75800 Україна Херсонська обл. смт Каланчак вул.Чорноморська,7 ТЕЛ.:(05530)-3-11-40 E-mail: kalanchak.biblioteka@gmail.com
ЗАПРОШУЄМО ДО НАС В БІБЛІОТЕКУ !

31 серпня 2015 р.

Сумуємо за героєм… Співчуваємо колезі…


Сумуємо  за  Героєм !  
Співчуваємо колезі – Ларисі Миколаївні Шаваровській, рідним та близьким відважної Людини !
    Не стало ще одного Патріота України, нашого земляка, чоловіка нашої  колеги – Лариси Миколаївни Шаваровської - Володимира Йосиповича Шаваровського…
   Володимир Йосипович Шаваровський рік і місяць вірою й правдою відслужив в АТО, неодноразово смерть дихала йому в обличчя, але вистояв, повернувся живий, але дуже хворий…  два тижні...  й пішов у вічність у свої 49 років …
   Про  Володимира Шаваровського написала його сестра, давній друг нашої бібліотеки, упорядник і  редактор, член Національної  спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України  Марія Йосипівна Баліцька з Тернопільщини: «Сумна Доля Патріота України Володимира Шаваровського… Мій брат Володимир Йосипович Шаваровський рік і місяць відслужив в АТО, бачив в обличчя смерть, повернувся живий, навідав родичів і 81-річну недієздатну маму на рідній Тернопільщині і… пішов до Бога. Усе своє доросле життя Володя жив на Херсонщині: залишив вдовою дружину Ларису, покинув односельців, однодумців…  Але його візит на свою малу батьківщину був знаком, що він хоче бути там, де спочиває у Бозі тато і дідусі з бабусями, де коріння нашого родоводу… Шукаю, і не можу підібрати слова розради для нашої мами, бо немає горя більшого на світі, ніж мить, коли батьки ховають власних дітей…
    … Разом із родиною плаче Небо дощами - везуть до рідного краю Патріота України, Героя Володимира Йосиповича Шаваровського... Ангельські хори супроводжують його останній - довжиною понад тисячу кілометрів - путь... Односільчани з сумом очікують... Моляться священики...
    … Вчора у небі, курликаючи, полетів у вирій великий журавлиний ключ, а сьогодні я їду до Херсона, щоби привезти на місце вічного спочинку подільського журавля, якому судилося жити і померти у таврійських степах…
    …Коли Володю везли з Херсона до Тернополя - падав дощ, було прохолодно, щоби зберегти тіло, до якого сивою горличкою припадала-лебеділа перестаріла мати, біль і страждання якої не передати словами, бо нема горя більшого на світі, ніж матері бачити у домовині рідного сина... Всю ніч на дозорі стояв місяць, сумовито мерехтіли зорі, червоно сходило зажурене сонце, і навіть вітер не тривожив крони здивованих дерев - чому пішов з життя такий молодий чоловік, і лише на подвір'ї, коли відкрили труну, щоби Володя востаннє глянув на хату, де виріс, на сад, - закружляв вихор, забігав довкола домовини, немов хотів підняти - повернути до життя великого життєлюба, який ще мав так багато планів і мрій...
     … Кажуть, що людині Бог дає те, що вона заслужила своїми справами. Володимир Йосипович Шаваровський своїм патріотизмом й відданістю Україні, добрим ставленням до людей, любов'ю до рідних заслужив, щоби останню ніч земну бути у церкві ріднорго села, де були з ним мама, брат з сім"єю, сестри з сім"ями, дружина... -   усі молилися разом із священниками, до ранку читав Псалми дяк, на похорон зійшлися  односельці, вчителі і друзі з довколішних сіл, представники влади сільського та районного рівня. Його в останню путь провадили військові та залпами із зброї сповістили світ, що йде на вічний спочинок Герой - боєць - патріот ..."
        Всі працівники Каланчацької централізованої бібліотечної системи, наші читачі, відвідувачі, жителі району  - всі сумуємо за нашим Героєм - земляком, славетним сином України, співчуваємо від щирого серця нашій колезі Ларисі Миколаївні Шаваровській, всій родині Героя. 
    Страшна втрата ! На землі українській не стало ще одного Героя - Патріота України, на небі – засвітилася нова яскрава зірочка, що вічно світитиме добрим й чесним людям ! Царство йому небесне ! Вічна пам’ять Герою ! 
     А всім нам - МИРУ !



20 серпня 2015 р.

Квіти українського віночка - чаруюча краса !


     Квіти українського віночка, оспівані в піснях, зібрали відвідувачів Каланчацької центральної районної бібліотеки на цікаве літературно – музичне засідання читацького об’єднання за інтересами «Спілкуймось!», присвячене Дню Незалежності України.
     На захід прийшли й керівники району та селища - Г.І.Загорулько - Голова Каланчацької РДА, С.Б.Пацай - Голова Каланчацької районної ради,  В.К.Зінчук - Каланчацький селищний Голова, І.М.Лапенко - керівник відділу культури і туризму Каланчацької РДА.  Подивись на квіти України ! Скільки квітів у її саду ! Кожна квітка – справжняя перлина, Як намисто, я вінок сплету. Виберу найкращі з усіх квітів,  Душу квітів зможу прочитати І вінок найкращий в світі  Буде Ненька – Україна мати.
    Активний читач бібліотеки, керівник читацького об єднання людей поважного віку "Спілкуймось !", ведуча заходу Тетяна Петруненко у вступному слові тепло привітала присутніх з найголовнішим святом нашої країни – Днем Незалежності та запросила на літературно – музичне дійство, присвячене одному з невід’ємних атрибутів, символів українського народу - українського віночка. Вона зауважила, що український вінок – це краса і оберіг нашого життя.
    Присутні на заході майже на півтори години занурились в цікаву історію українського віночка, побачили відеоролик про квіти, які вплітаються в український віночок, традиції його плетіння, місце кожної квітки у вінку та її значення. Ведуча зауважила, що квіти в Україні шанують споконвіку. Нема жодної української хати, біля якої дбайливі руки господині не влаштували б яскравих квіткових острівців. Вони милують око, ніжно хвилюють душу, міцно прив'язують наші серця до рідної домівки. Наші предки обожнювали квіти, вважаючи, що цей витвір природи даровано людям від Бога. Квіти — постійні супутники нашого життя. Вони — на клумбах, у кімнаті, на газонах… Вони на вишиваних рушниках, скатерках. Ними розмальовують печі, стіни осель. А ще квіти є на нашому національному одязі. Квіти на плахті й корсетці символізують доброту, щирість душі. Квіти на рукавах сорочки оберігають від хвороби, злого ока…     
     Далі ведуча наголосила, що віночок – завжди був і є особливим оберегом в Україні. Це не просто краса, а «знахар душі». Бо в ньому є чарівна сила, що біль знімає, силу береже. Плетіння віночка — то своєрідна наука. Потрібно знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля з яким вплітати поруч. В українському віночку дванадцять квіток і кожна з них є оберегом.  Як всім нам відомо - до нашого  українського віночка вплітаються: мальва, калина, безсмертник, деревій, незабудка, чорнобривці, барвінок, любисток, волошка, ромашка, червоний мак, хміль й створюють неповторний дивограй  квітів.
Тетяна Дмитрівна  коротко розповіла про кожну квітку, зазначила, що серед квітів найпочесніше місце належало  Деревію. Ці дрібненькі білі квіточки здалеку нагадують велику квітку. її називають у народі деревцем. Коли квіти одцвітають, вітер розносить насіння. Та де б не проросла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому люди вплітають її до віночка, як символ нескореності. 
     Ромашка у віночку наймолодша за своїм віком, її вплели у віночок люди, коли переконалися , що ця квітка приносить не тільки здоров'я, а й добро та ніжність. Вплітають її з гронами калини, з вусиками Хмелю — символу гнучкості й розуму, род.чості і буйства. Ці рослини здавна шануються в народі, вони оспівані  в піснях і легендах.     
     Квіти ніжно-синього  кольору, ніби очі дівчини, вплітають у віночок як символ краси, здоров'я, сили. Це — Волошки.
     Безсмертник у віночку — символ здоров'я, він лікує багато хвороб, хоча на вигляд дуже скромний. Але кожна квіточка, якою б тендітною вона б не була, потрібна  людям.  А який же віночок без квітки, ніжнішої за небо, - Незабудки, або ж «мишачого вушка». Розповідають, що створюючи світ, Господь давав усьому назву. Та якось забув про квіточку, що росла біля струмка. Тоді та звернулася до Всевишнього,благаючи не забувати про неї – дати  ім'я. Бог відповів: «Тебе не забуду, не забудь і ти мене. Буде ім'я твоє Незабудка». Так і сталося.
  Калина - символ України, символ краси та дівочої вроди. Це дерево нашого українського роду. Колись воно пов'язувалося з народженням Сонця – Коло. Червоні ягоди калини з ягідками сердечками в українському віночку – то символ крові та невмирущого роду. Калина супроводжує українців у багатьох обрядах. ЇЇ використовують у кулінарії та для лікування. Про неї складено безліч пісень.
   Культура нашого народу незвичайна, унікальна. До нашого часу збереглося  багато свят, звичаїв, обрядів, і майже в кожному почесне місце займають квіти. Є такі звичаї: класти у першу купіль різні духмяні квіти,  у купіль хлопчика клали любисток, щоб довго жив; чорнобривець, щоб був чорнобривим, у купіль дівчинки клали ромашку, щоб рум'яною була, калину, щоб красивою була, любисток, щоб люб'язною була.
    Існує повір'я, що  Любисток — це зілля, яким можна причарувати когось. Через це в народі називають його любчик, люби мене, приворотне зілля. Справді, коли розтерти листочок цієї рослини, відразу розіллються пряні пахощі.
    Найпочесніше місце в українській хаті завжди відводилось освяченим рослинам. В українського народу є три свята: Івана Купала, Маковія, Ромашка Трійця, на які святять квіти.

   З давніх-давен шанують на Україні синьоокий Барвінок. Не знайдеться в Україні такого села чи міста, де б не було цієї рослини. Барвінковий край — так називають нашу Батьківщину. Завжди свіжий і зелений, навіть під снігом, він став символом вічного життя, міцного кохання, щасливого шлюбу. Тому ця квіточка часто царює у весільних обрядах.
Барвінок також є символом краси. 
  Мальви – здавна були неодмінною окрасою українського квітника. Саме тому вони стали поетичним символом рідної батьківської хати, України. 
     Найпахучішим зіллям у віночку є Чорнобривці, квітка материнства, доброти, щедрості. Де в ви не були, куди б не закинула вас доля – якщо під вікном у вас ростиме кущик чорнобривців, ви завжди пам'ятатимете й домівку, і матусю, і рідний край.  
     Увагу людей завжди привертала яскрава краса Маків. У народі співають: «Нема цвіту кращого від маківочки. Нема  маківочки,  Нема роду милішого від матіночки». Ця гарна квітка стала символом дівочої краси. Червоний колір квітки символізував чисті і щирі почуття.     
   Яскравою ілюстрацією українського віночка на святі були пісні та відеоролики про ці квіти. Пісні про квіти, що у нашому українському  віночку, дуже теплі, ніжні, яскраві, зворушливі… Цікаве дійство, пісні  більше години протримали учасників заходу в прекрасному полоні щирих почуттів, краси та любові...

   Український віночок – знахар душі, бо в ньому є така чудодійна сила, що болі знімає, волосся дівчат береже… Тож плетімо, друзі, завжди ці вінки в наших душах. І нехай це буде вінок прекрасний рідній матінці – Природі. 


Так було …


      Рідко проходить день, тиждень, місяць, щоб Каланчацька центральна районна бібліотека не отримала в дарунок книжки. Особливо цінними для книгозбірні є подарунки авторів зі своїми автографами.

   Свій двотомник  «Так было …» подарував бібліотеці учасник Великої Вітчизняної війни, наш земляк Микола Михайлович Пастернак.
    Народився Микола Михайлович першого січня 1923 року в селі Кулешів Погребіщенського району Вінницької області. В 1941 році закінчив Немирівське педагогічне училище, а в 1942 році – Дніпропетровське артилерійське училище й  зразу пішов на фронт.
   З 1942 по 1944 рік М.М.Пастернак воював на фронтах Великої Вітчизняної війни. В 1951 році Микола Михайлович закінчив Челябинський педагогічний інститут, на історичному факультеті.
   М.М.Пастернак захоплюється музикою, у 1965 році закінчив Херсонську музичну школу  по класу Баяна.
    Трудовий стаж Миколи Михайловича складає біля 60 років, працював на совість, для людей, для рідної країни.
     Двотомник «Так было…» охоплює великий проміжок часу, це спогади автора про події Великої Вітчизняної війни – пережиті самим Миколою Михайловичем та події сьогодення – очима автора. В книжках висвітлені індустріалізація, колективізація, культурна революція, голод 1932 – 1933 рр та 1946 -1947рр та багато іншого. Ця книга, як пише  сам автор, - «своєрідний короткий звіт-конспект про пройдене та побачене», щоб сьогоднішні та майбутні покоління не тільки пам’ятали події далеких часів, але й берегли пам’ять свої пращурів й учились у них патріотизму, уміли самостійно робити вірні висновки».
    Книжки написані просто, цікаво, доступною мовою. Двотомник буде цікавим, знадобиться всім, хто цікавиться історією Великої вітчизняної війни та післявоєнного життя.
   Каланчацька центральна районна бібліотека, наші читачі та відвідувачі масових заходів щиро дякуємо Миколі Михайловичу Пастернаку за дуже гарний та цінний подарунок та бажаємо міцного здоров’я, довгих щасливих років життя, вдячних читачів та й надалі великої сили та натхнення на ниві патріотичного виховання дітей та молоді.


7 серпня 2015 р.

Живи в віках, слався, рідна Україно !


     Ти будеш вічно жити, Україно, країно щастя і добра !

     З нагоди найголовнішого свята нашої країни – Дня Незалежності України надсилаємо всім найщиріші, найсердечніші вітання і побажання миру, добра, благополуччя, щедрої долі, сили й наснаги, процвітання нашої рідної неньки – України !
      Ми святкуємо вже 24 – річницю, відколи здійснилася віковічна мрія українського народу – мрія бути вільними, господарями на своїй рідній землі. Ми горді, ми пишаємося своєю землею – багатою, гарною, ніжною та співучою українською землею.
    З історії знаємо, що з давніх часів Київської Русі наші пращури – українці прагнули волі, мріяли про свободу, хотіли жити вільно і сповідувати свої національні обряди, традиції та звичаї. Така вже історична правда, що українському народові випадало віками боротися за свою волю та свободу й лише у 1991 році народ виборов свою незалежність.
    З тих пір, ця історична дата назавжди увійшла в історію нашої держави золотою сторінкою, залишилася навіки в її цікавій та тернистій біографії, започаткувала нову еру в житті українського народу. Ця подія законодавчо закріпила вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної та економічної свободи, зростання та процвітання.
   Сьогодні на долю українського народу випало тяжке випробовування – захищати рідну країну від страшного ворога – тероризму та агресії. Це перевірка за стійкість, на єдність, на патріотизм, на мужність, на згуртованість, перевірка сили й міцності нашої держави.
       Наш український народ подолає ворога, відбудує зруйновані ним міста і села й зробить їх кращими, сучаснішими, ніж вони були, справжніми європейськими. Але не загояться рани - не повернути загиблих героїв, які віддали своє найдорожче – життя, за волю та свободу України. Вони навіки залишаться в пам’яті нашого та майбутніх поколінь. А відбудова та розбудова незалежної країни на демократичних засадах, створення  сучасної, європейської, процвітаючої, щасливої держави покаже світові силу та міць нашого українського народу.
    З нагоди найголовнішого свята – Дня Незалежності України в бібліотеках Каланчацької централізованої бібліотечної системи планується проведення циклу цікавих пізнавальних, діалогових масових заходів, а для  юних читачів ще й пізнавально – ігрових та конкурсних. які просувають літературу, статті з періодичних видань,  інформацію з всесвітньої мережі інтернет про довгий та тернистий шлях, що пройшла наша держава до своєї віковічної мрії – незалежності, етапах розвитку та становлення нашої країни, про тривожне наше сьогодення.
    До святкування Дня Незалежності України та Дня Прапору в центральній районній бібліотеці оформлено інформаційно - рекомендаційні виставки та перегляди літератури та статей з періодичних видань «Незалежна Україна: портрет нового часу», «Історичні корені Великого Стягу», «Україна починається з тебе» , «Інформаційний простір»,  на них представлені історичні матеріали етапів становлення держави та сьогоднішніх подій в країні. Представлено цифрові та фактографічні дані. Документи, представлені на виставках, користуються  великою увагою користувачів.
   Наша книгозбірня постійно, вже декілька років поспіль, співпрацює та координує свою роботу з Каланчацьким районним управлінням юстиції щодо правової освіти населення. Управління юстиції надає матеріали та документи для оформлення  виставок, проводить бесіди та огляди для  користувачів різних категорій. Днями  ведучій спеціаліст управління юстиції Оксана Яковлєва виступила з цікавою бесідою перед нашими читачами, а потім взяла участь в годині спілкування «Україна – Незалежна держава». В літературно - мистецькому залі центральної районної книгозбірні триває виставка – обговорення «Зміни до Конституції України».
     Напередодні Дня Незалежності для відвідувачів літературно – мистецького залу відбудеться патріотична  годинаУкраїно! Рідна земле моя
    На черговому засіданні читацького об'єднання людей поважного віку «Спілкуймось !» було розглянуто питання «Що нового в законодавстві України?» з участю Каланчацького селищного Голови В.К.Зінчука, керівника управління соціального захисту населення В.В.Рильської, начальника відділу призначення пенсій пенсійного фонду України В.М.Шендрик.
   До Дня Незалежності України планується провести цікаве  літературно – музичне свято по темі «Квіти українського віночку, оспівані в піснях». Мова йтиметься про квіти – національні  патріотичні символи, квіти вірності і кохання, квіти суму та пам’яті, квіти – подарунки, квіти – бажання,  квіти – щастя… Підчас показу – демонстрації  квітів лунатимуть пісні, які оспівують ці квіти, або так чи інакше пов’язані з ними.
      Активні відвідувачі книгозбірні взяли активну участь у Всеукраїнському вебінарі з теми «Децентралізація: обговорення реформи з урядовцями та представниками громад». 
    Для відвідувачів літературно – мистецького залу планується проведення прес-огляду та інформації з інтернету «Незалежна Україна: портрет нового часу».
    «Відкриймо світові Україну !» - під таким гаслом інтернет – центри центральної районної бібліотеки, районної бібліотеки для дітей та Новопавлівської філії ЦБС, працюючи у всесвітній мережі інтернет, залучаючи сучасні інформаційні технології, щоденно розповідають всьому світу про часточку України – Каланчацький район Херсонщини, активно просувають наше краєзнавство, наші здобутки та успіхи.
    Змістовну роботу по популяризації матеріалів та документів до Дня Незалежності України проводять сільські та селищні бібліотеки – філії. Зокрема, Олександрівська книгозбірня оформила виставку «Моя Україна воскресла – ясна, незалежна, жива», в Мирненській селищній філії оформлена книжкова виставка «Україна Незалежна – сторінки історії» та тематична полиця «Прапор України повіває, синьо-жовтим златом сяє». Користувачів Новокиївської  сільської книгозбірні  зацікавить інформаційна година «Символ нації – національний прапор». В Макарівській філії планується провести годину спілкування «Україна – наша мати, будьмо її гідними дітьми !»  В Горьківській сільській бібліотеці оформлено тематичну полицю «Є така держава – Україна». До уваги читачів Хорлівської сільської бібліотеки книжково – ілюстративна виставка «Моя земля – це Незалежна Україна». Матеріалами, представленими на виставці, цікавляться не тільки читачі бібліотеки, а й відпочиваючі пансіонатів та баз відпочинку. Олексіївська сільська філія запрошує своїх користувачів переглянути тематичну полицю  «І синєє небо, і жовте колосся» та на тематичний вечір «Україно, ти моя молитва», який буде проведений разом з сільською радою, а в Новоолександрівській книгозбірні планується провести для юних читачів патріотичну годину «Нема без кореня рослини, а нас, людей, без Батьківщини». Користувачі Привільської сільської бібліотеки матимуть змогу ознайомитися з матеріалами до Дня Незалежності України, представленими на виставці  «Незалежна наша Україна» та взяти участь в інформаційній годині «Тернистий шлях до незалежності».
     В районній бібліотеці для дітей оформлено постійно – діючий «Куточок  маленького Українця», він постійно оновлюється та поповнюється новими матеріалами. Для учнів середнього та старшого шкільного віку планується проведення фольклорно-етничної години  "Без верби і калини нема України". Читачі старшого шкільного віку  візьмуть участь у Годині державності "Українська державна символика".
    Бібліотеки району внесуть і частинку своєї праці у відзначення величного свята -  Дня Незалежності  нашої держави.
     Житиме в віках, славне ім’я твоє, рідно Україно !
       Зі святом Вас, з Днем Незалежності України !  


6 серпня 2015 р.

З часом пам’ять не гасне. Пам’ятаємо... Сумуємо ...

              
     А їй здавалося, що все попереду…
    Да, вона була мрійлива, будувала плани, надіялася, вірила, що все хороше, щасливе у неї ще попереду.
   Минає рік з того сумного дня, як пішла у вічність наша колега – бібліотекар з великої літери Валентина Леонідівна Кучерова… Й, мабуть, не було жодного дня, коли б ми не згадали її, згадали теплим, добрим словом й сумом, що так рано та несподівано відійшла у інший світ.
   Творча та лірична, загадкова та романтична натура, добра, порядна, щира, прекрасна душа…
   Валентина Леонідівна – це цілий світ знань, почуттів, порядності, високої відповідальності, любові, скромності…
  Вона віддавала любимій бібліотеці та її користувачам, відвідувачам читацького об’єднання «Спілкуймось !» всю себе, без останку, не рахувалась з часом, проблемами зі здоров’ям…
  В безмежний та мудрий світ літератури вона пірнула ще дівчинкою й пронесла цю любов через усе життя. Оповідання, нариси, новели, замальовки – ліричні й романтичні, сумні та зворушливі, вони з’являлися все частіше й частіше, але підвищена скромність не дозволи їй поділитися з оточуючими, колегами, односельцями своїми творіннями. Вони просто лягали рядочок за рядком у звичайних учнівських зошитах...
   Вдячні читачі бібліотеки постійно, з великою вдячністю згадують свого улюбленого бібліотекаря – «ходячу енциклопедію», декільком поколінням вона привила любов до книжки, до читання, іншим стала вчителем, порадником, наставником, а хто ознайомився з її літературним надбанням - зачарований її романтичною творчістю й надовго залишився в прекрасному полоні щирих почуттів…
    Й особисте життя у Валентини Леонідівни було нерозривно пов’язане з бібліотекою, книгою, читачами…
      
  Про неї можна писати книжки…
З часом пам´ ять не гасне. Пам´ ятаємо... Сумуємо ...


.

3 серпня 2015 р.

Моє село – моя частинка долі…


         Днями до нашої Каланчацької центральної районної бібліотеки завітала  чудова жінка, відома на Херсонщині людина, знаний, досвідчений, високопрофесійний редактор – упорядник, письменник, краєзнавець, наша землячка Людмила Іванівна Постриган (дівоче прізвище Бугаєнко)
    Вчитель – філолог за фахом, вона довгий час працювала в рідній Гаврилівці Каланчацького району. Розумне, добре, вічне Людмила Іванівна «сіяла» й в сусідній Привільській школі та Каховському районі.
    З 1990 року Людмила Іванівна викладає українську мову та літературу Херсонським школярам. Де б не працювала, які б посади не займала, вона пронесла через десятиріччя велику любов до рідної мови, до рідного слова, до рідної землі, до свого села та його трудівників. А маючи неабиякий хист до літературознавства, сміливо почала писати, складати, упорядковувати, редагувати літературні скарби своїх друзів, знайомих, свої особисті та подавати до друку.
    Тривалий час була керівником шкільного гуртка «Літературне краєзнавство», з 2008 року – член літературного клубу «Елінг», а з 2010 – літературної вітальні та «Парусу надії». Чимало часу присвячує історико – краєзнавчим розвідкам.
    У 2009 році вийшла в світ  її перша книжка «Як же вас не любити, школо і сад …», присвячена 100-річчю з дня заснування рідного села с. Гаврилівка нашого Каланчацького району, де проживають її батьки, теж знані в районі вчителі.
   Людмила Іванівна друкувалася на сторінках газет «Зірка», «Слава праці». «Шкільний світ». Вона редактор збірки поезій «Степова перлина», автор довідника «Письменники Херсонщини», збірника біографічних даних «Приглашаем в Любоьвландию» (про батьків, рідну матусю Бугаєнко /Голуб, Надію Павлівну).
    Людмила Постриган нагороджена медаллю «За трудову доблесть»  та Почесною Грамотою Міністерства освіти України.
     Двічі дипломант літературного конкурсу імені Б.Лавриньова за літературно – навчальне видання «У життя – з казкою», двотомника літературознавчого видання «Своє і по-своєму» та книжки – літопису «На шкільному вітрильнику – океаном Знань».    
    Підчас відвідин нашої бібліотеки Людмила Іванівна подарувала користувачам книгозбірні збірнички своїх творів «Приглашаем в Любоьвландию», «На шкільному вітрильнику – океаном Знань», бібліографічний покажчик «Лауреаты и дипломанты литературной премии имени Бориса Лавринева. 2010 – 2014 гг».
    З творами Л.І.Постриган, її життєвим та творчим шляхом запрошуємо познайомитися у літературно – мистецькому залі Каланчацької центральної районної бібліотеки, на нашому літературному блозі у всесвітній мережі інтернет та на сторінках літературного Альманаху «Каланчак літературний»
    Зазирнемо у літературний світ Людмили Постриган, разом з героями творів помандруємо на шкільному вітрильнику – океаном Знань…


Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *