75800 Україна Херсонська обл. смт Каланчак вул.Чорноморська,7 ТЕЛ.:(05530)-3-11-40 E-mail: kalanchak.biblioteka@gmail.com
ЗАПРОШУЄМО ДО НАС В БІБЛІОТЕКУ !

30 листопада 2015 р.

Шляхами прожитих років ...


   Читацьке об’єднання людей поважного віку "Спілкуймось !"  днями зібрало своїх одноклубників на засідання «Шляхами прожитих років».  
    Чергове засідання читацького об’єднання людей поважного віку «Спілкуймось !», який постійно вже майже 10 років поспіль активно працює при Каланчацькій центральній районній бібліотеці й налічує  більше 60 чоловік, розпочалося з перегляду кліпу «Обеліски». Чому саме «Обеліски» ?   Адже однією з важливих подій минулих років було встановлення та відкриття меморіалу загиблим воїнам – односельцям підчас Великої Вітчизняної війни, біля якого щорічно у День Перемоги над фашизмом – 9 травня, в День визволення Каланчака – 2 листопада – всі урочистості проходять саме біля цього меморіалу в мікрорайоні Жовтневий нашого селища. Й саме цікавими спогадами та фотографіями про відкриття меморіалу у Жовтневому поділилася постійна та активна учасниця об’єднання Любов Михайлівна Кохан. Вона була безпосереднім учасником цих важливих патріотичних заходів. Затамувавши подих всі учасники заходу слухали її цікаву розповідь та переглянули фотографії тих далеких років.

Інноваційні підходи - розвитку дитячого читання !


   Впровадження інновацій активно сприяє розвитку дитячого читання.
  В Каланчацькій районній бібліотеці для дітей відбувся районний  міжвідомчий семінар «Інновації – основний фактор розвитку читання дітей та підлітків в бібліотеках».
 Вступним словом семінар відкрила Світлана Красновид - заступник директора Каланчацької ЦБС по роботі з дітьми, вона тепло привітала колег, ознайомила з програмою занять та побажала плідної роботи. 

    На семінарі виступила директор Каланчацької централізованої бібліотечної системи Надія  Федкевич. В своєму виступі  Надія Василівна зупинилась на основних завданнях та пріоритетних напрямках роботи сільських бібліотек-філій наостанній місяць поточного року, зосередила увагу бібліотекарів на обслуговуванні жителів кожної сільської та селищної громади в осінньо-зимовий період, особливо на обслуговуванні людей з обмеженими можливостями та особливими потребами, інвалідів за місцем їхнього проживання чи тимчасового перебування, зауважила на необхідністі активізувати роботу клубів та читацьких об’єднань за інтересами в кожній книгозбірні. Директор бібліотек наголосила на нагальній потребі  налагодження тісної співпраці зі спонсорами, місцевими підприємцями щодо передплати періодичних видань та придбання нових книжок для сільських та селищних книгозбірень.
    Надія Василівна тепло привітала бібліотекарів - новообраних депутатів:  Новокиївської сільської ради - Світлану Частило, Роздольненської сільської ради - Євгенію Завадську, Червоночабанської сільської ради - Ірину Наумову, вручила їм квіти та висловила думку, що ці бібліотекарі користуються великою  повагою в своїй громаді, та висловила надію, що сільські бібліотекарі  - депутати, маючи мандат депутата місцевої громади, зможуть зробити багато гарних та корисних справ для своєї громади, своїх односельців, підніматимуть імідж сільських бібліотек та імідж професії сільського бібліотекаря.
  Надія Василівна звернула увагу колег на підготовці до складання звітів про роботу за поточний рік та плануванні роботи на наступний рік та побажала семінаристам плідної праці.

  Заступник директора по роботі з дітьми Світлана Красновид надала методичні рекомендації по плануванню роботи по бібліотечному обслуговуванню дитячого населення району на 2016 рік та звітності за 2015 рік, вона детально зупинилась на основних календарних датах, ювілеях письменників та визначних історичних датах.
   Світлана Олександрівна ознайомила семінаристів з презентацією «Калейдоскоп бібліотечного досвіду», під час якої розповіла про Веб-проект методичної служби Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки - «БібліоКре@тив». В рубриці «Банк інновацій» було представлено на розсуд сільських та шкільних бібліотекарів інновації, які були представлені в минулі роки на «Ярмарку бібліотечних інновацій». Всі сільські, селищні та шкільні бібліотекарі району вибрали собі цікаву, інноваційну форму масового заходу, який потрібно буде впровадити в життя протягом наступного року.

   Далі підчас проведення семінару було складено протокол куплених ідей. Світлана Олександрівна ознайомила всіх присутніх з впровадженням  бібліотечних ідей, які були «куплені» та впроваджуються в життя районною дитячою бібліотекою, а це випуск бібліотечної газети «Читай-Компанія» , перший випуск якої було вручено всім присутнім бібліотекарям. До речі, Митковська Н.С., бібліотекар Олександрівської бібліотеки - філії поділилася своїм досвідом роботи, представила колегам випуск свого інформаційного видання - «Бібліотечний вісник».
     Бібліотекар відділу обслуговування середнього та старшого шкільного віку районної бібліотеки для дітей Валентина Гончарова виступила з консультацією «Бібліотечний креатив: слухаємо, «купуємо», впроваджуємо». Валентина Володимирівна в цьому році побувала на «Бібліотечному ярмарку інновацій» ( Херсон – Миколаїв – Полтава - Ізмаїл) в м. Миколаєві і поділилася своїми враженнями від поїздки та тими інноваціями, які були представлені на цьому ярмарку.
 Учасники семінару – сільські, селищні та шкільні бібліотекарі отримали цікаві та дуже корисні поради, взяли активну участь в практичному занятті -  грали в інтелектуальну захоплюючу гру – дартс «Бій інтелектуальний бібліотечний». 
   Районній бібліотеці, як методичному центру, завжди дуже приємно, коли семінар – навчання надає можливість колегам поповнити свій професійний багаж новими знаннями та враженнями. Колеги висловили дуже схвальні відгуки та подяки, семінар удався, був цікавим та корисним.
 Дякуємо всім учасникам семінару та його організаторам – Каланчацькій районній бібліотеці для дітей (заступник директора по роботі з дітьми Каланчацької ЦБС Світлана Красновид).
    Теплі враження та отримані знання під час семінару будуть гарною підмогою в подальшій роботі бібліотек по впровадженню інновацій в бібліотечному обслуговуванні дітей та підлітків.


27 листопада 2015 р.

Герої не вмирають …


   Герої не вмирають … Вони назавжди в пам’яті народній ! 
       Каланчацька центральна районна бібліотека отримала громадсько-політичне видання «Хронологія  мужності. 2014 – 2015» - присвячене бійцям Херсонщини, котрі поклали своє життя, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України під час  антитерористичної операції.
    Видання книжки - це спільний проект управління культури Херсонської державної адміністрації та Херсонської обласної організації Національної Спілки журналістів України. Видання налічує п’ятдесят невеличких розповідей з фотографіями про херсонців - Героїв АТО.  П’ятдесят різних доль за своїм мирним життям й однаковим в зоні АТО…   Атаманчук Роман Віталійович, Баранов Максим Володимирович, Береза Олександр Григорович, Бєгіу Денис Олександрович, Бєліков Віталій Миколайович, Біленко Руслан Анатолійович, Білий Денис Анатолійович, Браух Андрій Васильович, Волкодав Віктор Володимирович, Гаїцький Олександр Володимирович, Гливий Сергій Володимирович, Голота Юрій Анатолійович, Григорюк Кирило Олександрович, Дуриба Ярослав Васильович, Євсюков Олександр Євгенович, Єлефтеріаді Валерій Степанович, Жеков Максим Петрович, Завалко Олександр іванович, Зубов Юрій Вікторович, Кіпішинов Геннадій Юрійович, Ковальов Вячнеслав вікторович, Ковальчук Віктор Сергійович, Коза Денис Євгенович. Колотаєв Сергій вікторович, Криничко Леонід Іванович. Ласкін Сергій Володимирович. Ліфінцев Олег Васильович, Мазур Павло Валерійович, Малета Володимир Ілліч, Марченко Олексій Вікторович, Набєгов Роман Валерійович, Олійник Анатолій Анатолійович, Перепелиця Денис Сергійович, Пєшков Олег Анатолійович, Подгорний Сергій Анатолійович, Райхерт Олександр Олександрович, Салівончик Руслан Сергійович, Стадник Сергій Анатолійович, Сторчеус Руслан Олександрович, Стрелюк Олександр Олександрович, Тихолоз Андрій Павлович, Хоменко Сергій Володимирович, Чернов Олександр Олександрович, Чихун Олег Ігорович, Шершень Андрій Олексійович, Шешеня Вадим Валерійович, Шилік Анатолій Вікторович, Шпак Ігор Олегович, Шульга Андрій Олександрович, Шульц Михайло Сергійович.
    Є в книжці розповідь й про нашого земляка – Березу Олександра Григоровича.    
    Народився Олександр Береза 28 липня 1071 року, у нас в Каланчаку, служив у 79 – ій аеромобільній бригаді. Молодший сержант. Загинув 24 січня 2015 року захищаючи Донецький аеропорт. Указом Президента України  за особливі мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
   В кінці січня 2015 року ми попрощались з Героєм... Йшов дощ, холодний, темний. гнітучий...  З відчаю, несправедливості, горя плакало небо... Плакала земля Каланчацька за втратою свого сина - Героя...  Сум … Біль стискала й досі стискає серце.Чому ? За що ? Каланчацька громада попрощалась та провела в останню путь свого відважного земляка - бійця АТО,  Героя, молодого воїна - Олександра Григоровича Березу, який загинув захищаючи  Донецький аеропорт.
Залишились без татка діти, дружина - без чоловіка, батьки – без сина … Україна – ще без одного з своїх патріотів … Цілісінький день йшов дощ, сама природа  навзрид плакала нарівні з односельцями, й ще чотири дні поспіль нестримно плакала природа.  Сумно… Боляче…Страшно … Несправедливо !

Герої не вмирають ! НІ !  Вони залишаються в пам'яті назавжди !
    21 травня встановлено пам'ятну дошку захиснику України, нашому односельцю Олександру Березі в Каланчацькій ЗОШ № 1, школі, де він вчився.
     Вічна слава й уклін нашому Герою й всім Героям, які загинули захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України !
  Героям слава ! Пам’ятаймо своїх Героїв !



Свіча пам’яті не згасне !


   Голодомор … Це страшне слово «голодомор», синоніми якому – трагедія, геноцид, жахлива голодна  смерть.
   В бібліотеках Каланчацької централізованої бібліотечної системи постійно проводяться заходи по популяризації матеріалів, документів, спогадів та фотографій про ті страшні події голодомору 1932 – 1933 років.
  Голодомор 1932 – 1933 років в Україні – одна з найжахливіших національних трагедій та наймасштабніших гуманітарних катастроф людства.
    Масове фізичне винищення українських людей штучним голодом було свідомим терористичним актом, геноцидом тоталітарної системи проти мирних людей, внаслідок чого зникли не тільки мільйони, а й цілі покоління населення нашої рідної землі. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.
     В літературно – мистецькій залі центральної бібліотеки, в районній бібліотеці для дітей, в сільських та селищних бібліотеках-філіях  оформлені  постійно – діючі  книжного – ілюстративні та фактографічні виставки -  скорботи  про Голодомор 1932 – 1933  років «Голодомор  в Україні 1932 – 1933 роки»,
   До уваги читачів центральної районної книгозбірні оформлена та постійно поповнюється новими документами  папка – досьє   «Голодомор  в Україні  1932 – 1933 років: мільйони  жертв за 500 днів»,  з сторінками - розділами:   Закон України «Про голодомор 1932-1933 років в Україні»,  Голодомор в Україні : Документи, накази,  розпорядження»,   «1933:  свідчення  очевидців», «Карта голодомору в Україні, «Історія Голодомору»
   Для відвідувачів центральної районної книгозбірні проведено  День жалоби «Біла свіча всеукраїнської жалоби», читачі переглянули книжкові виставки та перегляди статей з періодичних видань «Україна пам'ятає, світ визнає» в читальному залі та «Чорна сповідь моєї України» на абонементі. Складено рекомендаційний список літератури «Не забуваймо ...».   Для молоді проведена Година пам'яті  «Дзвони скорботи», а у відділі вільного доступу до всесвітньої мережі інтернет відбувся перегляд відеоматеріалу «Голодомор. Жнива розпачу».
   В районній бібліотеці для дітей оформлена тематична полиця "Набат  скорботи" та тематичний перегляд літератури "Схилімо голови в скорботі".
    У сільських та селищних бібліотеках – філіях проведені  масові заходи малих форм – Години  та уроки Пам’яті, тематичні Години, огляди – діалоги та огляди – роздуми  «Свіча пам’яті не згасне в наших серцях», оформлені перегляди літератури та періодики, тематичні полиці  «Свіча пам’яті»,  «Голгофа голодної смерті», «Запали свічку пам’яті», «Святої правди голос новий».  
   В центральному сквері нашого  селища  Каланчак встановлено пам’ятний знак  жертвам голодомору 1932 – 1933 років, сьогодні вранці біля нього відбувся мітинг – реквієм, участь в якому взяли й всі працівники центральної районної та дитячої бібліотек. Всі до одного прийшли до пам’ятного знака з гарними осінніми квітами. Знов й знов, хвилююче, зі сльозами на очах всі присутні  пережили хвилини  скорботи  про страшний голодомор далеких 1932 – 1933 років.


   Ніколи знову ! Миру ! Добра ! Благополуччя !





       До річниці Голодомору давній щирий друг нашої бібліотеки, Тернопільська Ластівка - відомий журналіст, редактор, літератор Марія Баліцька надіслала два вірша, пропонуємо їх Вашій увазі.
ЖИТНІЙ СНІП
На галичанськім ярмарку гамірно –
торгують, продають вже кілька діб…
Бабуся сива осторонь, покірно
до серця пригортала житній сніп.
Майстерно так зібрала колосочки –
налиті хлібом зерна золоті,
і примовляла тихим голосочком:
«Купіть, панове, пахощі святі…»
Сміялись діти й смикали бабусю.
Міщани гордо мимо неї йшли…
Вона ж співала пісню про Ісуса
і про порядки злісної доби –
як матір пучку зерен у колиску
ховала, щоб спасти малих дітей…
 І як кати – із реготом та свистом –
зернятка ці жбурнули до коней!
Коли за колосок садили в тюрми…
Коли зернятком мірялось життя,
лунали зусібіч голодні сурми
 і плюндрувалась земленька свята.
Я сніп купила – вдома на покутті
він прикраша мале житло мені,
бо в ньому – ранки росяно-могутні,
у ньому – сонце і жайвора пісні,
у ньому – сила хліба пресвятого
і впевненість у гідне майбуття…
У ньому – память й смуток всенародний
і Нації моєї все Життя. Амінь.

***
ГОЛУБИ – БОЖІ ПТАХИ!
Прилітали голуби уночі – крильми розбудили…
Насипала їм крихіток – їсти не хотіли…
Лопотіли їх крилечка – наче щось творили…
Стукотіли їх сердечка – повні добра, сили…
Туркотіли їхні душі – молилися, певне…
Голуби – то Божі птахи! – не тривожать даремне…
Та як маю зрозуміти ваш візит, пташата?
Ми принесли тобі звістку і… снігу багато:
глянь, білесенькі сніжиночки із небес летять
несучи з собою радість й чисту благодать…
Я б побачила все зранку – біленьку красу,
а тепер, натхненна вами, уже не засну…
Усамітнилась в куточку – читала Псалми,
а голуби до віконця билися грудьми
й туркотіли розповідали щось швиденько чимдуж…
Почала я молитися за загиблі душі –
ті, що край свій боронили й загинули не в пору,
і ті, що пішли до Бога від голоду й мору…
Оживали картиночки миттєві – болючі:
як від людей відбирають харчі,
як їх мучать-розпинають в катівнях тюремних
і тримають у льохах вологих та темних;
везуть у вагонах товарних в снігові сибіри;
тіла мертві і півмертві скидають до фіри;
як нелюди злоте збіжжя між коней кидають,
а довкола люди мліють, з голоду вмирають…
Прочитала всі Псалми. Стишилося…
Зранку побачила візерунок крізь білу фіранку –
в крапелинках, що на шибці пташки залишили,
розгледіла я Голуба, що розправив крила;
біля нього поруч – Ангел, як Небес привіт…
У сльозинках, що збігали, затремтів мій Світ,
миттю вікно відчинила – холод хай спасе…
Впала на руку пірїнка…
Дякую Богу за ВСЕ!!!

Марія Баліцька. Тернопіль.

26 листопада 2015 р.

Горять свічки пам’яті Небесним Ангелам !

           
    Україна  плакала в журбі …

    Майдан пам’ятає героїчних сердець височінь ! Ми пам’ятаємо Героїв Небесної сотні ! Шануємо учасників Майдану – Героїв Революції Гідності !
     В літературно – мистецькому залі Каланчацької центральної районної бібліотеки проведено літературно - тематичний вечір до другої річниці революції Гідності «Україна  плакала в журбі …», він  став даниною пам’яті всім учасникам Майдану, Героям Небесної Сотні.  На захід, за покликом серця, з сумом в душі, з гордістю за свої героїв,  прийшли постійні читачі бібліотеки, молодь, учні, вчителі, учасники читацького об’єднання «Дивослово», жителі громади. Проведення заходу надало можливість його учасникам - людям, різним за віком, поглядами, життєвими позиціями дати детальніше зрозуміти,  осмислити, висловити свою думку та ставлення до тих буремних подій, які розпочалися на майдані Незалежності рівно два роки тому.

    Ведуча заходу - бібліотекар Ірина Добровольська, бібліотекарі Олена Гриценко, Наталя Яковлєва, Маргарита Молдован та Наталя Хребір в прозі та віршах, з залученням відеоматеріалів відтворили тривожну хроніку подій на Майдані, з болем в душі день за днем  прослідкували ці страшні події…
     Літературно - тематичний розпочався з Гімну України й не тільки тому,  що це державний символ, не тільки тому, що на Майдані його співали щогодини і вдень і вночі, а й тому, що слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу» для цих людей важили набагато більше, а ніж просто поетична метафора й тепер важать для нас.
   Ведуча зауважила, що коли Україна жила надією вступу до Євросоюзу, надією жити за сучасними цивілізованими європейськими законами, європейськими стандартами та цінностями …  Кабінет Міністрів України на таємній частині свого засідання ухвалив постанову, якою призупинив процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським союзом, У соцмережах поширились заклики вийти на Майдан на знак протесту.  Й небайдужі люди з усієї країни піднялися на мітинг за свою волю… Затаївши подих, присутні на заході слухали послідовні розповіді  героїчних та трагічних подій, розповіді  ведучих перепліталися фото та відео - кадрами з Майдану, піснями, вони настільки зворушливі, що не залишили нікого байдужим …
     Послідовно відтворюються в пам’яті етапи революції  -  як у Києві відбувається стотисячна хода «За європейську Україну!». Євромайдани проходять  у багатьох європейських містах.  Відбулися перші сутички з міліцією, яка застосувала гумові кийки, слізогінний газ, світло - шумові гранати…  Беркут … Кривавий розгін…  Ця подія стала однією з ключових у мирному спротиві активістів. Нові хвилі протестів набули ще більшого розмаху.  Створено Штаб національного спротиву, основною вимогою якого була відставка Кабінету Міністрів,  а також проведення позачергових виборів Президента й уряду.  Всеукраїнське віче…  Активісти наголошують на правах людини та принципах свободи і демократії…  Марш мільйонів  за європейське майбутнє України …
   Далі ведучі заходу нагадали присутнім, як було ухвалено «диктаторські закони, проголосовані Верховною Радою 16 січня…  », які  обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшої свободи дій у сфері покарання учасників акцій протесту.
   Бібліотекар продовжила розповідь про те, що далі знов нова хвиля протестів на Майдані, кривавий  День Соборності… Загострення конфлікту між майданівцями та силовиками… Україна в вогні… масові розстріли мітингувальників. За різними даними в День скорботи 20 лютого загинуло від 70 до 100 українців...  21 лютого упізнано тіла 67 загиблих мітингувальників і 12 правоохоронців.  Втеча Януковича…  Екскурсія до Межигір’я…  Неділя жалоби…
    Україна плакала в журбі …Страшне лихо, чорним птахом, пролетіло над нашою країною, залишивши слід смутку, болю і печалі. У вирій вічності відійшли найкращі. Небесна сотня борців за волю вкарбувала свої імена в історію нашої країни…
Хвилина мовчання за загиблими героями… Ми, схиляємо голови перед їх світлою пам’яттю…
   Майдан, очима історика і правознавця – своїми роздумами поділилася з учасниками заходу вчитель історії і права Каланчацької ЗОШ I-III ст. № 2, наш активний читач, учасник читацького об’єднання «Дивослово»  Галина Нігачова. Зокрема, Галина Дмитрівна сказала, що Майдан – це наша незалежність, наше майбутнє, наша єдність. Справжня непідкупна єдність українського народу. Маленькою частиною майдану міг стати кожен, саме тут можна було відчути колорит українського народу  у справжніх його барвах. Майдан – це свідчення того, що українцям набридло  свавілля влади…»  Галина Нігачова говорила про феномен Майдану, не тільки як творча особистість, а як історик. Присутні слухали Галину Дмитрівну затамувавши подих, багато чого  почули нового, цікавого, вражаючого… Вона наводила факти, цифри, висловлювання відомих людей та уривки з виступів учасників тих подій, з оптимізмом та вірою  розмірковувала про щасливе майбутнє нашої держави.  
  Далі ведучі нагадали, що на Майдані пліч-о-пліч стояли люди різних віросповідань і різних національностей. Так вже сталося, що першими життя за свободу  України віддали не етнічні українці, а  вірменин Сергій Нігоян і білорус Михайло  Жизневський. А  потім пішли інші імена, інші Герої …
     Свою любов до України, віру в її щасливе майбутнє висловив постійний і активний член клубу «Дивослово» А.С. Суганяк. Анатолій Степанович поетичним словом віддав данину світлої пам’яті Героям Небесної Сотні. Своїми поетичними образами він наблизив до сердець та душ присутніх на заході ті події, учасники зустрічі  повернулись на два роки в минуле, заново пережили хвилюючі моменти Євромайдану.
     На огляд присутніх на заході були представлені  виставка статей   з періодичних   видань «Я вірю в України, як в  її  життя» та виставка  «Речі – свідки подій на Майдані», гілочки калини, горіли жовто – блакитні свічки… Вірші Галини Нігачової та Анатолія Суганяка  представлені на книжкових закладках, які бібліотека виготовила до другої  річниці Революції Гідності.
      На виставці представлена книжка «Зима, що нас змінила…», подарована нашій бібліотеці, вона видана Збаразькою районною бібліотекою й присвячена подіям на Майдані і двом загиблим героям - землякам, один із них той самий хлопчина в голубій касці –  19 – річний Устим Голоднюк і наймолодший із Небесної Сотні - Назарій Войтович. Бібліотекар Наталя Яковлєва розповіла про цей збірничок. Адже Устим Голоднюк – це  він просив у разі небезпеки кричати «Небо падає», щоб не наполохати людей і одночасно дати зрозуміти, що Майдан  у небезпеці. Останнє, що він  написав на сторінці в соцмережі: „Рабів до раю не пускають!“. Таких, як він, туди запрошують, Герої потрібні всюди… Тримай для нас небо, хлопче!»
Ведуча заходу,бібліотекар Ірина Добровольська  зачитала лист «Матусю, запам’ятай мене живого», який викликав трепет душі, сум, біль  кожного з присутніх в залі.  Лист – крик душі лунав  на фоні пісень «Мамо, не плач !» та «Білими хустинами».           А ще ведуча читала вірші Дмитра Павличка, Анастасії Дмитрук, присвячені подіям Революції Гідності і невідомих авторів, чиї вірші сміливо звучали зі сцени Майдану. 
     Присутні на заході також мали змогу та залюбки ознайомитися з незвичайною виставкою «Речі - свідки подій на Майдані», ці речі були надані нашими земляками, активними учасниками протестних акцій. Ця виставка їх  вразила, що, навіть, в такому далекому  від Києва селищі Каланчак на Херсонщині є речові «свідки» тих подій.  Довго розглядали, мацали, брали до рук, обурювались…
     Герої не вмирають …
Вони відійшли у вічність, наші сини - герої, залишивши батькам, рідним та друзям невигойну рану і страшенний біль, який нічим не вгамувати.
     Герої не вмирають. Вони відлітають від нас у небесну блакить, щоби там у вселенському безмежжі янгольськими сотнями захищати рідний край від демонів зла. 
        Засідання закінчилось на високій патріотичній ноті з поглядом та надією на якомога скоріший мир, на процвітання нашої єдиної незалежної  держави Україна.  Всі учасники об’єднання та гості розходились прощаючись патріотичними гаслами: «Слава Україні !» та «Героям слава !»
     Не залишилися осторонь й наші сільські книгозбірні, в сільських та селищних бібліотеках – філіях оформлені виставки – присвяти та перегляди статей з періодичних видань, проведені інформаційні та патріотичні  Години «Україна – моя душа», «Герої не вмирають. Вони відлітають від нас у небесну далечінь», «Злетіли в небо, наче зірки…», «Україна плакала в журбі…», «Горять свічки пам’яті Небесним Ангелам !» та інші. 
                            Будьмо достойними наших небесних ангелів !

Вічна пам’ять Героям !


25 листопада 2015 р.

Вчимося та вчимо молодь толерантності


    В літературно – мистецькому залі Каланчацької центральної районної бібліотеки проведено для молоді етичну годину «Вчимося толерантності».   
        З метою ознайомлення читачів з поняттям «толерантність», визначення  основних рис толерантності, формування правильного уявлення щодо толерантної поведінки, виховання почуття поваги людей один до одного, до звичаїв, традицій і культури різних народів, виховання інтернаціоналізму, комунікативної культури у спілкуванні, формування толерантного ставлення однолітків між собою, сприянню терпимості до відмінностей між людьми, поваги, уваги, доброти учасники читацького клубу за інтересами «Старшокласник» разом з керівником клубу, бібліотекарем Ольгою Качур, бібліотекарями Оленою Гриценко, Наталією Хребір, Наталією Яковлєвою та Маргаритою Молдован організували та провели етичну годину «Вчимося толерантності».
  Керівник молодіжного об’єднання Ольга Качур розпочала захід словами: «А хто з вас чув слово «толерантність» ? Сьогодні ми нерідко чуємо з телеекранів, від провідних політиків незнайоме нам донедавна слово "толерантність". А що воно означає ?» й далі - пояснення слова «толерантність», його значення. За допомогою слайдової презентації «Планета Толерантності» старшокласники усвідомили, що для української мови слово «толерантність» відносно нове, чіткого, однозначного тлумачення цей термін не має, але кожен розуміє це слово по – своєму. Ведуча повідомила, що толерантність в перекладі з французької (tolerance) означає відносини, при яких допускається, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж ви, це готовність бути терпимими, поблажливими.  А терпимість (з російської «терпимось» – здатність терпіти щось або когось, бути витриманим, витривалим, стійким, вміти миритися з існуванням чогось, когось, рахуватися з думкою інших, бути поблажливим. Толерантність означає й повагу, прийняття і правильне розуміння багатьох різноманітних культур нашого світу, наших форм самовираження і способів проявів людської індивідуальності. В той же час, толерантність - це обов'язок сприяти утвердженню прав людини, демократії та правопорядку. Слово «толерантність» має своє тлумачення й в медицині, це слово в медицині позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. А в суспільстві слово "толерантність" означає "терпимість" до інших думок, поглядів, традицій.  

   Ольга Пантеліївна зауважила, що, для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Для цього необхідно бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні, навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається. Потрібно цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими чи ні. В той же час, необхідно зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою. 
     Літературно – мистецький зал прикрашений плакатами з епіграфом заходу та з цікавими виразами про толерантність.
     Ведучі заходу Ольга Качур та Олена Гриценко зробили невеличкий екскурс в історію заснування  Міжнародного Дня толерантності, вони розповіли, що 16 листопада жителі багатьох країн світу відзначають Міжнародний день толерантності або День терпимості. Це свято було засновано в 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. День терпимості відзначається в різних країнах за аналогічним сценарієм. У цей день проводяться масові заходи, присвячені вихованню терпимості у жителів країн-учасниць ООН та інших народів світу. День терпимості присвячений дотриманню прийнятої в 1995 році Декларації терпимості. Його мета полягає в тому, щоб знизити поширюваність по всій планеті випадків прояву насильства та екстремізму.
     Продовжилася етична година озвученням ознак толерантності, як це розуміють самі старшокласники. Учні висловили свої думки, що: Толерантність - це милосердя. Толерантність - це співчуття. Толерантність - це повага. Толерантність - це доброта душі. Толерантність - це терпіння. Толерантність - це дружба. Толерантність – це гармонія в різноманітті. Толерантності сприяють: знання, відкритість, спілкування та свобода думок, совісті, переконань. Толерантність – шлях до миру і злагоди.
     Учасникам надали макет  «Квітка толерантності» та запропонували спробувати розкрити і роздивитися пелюстки цієї квітки. Чим вони відрізняються? Що спільного між ними? Які б ви ще добавили пелюстки? Молодь активно включилася в доопрацювання «Квітки толерантності», внесли багато своїх цікавих та яскравих пелюстків. Старшокласники разом, в спільному обговоренні прийшли висновку, що толерантність - визнання, повага і дотримання прав і свобод всіх людей не залежно від соціальних, класових, релігійних, етнічних та інших особливостей. Толерантність означає терпимість до іншого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, думок, ідей, вірувань. Терпимість до чужої думки, віросповідання, поведінки, культури, політичним поглядів, національності, тобто це прояв терпимості, розуміння та поваги до особистості іншої людини незалежний від будь-яких відмінностей.
    А бібліотекарі побажали учням: «Нехай толерантність завжди супроводжує Вас у стосунках з рідними, друзями і близькими!»
    Учні представили свою толерантну особистість:  "Я – терпимий і терплячий, рахуюсь з чужими думками й інтересами, вмію вирішувати конфлікти шляхом переконання і  взаєморозуміння, привітний і дбайливий, ввічливий і делікатний, поважаючий оточуючих і шанований ними, поважаючий права свої та інших, умію слухати і  чути, турботливий, співпереживаючий, підтримуючий,патріот своєї школи, міста, України, піклуюся про їх процвітанні, людина, що береже природу і культуру, працьовитий, успішний, незалежний, щасливий".
  Далі ведучі заходу запропонували обговорити, якою є толерантна родина. Якими якостями повинна володіти така сім'я, ваша сім'я? Запропонували  продовжити фразу «У моїй родині...» Учні продовжили: «В моїй сім’ї: всі толерантні і терплячі, здорові, добрі, люблячі, поважають, розуміють, підтримують один одного, оточують один одного турботою. уважні, чуйні, цікавляться планами і турботами один одного, успішні, незалежні, щасливі».
Ольга Пантеліївна та Олена Олександрівна  звернулися до учнів: «Дорогі старшокласники! Толерантне місто, містечко, селище. Яким  же повинне бути таке містечко, наше селище? Та запропонували продовжити фразу «У моєму селищі...»  Учні продовжили:  « В моєму толерантному селищі:  перехожі доброзичливі, ввічливі, чепурні. Наші вулиці, двори і парки чисті, доглянуті. Наша  річка і повітря чисті, природа здорова. Наша школа простора, світла. Наші вчителі розумні, добрі, справедливі, розуміючі, вміють підтримати, люблять свою справу, свою роботу і дітей, знають і розуміють інтереси учнів. Наші  учні доброзичливі, поважають один одного і всіх співробітників школи, вміють слухати і чути, розуміють і підтримують один одного».
А далі ведучі звернулися до учасників заходу з питанням: «Дорогі учні! Толерантна країна. Що ж такого особливого повинно бути в такій країні, в нашій Україні? Продовжіть фразу «У моїй Україні...» Й учні залюбки продовжили: : «В моїй Україні: влада справедлива, професійна, відповідальна, піклується про своїх громадян. В моїй Україні  народ здоровий, доброзичливий, працьовитий, забезпечений, піклується про процвітання своєї країни, В моїй Україні всі громадяни - патріоти своєї країни, вільні, поважають права свої та інших, цінують добросусідські відносини, мир і злагоду, право кожного бути самим собою. Моя Україна співпрацює з іншими країнами світу, зберігаючи мир і дружбу у всьому світі".
     Ведучі етичної години «Вчимося толерантності» Олена Гриценко та Ольга Качур надали всім присутнім на заході матеріали та інструменти: олівці, папір у формі листя (дубка), ватман, на якому зображено дерево без листя та запропонували – давайте "виростимо" традиційне «Деревце Толерантності» на нашій планеті.  Для цього ми виконаємо творчу роботу. Нехай наше дерево розпустить листочки і зазеленіє. Крону дерева складемо з листочків з вашими висловлюваннями на тему: "Планета Толерантності». Кожен учень взяв по листочку і всі написали на них свої побажання, як люди повинні ставитись один до одного, що треба зробити, щоб клас, школа стала простором толерантності, тобто, щоб відносини між людьми стали як можна більш толерантними та прикріпили ці листочки на «Деревце Толерантності», прикрасили його теплими, добрими, гарними словами – побажаннями добра, миру, справедливості.
   Організатори та ведучі заходу щиро подякували старшокласникам за активну участь, година спілкування всім сподобалась, вона залишить глибокий слід в душі кожного, допоможе нам усім зрозуміти, що тільки повага один до одного, взаєморозуміння, терпимість, дотримання рівноправності на ділі врятують світ. Ми не зможемо відразу зробити толерантним ні свою поведінку, ні поведінку інших людей, і не треба картати себе за це. Однак важливий навіть самий маленький крок у цьому напрямку.  Нехай кожен з вас, нехай наш клас, наша школа, наше місто і наша Україна завжди будуть острівцями толерантності для всіх жителів великої планети Земля.
БУДЬМО  ТОЛЕРАНТНИМИ !


Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *