.: Герої XXI століття

Бібліотеки району - в обласній акції «Герої XXI століття»

Плакала сама природа ...

Герой - кіборг Олександр Береза …

24 січня 2020 року Каланчацька об’єднана територіальна громада вшановує п’яті роковини загибелі нашого земляка Олександра Берези, Воїна Світла, Героя – кіборга, нашого земляка, який загинув захищаючи Донецький аеропорт.

П’ять років – як одна мить … Страшна, незагойна рана …

Сум … Біль стискає серце …

П’ять років тому Каланчацька громада попрощалась та провела в останню путь Олександра Григоровича Березу.

Олександр Береза загинув у самому пеклі АТО ...

Залишились без татка діти, дружина – без чоловіка, батьки – без сина … Україна – без одного з своїх патріотів … Цілісінький день йшов дощ, сама природа плакала нарівні з односельцями, Сумно… Боляче… Страшно …

Герої не вмирають ! Вони навіки в нашій пам’яті!

Народився Олександр Береза 28 липня 1971 року в Каланчаку, тут же закінчив середню школу, звідси пішов до лав армії, тут одружився зі своєю коханою Оленою, тут народилися його донечки, тут був мобілізований на захист Батьківщини. Служив воїн у 79 – ій аеромобільній бригаді у званні молодшого сержанта. Загинув 24 січня 2015 року захищаючи Донецьке летовище.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" Олександр Береза нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

П’ять років минуло з того часу, як Каланчак під холодним січневим дощем попрощався зі своїм славним сином Олександром Березою.

Каланчацька громада схиляє голову вшановуючи його мужність. Ми пам’ятаємо, що мирним життям завдячуємо таким, як він – хоробрим Воїнам Світла.

Сьогодні подвиг Олександра Берези увічнений в меморіальній дошці біля центрального входу ОЗ «Каланчацький ЗПЗСО №1», де він навчався і меморіалі загиблим в АТО – ООС землякам в центрі селища, його ім'ям названа вулиця.

Вічна слава і доземний уклін нашому Герою !

В Каланчацькій центральній бібліотеці зібрані матеріали, документи, спогади, фотографії про наших Героїв Світла –Олександра Березу, Юрія Іржика, Володимира Серебринського.

В бібліографічній подорожі «Вулиці та провулки Каланчацької ОТГ» розміщено допис про Олександра Березу, чиїм ім’ям названа вулиця в центрі селища Каланчак, де народився виріс наш славний земляк…

Місцевий поет Анатолій Суганяк відгукнувся віршами:

Прапор, квіти і зброя

Що потрібно іще?

Ми хороним Героя

Під січневим дощем.

Все зробив він що треба

Щоби ворог пощез…

І заплакало небо

Теплим, світлим дощем…

Ллються сльози народні,

Бо в останнюю путь

В нас Героя сьогодні

Побратими несуть.

Наша гордість святая

Ти, Береза Сашко !

Наші душі сплітають

Світлу пам'ять вінком.

Ти ще рвешся до бою…,

А народ наш правий -

Не вмирають герої

І ти, Сашко наш, живий! ***

Не вже це все? Осиротіли діти,

Кохана жінка – нині вже вдова,

Його батькам не скоро ще радіти

Не втішать їх розрадливі слова.

Та знаю я, у цім байдужім світі

По волі Бога, звісно ж не само

Зростуть у Героя героїчні діти,

Як ми Вкраїну злидню не здамо.

Вони зростуть і їм у цій країні

Засяє Правди зірочка свята!

Цього здавна чекали в Україні,

За це Сашко життя своє віддав!

Галина Нігачова також присвятила вірш О.Г.Березі «Хоронили солдата»

Хоронили солдата

Під холодним дощем,

Хоронили солдата,

А в душі моїм щем.

Він загинув на фронті

Не колись, а тепер.

Його вбив не арієць,

А російський снайпер.

Злая куля дістала,

Як своїх рятував.

Він пройшов через пекло

І «кіборгом» став.

Від сусіднього «брата»

Він нас рятував.

Той ножаку у спину

Українцям загнав.

Сльози й краплі дощу

На обличчі моїм.

Він ніколи не прийде

У власний свій дім.

Не обійме дружину,

Не побачить доньки.

Та в пам'яті нашій

Буде в нас навіки!

Галина Нігачова також присвятила вірш О.Г.Березі «Хоронили солдата».

Хоронили солдата

Під холодним дощем,

Хоронили Героя,

А в душі моїм щем.

Він загинув на фронті

Не колись, а тепер.

Його вбив не арієць,

А російський снайпер.

Злая куля дістала,

Як своїх рятував.

Він пройшов через пекло

І «кіборгом» став.

Від сусіднього «брата»

Він нас рятував.

Той ножаку у спину

Українцям загнав.

Сльози й краплі дощу

На обличчі моїм.

Він ніколи не прийде

У власний свій дім.

Не обійме дружину,

Не побачить доньки.

Та в пам'яті нашій

Буде в нас навіки !

Герої не вмирають … Вони назавжди в пам’яті народній !

Вічна слава Герою – кіборгу Олександру Березі!

Вічна слава Героя Світла !!!

Герой АТО – Віталій Горієнко …

Рік тому, 20 січня 2019 року, обірвалося життя славного героя, воїна АТО, нашого земляка з села Олександрівка нашої Каланчацької об’єднаної територіальної громади Віталія Горієнка…

Віталій Горієнко з 14 червня 2017 року брав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, за сміливість, мужність, відданість Батьківщині, жертовність і любов до України нагороджений п'ятьма медалями.

Віталій Олегович Горієнко народився 01 вересня 1990 року в селі Олександрівка, Каланчацького району Херсонської області .

1997 році пішов до 1 класу Олександрівської середньої школи, яку закінчив у 2008 році. Вчителям і однокласникам запам’ятався порядним, відповідальним, старанним, добросовісним та дружелюбним хлопчиком. Для батьків Віталій був добрим помічником, а для своїх молодших братів Георгія і Максима та сестрички Ілони гарним прикладом для наслідування.

Після школи юнак залишився у рідному селі, працював на підприємстві «Брат-2» комбайнером, пізніше в КНК «Агростандарт» – водієм.

У 2008 році Віталія усім селом вирядили до лав Української армії. Строкову службу проходив у Дніпропетровську, був водієм. Про те, що солдат Горієнко військові обов’язки виконував чесно і добросовісно свідчать чисельні подяки батькам за належне виховання сина від командування частини. Демобілізувався Віталій у званні старшого сержанта.

У 2017 році Віталій Горієнко звернувся до Каланчацького районного військкомату з проханням направити його в зону АТО, бо вважав, що має бути там, де потрібні патріоти та сміливі люди.

Після проходження підготовки до антитерористичної операції хлопець потрапив у військову частину на посаду акумуляторника зарядних пристроїв.

З 14.06.2017 по 25.08.2017, з 03.09.2017 по 24.01.2018, з 04.02.2018 по 30.04.2018 рр. та з 30.04.2018 по 27.05.2018 рр Віталій Горієнко брав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, разом з побратимами стримуючі збройну агресії Російської Федерації проти України.

14 грудня 2017 року Віталій отримав безтермінове і дійсне на всій території України посвідчення учасника бойових дій, яке надає право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни. За сміливість, мужність, відданість Батьківщині, жертовність і любов до України Віталія Горієнка було нагороджено п'ятьма медалями.

20.01.2019 року життя воїна обірвалося від внутрішньомозкового крововиливу в праву півкулю мозку при гіпертонічній хворобі, його не стало в селі Галицинівці Мар’їнського району Донецької області.

Поховали молодого чоловіка в його рідній Олександрівці. На траурну церемонію прийшли односельчани, друзі, однокласники, попрощатися з вояком приїхали представники Каланчацької об’єднаної територіальної громади та побратими Віталія.

Невигойна рана за втраченим сином, братом, другом вічно кровоточитиме у серцях батьків, братів, сестрички, друзів, всієї Каланчацької громади.

Нехай в наших серцях вічно живе пам'ять про хороброго вояка, який віддав життя за Україну!

Каланчацькі бібліотеки в обласній акції «Герої XXI століття»: накопичуємо документи, просуваємо, висвітлюємо подвиги, вшановуємо пам´ять загиблих Героїв.

Бібліотеки Каланчацької централізованої бібліотечної системи активно включилися в обласну акцію «Герої XXI століття».

З метою проведення в районі акції на високому організаційному рівні складено заходи, в яких передбачено проведення зустрічей з героями АТО, вшанування пам’яті загиблих героїв, комплекс патріотичних заходів для різних вікових груп населення району, особливо молоді, висвітлення проведення акції в ЗМІ та у всесвітній мережі Інтернет, виготовлення книжкових закладок з віршами про героїв АТО та Майдану, складання списків сайтів та картотек статей з періодичних видань та Інтернету на допомогу відвідувачам та працівникам книгозбірень, оформлення книжкових виставок та переглядів літератури, створення папки – досьє – накопичення документів про героїв XXI століття нашого району.

На бібліотечному блозі центральної районної бібліотеки вже створено сторінку «Герої XXI століття», виготовлені книжкові закладки з віршами наших місцевих поетів, учасників літературного об’єднання «Дивослово» Анатолія Суганяка та Галини Нігачової.

На бібліотечному блозі вже зроблено дописи про наших героїв АТО - Олександра Березу «Герої не вмирають …», Олександр Береза загинув смертю героя, захищаючи Донецький аеропорт та Володимира Харатіна «Сміливість врятувала життя …», який пішов добровольцем в АТО та перебував майже півроку в полоні у бойовиків. Статті про цих Героїв вже надруковані в районній газеті «Слава праці", ознайомитися з якими можна в літературно - мистецькому залі центральної районної книгозбірні.

Вклоняємося доземно українському солдату !

З А Х О Д И

Каланчацької централізованої бібліотечної системи

в обласній акції „Герої ХХІ століття”

- Створення сторінки на нашому бібліотечному блозі „Герої ХХІ століття”

Березень Інтернет – центр ЦБ

- Постійне висвітлення ходу проведення обласної акції „Герої ХХІ століття” в ЗМІ та у всесвітній мережі інтернет.

Лютий – жовтень Всі бібліотеки ЦБС

- Оголошення в ЗМІ про участь в обласній акції

Березень Центральна бібліотека

- Продовження проведення всеукраїнської акції „Бібліотека українського воїна”

Постійно Всі бібліотеки ЦБС

- Рекомендаційні списки сайтів у всесвітній мережі інтернет „Все про захисників Вітчизни”

Квітень Інтернет – центр ЦБ

- Книжкова виставка „Пам¢ять – загиблим, шана – живим!”

Травень Відділ обслуговування ЦБ

- Виставка однієї книги „Хронологія мужності 2014 – 2015”

Травень Відділ обслуговування ЦБ

- Проведення свята-зустрічі „Дякуємо Вам за відвагу!”

Лютий Олександрівська філія

- Відкриття меморіальної дошки „Герою слава і людська шана”

Березень Новопавлівська філія

- Зустрічі з учасниками АТО та їх рідними та друзями, збір інформації про учасників бойових дій в зоні АТО.

Лютий – жовтень Відділ обслуговування ЦБ

- Створення тематичної картотеки «Учасників АТО - наші земляки»

Квітень Відділ обслуговування ЦБ

- Створення папки-досьє учасників АТО

Квітень Відділ обслуговування

- Виготовлення закладок та буклетів (місцеві поети пишуть про захисників Вітчизни - учасників АТО)

Квітень Інтернет – центр ЦБ

- Тематичний вечір-вшанування „Уклін вам, воїни АТО”

Травень Відділ обслуговування

- Підготовка матеріалу та створення презентації „Герої ХХІ століття – наші земляки”

Лютий – жовтень Відділ обслуговування та

Інтернет – центр ЦБ

Пам’ять – загиблим, шана – живим!

Книгозбірні району - в обласній патріотичній акції «Герої ХХ1 століття».

З метою вшанування захисників України – жителів Каланчацького району та виховання у молодого покоління на їхньому прикладі справжніх патріотів Батьківщини, формування у молоді високої громадянської свідомості, честі і гідності бібліотечними працівниками проводиться комплекс патріотичних заходів.

На бібліотечному блозі у всесвітній мережі інтернет вже створено спеціальну сторінку «Герої ХХІ століття», яка постійно поповнюється новими матеріалами.

Вже протягом тривалого часу в районі триває Всеукраїнська акція «Бібліотека українського воїна», книгозбірні комплектують бібліотечки літератури для учасників АТО.

До уваги відвідувачів книгозбірень представлені книжкові виставки та перегляди літератури та статей з періодичних видань «Пам¢ять – загиблим, шана – живим!», «Знаймо наших Героїв» та виставка однієї книги «Хронологія мужності 2014 – 2015».
В центральній районній книгозбірні створено тематичну картотеку «Учасників АТО - наші земляки». Картотека постійно поповнюється новими статтями з періодичних видань.

З метою якомога найбільшого збору матеріалів про наших героїв бібліотекарі зустрічаються з учасниками бойових дій в зоні АТО, рідними та друзями, збирають інформацію та впорядковують одержані матеріали. Створено папку – досьє «У часники АТО». В ній накопичуються матеріали та документи про учасників АТО всього Каланчацького району.

Наші місцеві поети вже присвятили по декілька віршів присвячених захисникам Вітчизни – підчас Революції Гідності та Героям АТО. Працівники центральної районної бібліотеки вирішили підготувати та видрукувати книжкові кольорові закладки та буклети з цими віршами.

Вже створені дописи з фотографіями про Героїв АТО – Олександра Березу «Герої не вмирають … Вони назавжди в пам’яті народній !», який віддав найдорожче – своє життя захищаючи Донецький аеропорт … та «Сумуємо за героєм… Співчуваємо колезі…» про Володимира Шаваровського з Новопавлівки. Володимир Йосипович Шаваровський рік і місяць вірою й правдою відслужив в АТО, неодноразово смерть дихала йому в обличчя, але вистояв, повернувся живий, але дуже хворий… два тижні... й пішов у вічність у свої 49 років …

Дописи розміщено на блозі нашої бібліотеки у всесвітній мережі інтенет.

Статтю про Володимира Харатіна з Макарівки під назвою «Сміливість врятувала життя …», який добровольцем пішов захищати країну, більше року прослужив в зоні АТО, з них майже півроку в полоні у бойовиків, надруковано в районній газеті «Слава праці» та розміщено на нашому блозі «Блог Каланчацької ЦБС.

Для більш широкого одержання різнобічної інформації про Героїв АТО працівниками бібліотеки складаються рекомендаційні списки сайтів у всесвітній мережі інтернет «Все про захисників Вітчизни», які до послуг користувачів та відвідувачів нашої книгозбірні.

Бібліотека готується до проведення тематичного вечора - вшанування „Уклін вам, воїни АТО” та ведеться підготовча робота по створенню слайдової презентації „Герої ХХІ століття – наші земляки”

Слава Героям АТО !
Всім нам – Миру ! Спокою ! Благополуччя !!!

Сумуємо за героєм… Співчуваємо колезі…

Сумуємо за Героєм !
Співчуваємо колезі – Ларисі Миколаївні Шаваровській, рідним та близьким відважної Людини !

Не стало ще одного Патріота України, нашого земляка, чоловіка нашої колеги – Лариси Миколаївни Шаваровської - Володимира Йосиповича Шаваровського…

Володимир Йосипович Шаваровський рік і місяць вірою й правдою відслужив в АТО, неодноразово смерть дихала йому в обличчя, але вистояв, повернувся живий, але дуже хворий… два тижні... й пішов у вічність у свої 49 років …
Про Володимира Шаваровського написала його сестра, давній друг нашої бібліотеки, упорядник і редактор, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України Марія Йосипівна Баліцька з Тернопільщини: «Сумна Доля Патріота України Володимира Шаваровського… Мій брат Володимир Йосипович Шаваровський рік і місяць відслужив в АТО, бачив в обличчя смерть, повернувся живий, навідав родичів і 81-річну недієздатну маму на рідній Тернопільщині і… пішов до Бога. Усе своє доросле життя Володя жив на Херсонщині: залишив вдовою дружину Ларису, покинув односельців, однодумців… Але його візит на свою малу батьківщину був знаком, що він хоче бути там, де спочиває у Бозі тато і дідусі з бабусями, де коріння нашого родоводу… Шукаю, і не можу підібрати слова розради для нашої мами, бо немає горя більшого на світі, ніж мить, коли батьки ховають власних дітей…

… Разом із родиною плаче Небо дощами - везуть до рідного краю Патріота України, Героя Володимира Йосиповича Шаваровського... Ангельські хори супроводжують його останній - довжиною понад тисячу кілометрів - путь... Односільчани з сумом очікують... Моляться священики...

… Вчора у небі, курликаючи, полетів у вирій великий журавлиний ключ, а сьогодні я їду до Херсона, щоби привезти на місце вічного спочинку подільського журавля, якому судилося жити і померти у таврійських степах…

…Коли Володю везли з Херсона до Тернополя - падав дощ, було прохолодно, щоби зберегти тіло, до якого сивою горличкою припадала-лебеділа перестаріла мати, біль і страждання якої не передати словами, бо нема горя більшого на світі, ніж матері бачити у домовині рідного сина... Всю ніч на дозорі стояв місяць, сумовито мерехтіли зорі, червоно сходило зажурене сонце, і навіть вітер не тривожив крони здивованих дерев - чому пішов з життя такий молодий чоловік, і лише на подвір'ї, коли відкрили труну, щоби Володя востаннє глянув на хату, де виріс, на сад, - закружляв вихор, забігав довкола домовини, немов хотів підняти - повернути до життя великого життєлюба, який ще мав так багато планів і мрій...
… Кажуть, що людині Бог дає те, що вона заслужила своїми справами. Володимир Йосипович Шаваровський своїм патріотизмом й відданістю Україні, добрим ставленням до людей, любов'ю до рідних заслужив, щоби останню ніч земну бути у церкві ріднорго села, де були з ним мама, брат з сім"єю, сестри з сім"ями, дружина... - усі молилися разом із священниками, до ранку читав Псалми дяк, на похорон зійшлися односельці, вчителі і друзі з довколішних сіл, представники влади сільського та районного рівня. Його в останню путь провадили військові та залпами із зброї сповістили світ, що йде на вічний спочинок Герой - боєць - патріот ..."
Всі працівники Каланчацької централізованої бібліотечної системи, наші читачі, відвідувачі, жителі району - всі сумуємо за нашим Героєм - земляком, славетним сином України, співчуваємо від щирого серця нашій колезі Ларисі Миколаївні Шаваровській, всій родині Героя.

Страшна втрата ! На землі українській не стало ще одного Героя - Патріота України, на небі – засвітилася нова яскрава зірочка, що вічно світитиме добрим й чесним людям ! Царство йому небесне ! Вічна пам’ять Герою !

А всім нам - МИРУ !

Сміливість врятувала життя …

Син колеги – Герой АТО !

Син нашої колеги ветерана бібліотечної праці, бібліотекаря Макарівської сільської бібліотеки - філії Каланчацької ЦБА Валентини Петрівни Харатін, Володимир Харитін – учасник АТО, майже півроку знаходився в полоні у казаків «ЛНР». Бойові товариші врятували свого побратима.

Кожна матір народжує дітей для мирного життя, творення, для щастя, любові…

У Валентини Петрівни Харатін два сини - Володимир і Вячеслав та донечка Наталочка.

Як тільки «зелені чоловічки» з’явилися в Криму, а згодом на Донбасі, старший син - Володимир Харатін зразу ж пішов у районний воєнкомат за повісткою.

Сміливий, героїчно налаштований, він не міг спокійно спостерігати події в Криму та на Донбасі, був впевнений, що його місце там, на передовий, його священний обов’язок - захищати Батьківщину, свою землю, свій народ, свою родину ... Й він пішов добровольцем…

Його мобілізували в 40-й батальйон «Кривбас», так він опинився в самому пеклі АТО – в Донецькій області, під Дебальцевим.

Що таке війна – усвідомив підчас третього бою, коли зовсім поруч свистіли кулі, здіймаючи вгору «фонтанчики» землі, коли загинув товариш й декілька були поранені. Його, на щастя, кулі обминули. Але смерть неодноразово дихала йому в потилицю… Страшне видовище …

Володимир Харатін воював й під Іловайськом, звільняв села Виноградове, Троїцьке. Харцизьк, Новоградське, Новоандріївку, Проковку…, втрачав бойових товаришів.

Виконуючи бойове завдання, захищаючи побратимів 15 лютого 2015 року потрапив в полон. На його очах заступника командира батальйону «Плотника» казаки застрелили.

Володимира, лежачого на землі, вороги оглушили прикладом. Коли він прийшов до тями, вирішив підірватись на гранаті, але згадав маленького синочка …, кому він буде потрібний, якщо його батько загине ? Це було необдумане рішення.

Спочатку у нього була надія, що його обміняють на свого полоненого.

Страшні допити, знущання, тортури …

На допиті Володимир всіх приголомшив, коли сміливо зізнався, що стріляв в сепаратистів. «Генерал» Козицін сказав, що полонений Харатін – єдиний полонений, який зізнався, що стріляв в сепаратистів. «Ты своей смелостью купил себе жизнь» - додав «генерал».

Володимира намагалися зламати морально та фізично, тільки на розстріл водили три рази …

Він пригадує, що місцеві росіяни, які працювали в охороні, до полонених ставилися не агресивно, навпаки співчутливо, а коли приїхали чеченці та осетини почалися знущання, весь час погрожували «порвати укропів». Полонені декілька разів оголошували восьмиденну голодовку.

В полоні Володимир Харатін знаходився з 15 лютого по 10 липня 2015 року. Знаходячись у камері не було що робити й він 5 разів прочитав книжку М.Фадєєва «Молода гвардія».

Коли Володимир був в полоні, в сім’ю прийшла страшна звістка, родині повідомили, що Володимир загинув. Матір, сестра, дружина з сином почорніли від горя, молодшому братові, який теж знаходиться в АТО, вирішили не повідомляти.

А бойові товариші розгорнули роботу по пошуку, а потім звільненню побратима.

Поки Володимир Харатін був у полоні у бойовиків, його маленький синочок Артур тяжко захворів й потребував оперативне втручання, такі операції роблять в Ізраїлі, коштує ця операція дуже дорого. Доктор з Ізраїлю поставив точний діагноз і погодився прооперувати хлопчика.

Але дружина Володимира не могла відвезти дитину за кордон без потрібної величезної суми коштів та письмової згоди батька, завіреної нотаріусом, а батько хлопчика в той час був у полоні…

Бойові друзі Володимира Харатіна здолали всі був й Володимир Харатін.

Наш відважний наш земляк повернувся додому, сьогодні він живе надією на мир у нашій країні, що не будуть гинути ні в чому не винні мирні жителі, надіється, що його маленький синочок скоро видужає.

Після декільком місяців він трохи заспокоївся, тепер ділиться своїми спогадами, думками, планами на майбутнє. Висловлює свої думки – роздуми, що як так може бути, коли одні - захищають свою рідну землю під кулями, проливають кров й навіть, віддають найдорожче – своє життя, матері ховають синів, інші, боляче дивитися, в той час преспокійно розважаються, де попало розкидають сміття – баночки з - під пива, недопалки, обгортки…Боляче… Боляче …

Що ж таке повинно відбутися, щоб люди зрозуміли, що це наша земля, наша країна й неможливо, це село чи місто, а ми повинні бути на ній синами, господарями, патріотами, просто її любити !

Дуже багато чого страшного судилося пережити сину нашої колеги – Герою АТО Володимиру Харатіну, він мужньо вистояв, йому дещо повезло, на щастя повернувся живим, не пораненим тілом, а душа пережила багато страждань – терпіти тортури, дивитися на поранених товаришів, страшні втрати побратимів… Ці страшні події назавжди вкарбувалися в пам’ять. А його брат Вячеслав досі на Донбасі… Й розривається серце матері – як там її меншенький … Скоріше б закінчилося ця неоголошена війна !

Слава Героям АТО ! Скоріше настав би повний мир ! Всім Миру ! Спокою ! Благополуччя !!!

Сторінки