніх епідемій нашої сучасності була прозвана чумою 20-го століття – синдром набутого імунного дефіцит
  – 
СНІД.
    Тематичні викладки «СНІД : знання проти страху»  (Хорлівська бібліотека – філія) та «СНІД – загроза людству» (Новокиївська філія) розповідають про те, що уперше захворювання на СНІД  було виявлено в 1980 році в Нью-Йорку і Каліфорнії серед наркоманів, що використовували внутрішньовенне введення наркотиків.
     За декілька років поширення СНІДу набуло характеру всесвітньої епідемії, що охопила населення практично усіх країн. До 1996 року у світі нараховувалося вже більше  21 мільйона інфікованих.
    Не дивлячись на досягнення прогресивної науки, ми змушені  констатувати, що боротьба з  епідемією ще далеко не закінчена. Факти вперто свідчать, що навіть численні міжнародні та урядові програми по боротьбі з  ВІЛ-інфекцією та СНІДом не дозволяють нам  залишити цю епідемію в минулому.
     Про це свідчать матеріали тематичної полички «СНІД – це серйозно» (Новопавлівська філія), виставка – застереження «СНІД підступний, агресивний, смертельний»  (Гаврилівська книгозбірня) та огляд літератури «СНІД – дорога в безодню» (Каланчацька селищна бібліотека).
   
За нинішніх умов пандемії, бібліотеки не можуть проводити великі масові заходи, тож  часто впроваджують спілкування сам на сам, така міні – дискусія «СНІД – смертельна загроза майбутнього»  пройшла в Привільській бібліотеці, як і година здоров’я  «Життя гідне того, щоб жити» в Роздольненській  книгозбірні. На цих заходах йшлося про те, що
сьогодні ВІЛ – це не вирок, якщо інфекція вчасно діагностована.   
Люди  з вірусом імунодефіциту можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати
чи  подорожувати. Достатньо вчасно вживати ліки.
   Про сьогоднішнішній стан справ з ВІЛ – СНІД в Україні розповідають матеріали  інформаційного стенду «Обери життя, воно прекрасне» (Олексіївська філія) та книжково – ілюстрована  поличка «Стиль життя – здоров’я»  (Олександрівська  бібліотека).  
    На початок 2020  року в  нашій країні  налічувалося 251 168 людей з ВІЛ. Протягом 10 місяців 2020 року зареєстровано 13 277 нових випадків інфікування ВІЛ, що на 0,5% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2019 року. У Херсонській області за 9 місяців 2020 року зареєстровано 444 нових випадків ВІЛ-інфікування, 73 випадки СНІДу та 24 летальних випадки.
   Працівники Каланчацької централізованої  бібліотечної системи нагадують, що символом Всесвітнього  дня  боротьби зі СНІДом є Червона стрічка. Її створив  художник Франк Мур і вперше цей символ був застосований у 1991 році. Тепер кожен, хто надягає Червону стрічку 1 грудня, висловлює свою надію на майбутнє без СНІДу.
   Бережіть себе, піклуйтеся про ближніх.


30 листопада 2021 р.

Могутня сила пам’яті

  

Люби Україну! Вона не забуде,
Люби Україну, душі краще буде.
І в мить, коли ворог вже майже погубить,
Вона, як дитину, укриє, полюбить.
    Ці сповнені любові, віри і надії рядки належать офіцеру, воїну – добровольцю  Роману Набєгову.  Його життєвий шлях був  коротким, всього 27 років. 29 серпня  2014 року  під  Іловайськом  його життя обірвала куля російського десантника. Але  ці роки  прожиті недаремно, вони були ущерть заповнені бажанням пізнати світ, сформувати та удосконалити власне світобачення, а ще непереборним прагненням творити.
   Беззаперечним доказом цієї тези є книжки, які  нещодавно отримала в дарунок Каланчацька центральна бібліотека від колег з Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. 

 А. Лавреньова.
   Вже завтра, користувачі книгозбірні матимуть змогу взяти до рук  дві маленькі книжечки «Я за Україну» і  збірник  «Ни шагу назад»   «Ні кроку назад», який  вміщує  вірші, прозу, особистий щоденник та спогади Романа Набєгова.
   Вдумливий і щирий серцем читач зможе зануритися в дивовижну сповідь душі Воїна Світла, захисника Честі і Гідності рідного народу.    
Збірник «Ни шагу назад» – «Ні кроку назад» уклала мати Романа Набєгова, Оксана Василівна, до річниці загибелі єдиного сина, за оригіналами віднайдених рукописів.
  Книжка має і дарчий напис «Бібліотеці до Дня народження Романа Набєгова з вдячністю для тих, хто не «втомився, від мами автора. Пам'ять має могутню силу!»
   Наш обов’язок пам’ятати тих, хто прикрив нас підставивши свої груди під ворожі кулі.
   Уклінна дяка Херсонській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова за подарунок і пані Оксані Набєговій за сина – героя і за все те, що вона робить заради збереження пам’яті про нього.


 

Краєзнавчий маршрут Каланчацьким краєм



 

Люблю тебе, мій рідний краю! 
    З незапам’ятних часів у багатьох народів  зародилася традиція  усної творчості, яка дбайливо передавалася з вуст в уста, від покоління до покоління. Переживши багато століть легенди та перекази  і сьогодні дивують нас глибоким змістом і поетичністю. З плином століть вони стали  оповитою серпанком романтизму альтернативною історією народів.
   Легенди – це безцінні  скарби,  які  зберігають, збирають і записують. На відміну від переказів, вони  менш достовірні, у них допускається вигадане, фантастичне, магічне й неймовірне. Але разом  з тим, легенди  не є пустими вигадками і поштовхом до їхнього народження  стають реальні  події
  Уявіть собі, яким же благодатним краєм для творення легенд є наше рідне  Північне Причорномор’я!  Цими неозорими, розлогими степами прокотилися  кіммерійці, скіфи, греки, сармати, готи, гуни, хозари, печеніги, половці, турки. А скільки звитяги і крові  бачила сива степова ковила в козацьку добу!
   Каланчацька центральна бібліотека  давно збирає поетичні оповідки про історичні події та усні народні оповідання про різні чудесні пригоди що відбувалися в нашому краї і нагромадилась їх вже чималенька тека.
  Для того щоб ознайомитися зі скарбами Каланчацької  книгозбірні мали можливість всі бажаючі  бібліотекарки відділу обслуговування за ініціативи  Ольги Качур об’єднали краєзнавчі матеріали   в  відеоцикл «Люблю тебе, мій рідний краю»,  який складається з п’яти фрагментів: «Каланчак. Кургани», «Походження  скіфів. Кургани старійшини», «Кам’яний міст. Ахіллів біг», «Скіфський мак. Турецька троянда», «Священні лелеки. Купальниця».
    Кожен народ має свої легенди. Легенда –  важливий  елемент національної самоідентифікації людини, інструмент, що пов’язує кожну особистість з історією становлення її нації. Тож запрошуємо  переглянути відеоцикл «Люблю тебе, мій рідний краю», сподіваємося  він буде цікавий і корисний.
  Звертайтесь до Каланчацької центральної бібліотеки, у своїх фондах вона має багато дослідницької історичної та краєзнавчої літератури від невеликих брошур до фундаментальних досліджень на кшталт книги Анатолія   Харченка «Каланчак та його околиці».
  Пізнаваймо рідний край разом!







 




26 листопада 2021 р.

Схилимо голови в скорботі!

 

  День пам’яті жертв голодоморів щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада. Цього року ця сумна дата припадає на 27 число, в цей день на всій території України буде приспущено державні прапори, а о 16.00 відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання.   
    З метою  вшанування  пам’яті  жертв голодоморів та переосмислення  нашої історію, її трагічних сторінок, які примушують стискатися
людські серця, бібліотекарі Каланчацької централізованої бібліотечної системи підготували  цикл тематичних заходів.
   У ХХ столітті українці пережили три масових голоди: 1921-1923, 1932-1933 і  1946-1947 років. Наймасштабнішим був голодомор 1932-1933 років, визнаний міжнародною спільнотою актом геноциду українського народу. Про це розповідає книжкова – виставка «Ми пам’ятаємо, ми сильні» оформлена в Каланчацькій центральній  бібліотеці.
   
С
еред найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливе  місце займає голодомор 1932-1933 років. За різними даними, у цей період від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей. Фотосвідчення та спогади очевидців можна знайти  у куточку пам’яті та скорботи «Чорна сповідь нашого народу» (Олексіївська філія), історично – тематичній поличці «Голодомор – невиплакані сльози України» (Роздольненська філія), тематичних виставках  «Голодомор  очима  дітей» та «Геноцид українського народу 1932 – 1933 років» (Каланчацька селищна бібліотека-філія і Новопавлівська сільська бібліотека-філія). 
   Безмежний смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вдивляєшся в очі, сповнені благання і муки, вчитуєшся в  печальні розповіді свідків голодомору, штучно створеного в Україні радянською владою. Але правду про цей злочин  повинні знати всі, якою б болючою вона не була. Саме з цією метою облаштовані  виставка – пам'ять «Стоїть в скорботі мати –Україна» (Новокиївська філія), виставка – реквієм «І свічка палала в скорботі» (Привільська філія), виставка – вшанування «Україна – пам’яті невинно загиблих» (Новоолександрівська філія)  та хронометр пам’яті  «Чорне крило голодомору» (Горьківська бібліотека).
   Викладка літератури  «Схилимо голови в скорботі» (Олександрівська філія) та онлайн година – реквієм «Розп’ята душа на хресті всевишньої печалі» (Гаврилівська сільська бібліотека) закликають всіх долучитися до традиційної скорботної міжнародної акції «Запали свічку пам'яті», вшанувати пам'ять заморених голодом хвилиною мовчання і тихою молитвою.
   
Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але  відходять  у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. Тож варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті чорні часи і свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
  Україна пам’ятає!  


23 листопада 2021 р.

Марія Башкирцева – наша талановита малярка

  
  
Ім’я Марії Башкирцевої в Україні мало відоме широкому загалу, а між тим вона, мешкаючи у Франції більшу частину свого життя  наголошувала на своєму українському походженні. Марія Башкирцева – талановита малярка, у її спадщині  понад 150 полотен, вона була в числі  перших жінок-художниць, чиї роботи потрапили до колекції Лувру і слова Ґі де Мопассан “це була єдина Троянда в моєму житті, чий шлях я усипав квітами, якби знав, що він буде такий яскравий і такий короткий!” – сказані саме про неї.
    Про коротке і яскраве творче і світське життя Марії Башкирцевої розповідає  відеогодина «Знайомтесь – Марія Башкирцева» підготовлена  Сектором мистецтв Каланчацької центральної бібліотеки.
   Марія  Башкирцева народилася в 1858 році (за іншими даними в 1860) в Україні, її  батько, Костянтин Башкирцев мав високий титул дійсного статського радника, володів величезним маєтком у Гавронцях на Полтавщині. Мати, Марія Бабаніна, харків'янка, донька полковника - аристократа, бібліофіла, англомана і поціновувача мистецтв.
    Вже з раннього дитинства Марії пророкували славу малярки та незрівнянної співачки, адже вона була  надзвичайно щедро обдарована талантами. Але в шістнадцять у неї було діагностовано сухоти, Марія втрачає голос, а  потім  і слух. Але міцна духом юна панянка не втрачає смак до життя і починає наполегливо вчитися живопису, за два роки опанувавши семилітній курс у паризькій престижній  приватній Академії професора Жуліана.  А це  було не просто, адже  особам жіночої статі, в ті часи  суворо заборонялося малювати оголену натуру, накладалося табу на знання людської анатомії, картини художниць не брали до мистецьких салонів і галерей. Саме ця гендерна нерівність підштовхнула Марію Башкирцеву до руху суфражисток, але захоплюючись  емансипаційними ідеями, переймаючись проблемами рівності статей,  вона зовсім не хотіла зрікатися принад традиційної світської жіночності.
   На початку 80 –их років  XVIII ст. Марія представила  паризькому Салону три картини, а журі вкотре високо оцінило талант українки. Про неї почали писати за кордоном, почули про Марію й на Батьківщині. Для Башкирцевої це було найкращим визнанням. Вона, як і прагнула,  стала знаменитою.
    1887 року в Парижі виходить "Щоденник"  Марії  Башкирцевої, який вона вела з підліткового віку, він  одразу ж спричинив гучний літературний скандал.  
    Читачів насамперед вразила міра авторської відвертості, молода дівчина  зневажила всі вікторіанські умовності й заборони і претендувала на цінності, що вважалися питомо чоловічими, насамперед – творчу самореалізацію і визнання.
    Марія ще так багато хотіла сказати  світу, але 31 жовтня 1884 року вона, ще зовсім молодою, відійшла у засвіти. Поховали талановиту мисткиню у Парижі, на її могилі  звели капличку, всередині якої розмістили незакінчену роботу “Святі дружини” та поставили її мольберт і палітру.
  Під час Першої і Другої світових воєн більша частини полотен  малярки  було втрачено, ті, що пережили буремні лихоліття, зберігаються в музеях України, Франції, Нідерландів, США та Росії.
      Каланчацька центральна бібліотека  запрошує всіх, кого зацікавило життя і творчість талановитої  художниці українського походження, адже маємо у своїх фондах і той скандальний «Щоденник», про який йшла мова і біографічний роман – есей Миколи Слабошпицького «Марія Башкирцева».
     Україні є чим пишатись! Треба тільки досліджувати своє, рідне!





Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *