Розмаїття осінньої краси …

    

О с і н ь …

"Унылая пора! Очей очарованье!   Приятна мне твоя прощальная краса —
Люблю я пышное природы увяданье,
В багрец и в золото одетые леса,                                                    В их сенях ветра шум и свежее дыханье,
И мглой волнистою покрыты небеса,
И редкий солнца луч, и первые морозы,

И отдаленные седой зимы угрозы".   А.С.Пушкин.   

    На вулиці вже справжня осінь, але це не привід сумувати. Адже осінь – це неймовірні краєвиди, довгі вечори з чашкою запашного какао чи ароматного чаю під улюблений серіал, або з захопливою книжкою, прогулянки під дощем з різнобарвною парасолькою в руках, а також свіжоспечений пиріг та м'які теплі светри. То ж чи  варто любити осінь? Саме на це запитання  разом шукали  відповідь ведучі чергового засідання клубу «Спілкуймось!» Тетяна Петруненко,  Маргарита Молдован та члени бібліотечного об’єднання людей поважного віку.

Водить хороводи осінь жовтокоса …

Осінь…  Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В'яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка гола мерзне за вікном.  

Осінь ... Осінь ... Чаруюча краса надихає поетичні душі ...

        

    Манить осінь - чарівниця своєю  магічною красою наші душі … Хочеться стояти та милуватися опадаючим листям, торкатися кожного багряного та золотого листочка, визбирувати цю чаруючу красу… Хочеться вірити, що ця надприродна краса не зів’яне,  буде вічно милувати наше око, підіймати настрій, заохочувати й самим творити прекрасне, робити добро, радіти життю.

Барви золотої осені завітали до нашої книгозбірні…

     Наші шановні відвідувачі – люди поважного віку завітали до нашої книгозбірні  на  свято «Барви золотої осені».

Осінь, королева осінь – золота година.

Неба ясна просинь, пісня журавлина.

Бабиного літа довгі білі коси.

Всі тебе чекають, королева осінь.

    А почалося свято дуже загадково – в святково вбраний в осінню красу та щедрі  дари, переповнений учасниками свята, літературно – мистецький зал завітала «Королева – Осінь».  Валентина Данько – активний учасник клубу  - дуже уміло, артистично увійшла в роль Королеви -  Осені. Вона  зі своїми трьома «синочками» на ім’я Вересень, Жовтень та  Листопад  звернулись до присутніх : «Ви зібрались в цьому залі, щоб усім нам показати ваші вміння  - співати пісень та читати вірші про осінь золоту, фантазувати і доброю стравою пригощати. А ми з синами - місяцями будемо за вами дуже пильно  спостерігати і найкращу господиню обирати».