75800 Україна Херсонська обл. смт Каланчак вул.Чорноморська,7 ТЕЛ.:(05530)-3-11-40 E-mail:kalanchak.biblioteka@gmail.com
Бережіть себе та своє здоров'я. Мийте руки, тримайтесь на безпечній відстані від інших і перевіряйте ресурси з рекомендаціями на час пандемії COVID - 19.

26 лютого 2021 р.

Палали кров’ю дикі ружі …

 
     Життєва драма Лесі Українки "Палали кров’ю дикі ружі …" 
     25 лютого в літературно – мистецькій залі Каланчацької центральної бібліотеки відбулася прем’єра бібліовистави  «Палали кров’ю дикі ружі: життєва драма Лесі Українки», приурочена до її ювілейного дня народження. Над ідеєю її втілення натхненно працювали два бібліотечні клуби – місцевих літераторів «Дивослово» та людей поважного віку  «Спілкуймось!»  і весь колектив  центральної бібліотеки.
  Леся Українка. З нагоди  її дня народження вшановуємо нашу геніальну поетесу за ради нас же самих, таких заклопотаних, обтяжених щоденною марнотою, буднями і святами.

     Ведучі заходу  Тетяна Петруненко, Любов Степко, Ольга Гавран та Ірина Добровольська не розповіли і, навіть, не зіграли, а прожили  болісні Лесині кохання та переживання  з ними пов’язані. 
   Так, кохання!  Саме це неймовірне почуття  лягло в основу бібліовистави.  Ведучі одразу ж  пояснили чому. По-перше, за кілька днів прийде весна, пора пробудження і любові. По-друге, у нас переважно жіноча аудиторія, а  жінкам подобається  слухати історії про кохання. По-третє,  скоро жіноче свято і це  дарунок  нашим  чарівним жінкам. По -четверте  і головне – це постать самої Лесі Українки, натури настільки ж пристрасної настільки й талановитої. ЇЇ внутрішні переживання і почуття великою мірою зумовили тематику і  художній рівень творчості.
    В хронологічному порядку перед глядачами постали образи чоловіків, до яких серце поетки було небайдужим.
    Першим Лесиним коханням був Максим Славінський. Вперше вони зустрілися влітку 1886. Йому було вісімнадцять, їй 15 років. На довгі роки долі двох обдарованих людей поєднала любов до творчості німецького поета Генріха Гейне, твори, які вони разом перекладали українською. З іменем Славінського пов’язано багато перлин Лесиної інтимної лірики. Немає достеменних свідчень про те, чому перервалися ці романтичні стосунки – перейшовши у дружні. Лариса, ставши Лесею Українкою, ніде й ніколи не зронила жодного неґречного слова про Максима Славінського. А він завжди шанобливо говорив і про Ларису Косач, і про Лесю Українку.
   В 1986 році Леся познайомилася з Нестором Гамбарашвілі, студентом Київського університету святого Володимира. Спочатку у них склалися дружні  стосунки, а пізніше, за твердженням деяких біографів, вони переросли в кохання.  
   Вона навчала його французької мови і любові до України, він її – грузинської і любові до Грузії. Митцю важко приховати почуття, Лесина лірика того періоду сповнена символів та хвилюючої ніжності.
   У 1897 році у Лесі різко загострилася хвороба. Боротися з недугою вона поїхала до Ялти. Там, отримавши  чергового листа від матері, письменниця дізналася про одруження Нестора Гамбарашвілі. Леся це коментувала іронічно: "Попався, жучку, в панську ручку!".
       Та для неї це була тяжка драма. Нестору Леся Українка надіслала десятки листів, всі вони залишилися без відповіді.      У липні того ж року відбулося знайомство поетки з Сергієм  Мержинським . Доволі швидко знайомство справді переросло у велику дружбу, а для Лесі – у глибоке кохання. Відтоді вони часто зустрічалися, однак зустрічі ті були короткими й обривалися, як нескінчена розмова. 
     Лесі не хотілося вірити, що коханий невиліковно хворий і наближається неминуче. Мов на крилах, летіла вона до Сергія, бо знала, що потрібна йому, а він з егоїзмом помираючого просив Лесю написати листа іншій жінці, яку давно кохав. Цю гірку чашу Леся випила до дна. Вони не вводили в оману ні себе, ні одне одного: Сергій знав, що Леся кохає його, а Леся знала, що його серце належить іншій жінці. Мержинський помер на руках у Лесі. Смерть коханого стала важким ударом для неї. Кажуть, що відтоді й до кінця життя жінка носила чорне вбрання.
     5 липня 1901 року до Чернівців приїхав  Климентій Квітка, аби разом із Лесею подорожувати Буковиною. Він був цікавим співрозмовником, володів 13-ма  мовами.
     Правник за фахом, Климентій виявився невтомним етнографом і фольклористом. Так  любов до української пісні з’єднала  їхні серця. Він був на дев’ять років молодшим. Всі, хто знав Лесю і Климента, розуміли, що вона прихильна до нього – і не більше,  а він любив її безмежно. Вони були дуже різними, але між ними панувало порозуміння і духовна спорідненість. З Климентом Квіткою Лесі вдалося зробити те, чого не вдалося з Сергієм Мержинським:  вона врятувала чоловіка від туберкульозу.
    7 серпня1907 року вони одружилися і вирушили до Криму, де  прожили щасливий місяць в Балаклаві. Там же в Криму в Лесі попередньо діагностували хворобу нирок, яка виявилася неоперабельним туберкульозом.
    Останні дні Лесі Українки пройшли далеко від батьківщини. Поетеса померла на невеличкому гірському курорті Сурамі. У хвилини смерті біля її ліжка були мама та Климентій.
      А у 1958 році Нестор Гамбарашвілі,  побував у Києві, відвідав Байкове кладовище  й стоячи на колінах гірко плакав над Лесиною могилою…
     Бібліовиставою «Палали кров’ю дикі ружі»  учасники дійства переконують –
 Леся Українка, незважаючи на хворобу та життєві негаразди, все ж таки була щасливою людиною, бо доля подарувала їй кохання, яке  і донині живе  у її палких поезіях,  драмах  та листах.   
     Захід  пройшов на тлі неймовірних вальсів Фредеріка Шопена, улюбленого композитора  поетки, які надали дійству особливої атмосферності  і чуттєвості.       Сама ж бібліовистава  відбувалося в  затишній «квартирі» біля каміна  з кріслом – гойдалкою. Рішення було запропоноване методистом ЦБС Ольгою Гавран, а втілювалося  усевміючими руками працівників Каланчацької центральної  та дитячої бібліотек.
     Під оплески глядачів Ірина Добровольська уклінно подякувала  присутнім за те, що розділили радість зустрічі з геніальною Лесею, співведучим  за щирість і талант перевтілення, і всім, хто долучився до  процесу творення бібліовистави за допомогу.
    Леся Українка – зірка, яка  не згасне, допоки ми, українці, будемо читати, пам’ятати та прославляти  велику доньку українського народу.


25 лютого 2021 р.

Пам’яті геніальної Лесі ...

 
    Леся Українка – душа українського народу !
  Леся Українка, яку називають геніальною дочкою українського народу, красою і гордістю нації, духовним вождем української інтелігенції, народилася 25 лютого 1871 року в Новоград -Волинському під ім'ям Лариса Косач.
    Вся країна  активно готувалася гідно відзначати 150 - річний ювілей  славетної українки і бібліотеки Каланчацької ЦБС теж з ентузіазмом включилися в цей процес. Ми багато знаємо про Лесю Українку, її бунтарську вдачу, революційне мислення, сьогодні ми говоримо про її модернізм, неоромантизм, фемінізм, навіть певний містицизм і неймовірну ерудицію. В різних іпостасях постає Леся Українка в бібліотечних заходах присвячених її ювілею.
     Каланчацька центральна бібліотека увазі мешканців громади представила виставку однієї книги «Геній тендітної незламності». На якій ми бачимо Лесю Українку – письменницю, перекладача, фольклориста, громадську і культурну діячку.
    Олена Мазник, бібліотекар Новоолександрівської бібліотеки – філії провела своїх читачів  літературними стежками «Вчимося на творах Лесі Українки», розповівши, що поетеса, своїм талантом і шаленою працездатністю розширила традиційні жанри української літератури, ввела  нові образи борців за волю, незалежність і  свободу України.
    Галина Журинкіна, господиня Гаврилівської книгозбірні до ювілею  геніальної українки для односельчан  розгорнула книжкову виставку «Й слово мої уста німії оживило»  та підготувала відеопрезентацію  читання творів Лесі Українки «Рядки, що зачепили душу».
    Бібліотекар Горьківської філії Любов Адаменко теж організувала голосне читання творів Лесі Українки «Горить моє серце».
    В Привільській  сільській  бібліотеці Алла Папко  провела годину поезії «Хотіла  б я піснею стати»,  принагідно оформивши  тематичну  виставку «Ти себе Українкою звала…». В цих заходах поетеса постає перед нами пристрасною натурою, основним джерелом творчості якої  стали її власні переживання. Завдяки їм в українській поезії з'явилися надзвичайно прекрасні по глибині ліричності, душевного драматизму і психологізму твори.
   Тетяна Жук, бібліотекар Новопавлівської бібліотеки , лютневе засідання дитячого клубу за інтересами «Пролісок» присвятила виставці  малюнків  за творами Лесі Українки «Лесина творчість».
   Дорослі ж мешканці Новопавлівки мали нагоду подивитися не тільки на малюнки своїх дітей і онуків, а й долучитися до видатної постаті Лесі Українки через  матеріали зібрані на книжково – ілюстративній виставці «Леся Українка – душа українського народу».
  Світлана Мазуренко для мешканців села Олексіївка провела в книгозбірні годину поезії «Славна дочка українського народу»  та оформила супутню тематичну виставку «Пам’яті геніальної Лесі», подарувавши  односельчанам прекрасну нагоду доторкнутися серцем до високої творчості великої українки. Бібліотекарі Олена Штефлюк (Роздольненська бібліотека), Крістіна Ніколаєнко (Олександрівська філія)  та Світлана Частило (Новокиївська  бібліотека) увазі земляків представили книжкові виставки «У сузір’ї Лесиних творів» , «Душею щира Українка» та «Леся Українка поетична квітка України» з яких до нас озивається Леся слабка здоров’ям, але незламна духом.   
Каланчацька ценралізована бібіліотечна система підтримала ініціативу  Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Бориса Лавреньова і долучилася до бібліочеленджа «Хто вам сказав що я слабка» приуроченого 150 -річниці з дня народження  Лесі Українки. В тісній творчій співпраці було створено відеоролик присвячений  ювілею видатної українки і розміщено на бібліотечній сторінці у Фейсбук, а потім поширено у групу «#150ЛесяУкраїнка_бібліочелендж».
    Всі  бібліотекарі  Каланчацької  ЦБС  творчо  підійшли  до відзначення   ювілейної дати і запросили до участі  дорослих односельчан, дошкільнят та  учнів місцевих шкіл, створювали відеосюжети та ролики,  які можна переглянути  в соцмережі Фейсбук.
    25 лютого в літературно – мистецькій залі Каланчацької центральної бібліотеки відбулася прем’єра бібліовистави  «Палали кров’ю дикі ружі: життєва драма Лесі Українки».
    Перед глядачами  постала сильна жінка, яка боролася і кохала скільки вистачало сил.
    Вогонь пісень Лесі Українки палає уже півтора століття. Це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога.
   Нехай звучить слово Лесі і слово про Лесю як шана наша її великій пам’яті!


24 лютого 2021 р.

Світлій пам'яті О.І.Дудченко

 

     Колектив Каланчацької  централізованої бібліотечної системи з великим сумом сповіщає, що на 63-му році  життя полетіла у вічність світла душа Ветерана бібліотечної справи, чудової  людини Дудченко Олени Іванівни.   
    Все своє свідоме життя Олена Іванівна віддала служінню бібліотеці, книзі, читачам.
    Сумуємо…  Глибоко сумуємо з приводу тяжкої, непоправної втрати –  не стало прекрасної  людини, нашої колеги, яка  кращих 28 років життя віддала бібліотечній справі.
  Народилася Олена Іванівна Дудченко 7 лютого 1959 року в селі Бабенківка – II Гаврилівської сільської ради.
   У 1974 році закінчила Гаврилівську восьмирічну школу, а 1976 році – Мирненську середню школу. В цьому ж році вступила до Херсонського торговельного училища, яке успішно закінчила у 1978 році.
    В бібліотечній галузі розпочала роботу з 1986 року на посаді завідуючої Бабенківської сільської бібліотеки-філії Каланчацької ЦБС.
    У 1989 – 1990 роках навчалася у Херсонському училищі культури.
   У зв’язку з закриттям Бабенківської сільської бібліотеки  за мало чисельністю населення в рідному селі, у 1986 році була переведена на посаду бібліотекаря Гаврилівської сільської книгозбірні й успішно пропрацювала до 2014 року аж до виходу на заслужений відпочинок.
   Олена Іванівна, як тільки переступила поріг бібліотеки, зразу ж зрозуміла, що це її робота, й дійсно, бібліотечна робота стала її улюбленою справою. Вона з великою любов’ю вона виконувала посадові обов’язки, була ініціатором багатьох гарних справ, її книгозбірня за рівнем роботи була однією з кращих в Каланчацькому району, а у 1989 році була визнана кращою.
   Неодноразово Олена Іванівна нагороджувалася почесними грамотами, дипломами, цінними подарунками.
   Її загальний стаж бібліотечної роботи складає 28 років.
   Які тільки функції не довелося виконувати сільському бібліотекареві, крім основних бібліотечних по обслуговуванню читачів, проведенню різноманітних масових заходів, участь в районних, обласних та Всеукраїнських конкурсах, акціях, фестивалях, Олена Іванівна  активно займалася громадською діяльністю. Вона була активною учасницею художньої самодіяльності місцевого будинку культури, працювала в комісіях на виборах всіх рівнів, в профспілковій організації, виконувала різноманітні доручення Голови сільської ради, допомагала місцевому радгоспу «Шлях до комунізму» на полях по прополці сільськогосподарських культур, збиранню овочів тощо.
    Олена Іванівна була «душею місцевої громади».
    Колектив Каланчацької централізованої бібліотечної системи, актив центральної бібліотеки глибоко сумує з приводу тяжкої, непоправної втрати…
   Відлетіла у вирій добра душа нашої колеги…
   Сумуємо та висловлюємо щирі співчуття її рідним та близьким.
   Царство небесне та вічна пам'ять !!!


23 лютого 2021 р.

Подорож у цікаву країну рідної мови ...

 

           До Міжнародного дня рідної мови – Дня підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності,  проголошеного на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, в Каланчацькій центральній бібліотеці в рамках юнацького клубу «Старшокласник» пройшов  пізнавальний захід «Подорож у країну рідної мови».

   Керівник клубу бібліотекарка Лариса Шаваровська визначила форму заходу, як геокешинг. Це нова форма роботи для Каланчацької централізованої бібліотечної системи, її суть полягає в пошуку  схованок з завданнями створених іншими учасниками гри.    На початку зустрічі  керівник клубу розповіла  учням 11 класу Каланчацької ЗОШ № 2 історію виникнення цього дня  і про трагічні події  в Бангладеш, що стали визначальними в його створенні.
    Цей день був установлений, щоб сприяти визнанню й використанню саме рідної мови, особливо це стосується мов національних меншин.
     Визнання й пошана всіх мов є ключем до збереження миру. Кожна мова самобутня. Вона має власні вислови, які відображають менталітет і звичаї народу. Так само, як і наші імена, ми отримуємо рідну мову від нашої матері в дитинстві. Вона формує нашу свідомість, просочує закладеною в ній культурою.
   Після вступного слова Лариса Шаваровська запропонувала  старшокласникам перейти до геокешингу і пригадати, що вони знають про  рідну мову та позмагатися в ерудованості, взявши участь у інтелектуальній грі-конкурсі знавців української мови «Мово українська, мово солов’їна!».
   Гра складалася  з 7 конкурсних завдань  для двох команд, кожен конкурс оцінювався визначеною кількістю балів, які підраховувало  журі у складі бібліотекарки Ірини Добровольської та вірного друга нашої бібліотеки,  шкільної бібліотекарки  ЗОШ №2 Лариси Смолієнко.
   Спочатку, як і передбачає  геокешинг, учасники  гри  мусили знайти сховані завдання. Вони були різними, але  цікавими і пізнавальними. Гравці повинні були підшукати антоніми до зазначених у завданні  слів, знайти відповіді на загадки – шаради, підібрати українські відповідники до запозичених слів, правильно поставити наголос за новим українським правописом, скласти прислів’я, вставити пропущені літери, показати і відгадати відомі фразеологізми.
     Під час змагань напруга, азарт, ерудиція  і командний дух панували в літературно – мистецькій залі. Конкурс  присвячений, її величності Українській Мові, добіг кінця. Він ще раз підкреслив, що наша мова, якою  ми повсякденно користуємося, те, чим оформлюємо свої думки, у що вливаємо емоції, є справжнім дивом, великим і прекрасним.
    Журі підбивши бали, оголосило результати конкурсу, обидві команди  проявили максимальну ерудицію, знання, артистичні здібності, логічні навички і волю до перемоги, тож і результат очікуваний – почесна нічия.
   Керівник клубу Лариса Шаваровська  нагадала учасникам  засідання про те, що за кілька днів Україна широко відзначатиме 150 – річний ювілей  геніальної Лесі Українки і принагідно запросила взяти участь у анонімному Всеукраїнському соціологічному  опитувані «Леся Українка – неосяжність особистості».
    Приємно зазначити, що вже не вперше конкурсні змагання в клубі «Старшокласник» проходять за підтримки Каланчацької районної організації Товариства Червоного Хреста України (голова Т.Д. Петруненко), так як всі працівники  центральної бібліотеки є волонтерами ТЧХУ. Цього разу учасники свята мови окрім заохочувально - призових солодощів отримали від районної організації ТХЧУ і наліпки психосоціальної підтримки.
     
На завершення зустрічі Лариса Шаваровська  зазначила, що свято  до Міжнародного дня рідної мови – це поетична передмова до досконалого вивчення рідної мови. Вивчати її, удосконалювати свої знання, збагачувати словниковий запас під час читання і спілкування, поліпшувати володіння нею – обов'язок кожного справжнього українця.
     Всі  учасники заходу  переконалися у тому, що українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'я, прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою у віках рідною мовою.
     Любімо її!


Рідна моя мова, мова калинова

 

     21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято започаткували у листопаді 1999 року на сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі з метою підтримки мови, як ознаки культурної приналежності особи.   
     В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови».  
        Шляхетна справа захисту мови, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш  влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які висловили свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної - бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
      Питання підтримки мови, як ознаки культури є важливим для бібліотек Каланчацької  централізованої бібліотечної системи, про це свідчить низка тематичних заходів проведених в книгозбірнях.
      В Новоолександрівській бібліотеці-філії  в рамках дитячого клубу «Джерельце» до свята рідної мови пройшли голосні читання «Мова прославлена в віршах». На заході діти з завзяттям читали поезії українських авторів та поринали у невимовно прекрасний і глибокий світ рідного слова.
      В Гаврилівській  книгозбірні відбувся показ відеоказки «Рідна мова», юні мешканці Гаврилівки також ознайомилися з висловами про мову та слово,  зібрані  на виставці «Мово моя, колискова».
     З літературно - мовними цікавинками  ознайомила відвідувачів Привільська  сільська бібліотека-філія,  а на пізнавальну мовознавчу подорож «Мова єднає всіх» запросила всіх друзів Горьківська  сільська  бібліотека-філія. 

     В Олександрівській сільській бібліотеці-філії пройшла інформаційна хвилинка «Стежками рідної мови», з якої користувачі бібліотечних послуг дізналися багато цікавого про свято мови. В Олексіївській книгозбірні оформлено книжкову виставку «Мова моя калинова».
    Дорослі і маленькі  відвідувачі Новокиївської  та Роздольненської сільських бібліотек – філій  ознайомилися з книжковими  викладками «Коштовний скарб  народу» та «Солов’їна  барвінкова українська рідна мова».
    На пізнавальних заходах  до Міжнародного дня рідної мови працівники Каланчацької централізованої бібліотечної системи намагалися максимально представити  розмаїття мовознавчих видань, збірників, словників, довідників, публіцистичних статей у періодиці та досліджень  присвячених рідній мові, підбірками поетичних творів, афоризмів, приказок та крилатих висловів про мову.

   Мова – скарб нації, засіб людського спілкування.
  Нехай же вона завжди живе в наших серцях!

22 лютого 2021 р.

Небесна сотня на варті наших душ!


      День пам’яті Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».
       Революція Гідності стала наймасштабнішим протестом у новітній історії України, боротьбою українських громадян за свої права і демократичний європейський вибір.
     Цій вікопомній події, що змінила історію нашої країни, присвячені заходи в Каланчацькій централізованій бібліотечній системі.
     Героями Небесної Сотні стали 107 загиблих. Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Серед них були успішні підприємці й пенсіонери. Найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарієві Войтовичу – лише 17.    
Працівниці відділу обслуговування Каланчацької центральної бібліотеки  за допомогою інтернет ресурсів створили  галерею пам’яті «Майдан – мужність, воля, біль», пісенний колаж «Герої Небесної Сотні в піснях» та оформили  виставку – досьє «Небесна Сотня на варті», які привертають увагу насамперед молодих користувачів бібліотечних послуг.
       Євромайдан увійшов в історію України як символ і взірець жертовності, патріотизму та героїзму. Він у котре підтвердив те, що у найкритичніші та найважливіші періоди нашої історії знайдуться герої, готові  пожертвувати власним життям заради майбутнього України як незалежної демократичної держави.
     Жителі  Новоолександрівки звернули увагу на тематичну поличку «Вшануємо Героїв Небесної Сотні» оформлену в сільській книгозбірні.   
     Гаврилівська філія запропонувала своїм користувачам відеоперегляд «Ангели пам’яті».
     В Новопавлівській книгозбірні пройшла інформаційна година «Полум’яний вогонь Майдану», на яку було запрошено учнів 5 – 6 класів місцевої школи.
     На уроки мужності «Чисті душі, що злетіли в небо»  та «А Сотню вже зустріли небеса» запросили  юних мешканців сіл  Олександрівська  та Олексіївська бібліотеки.     Інформаційне повідомлення «Цвіт життя вони віддали Україні» підготувала для своїх відвідувачів Каланчацька селищна бібліотека, а Роздольненська бібліотека – філія привернула увагу односельчан до подій Революції Гідності бібліоколажем «Небесна Сотня. Ціна свободи».
     Подвиг героїв новітньої історії України засвідчують  книжкові  виставки «Небесна Сотня воїнів Майдану»  та «На варті наших душ Небесна Сотня» розгорнуті в Привільській  та Новокиївській бібліотеках.
      Протистояння учасників Революції Гідності та представників режиму Януковича тривало понад три місяці. За цей період середмістя столиці стало осередком масового спротиву громадян, що виступали проти чинної влади й антидержавницької політики, яку та провадила.
    Майданівці облаштували наметове містечко, пункти обігріву, медичні пункти, сцену, побудували барикади та організували загони самооборони. Територія Євромайдану перетворилася на центр опору силовикам як важелям впливу чинної на той час влади. Про це йшлося на вечері пам’яті «Небесна Сотня – журавлик миру», що відбувся в Горьківській бібліотеці – філії.
      Для всієї України Небесна Сотня стала не лише символом жертовності, героїзму та патріотизму, а й прикладом та джерелом натхнення для наших воїнів, які гідно захищають територіальну цілісність України на сході, утверджуючи право людини на вільне життя.
     Українці вибороли право на демократичний європейський розвиток держави і готові боротися за нього та очищення від тоталітарного минулого.
     Вічна пам’ять і слава Героям!
     Вони не вмирають, а навічно залишаються нашою славою та небесними захисниками України!
 
 

Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *