Каланчацькі бібліотеки – в обласній акції «Герої XXI століття».
З метою виховання у молодого покоління почуття
патріотизму, формування високої громадянської свідомості, честі і гідності у
сучасних суспільно-політичних умовах, коли країна ціною життя українських
військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну
цілісність в книгозбірнях
Каланчацької централізованої
бібліотечної системи активно
проводиться обласна патріотична акція «Герої XXI століття»… А ще, нехай увесь світ знає
про наших Героїв !
Невеличке село Макарівка у нашому Каланчацькому
районі…
А скільки добровольців та молодих людей за
призовом з цього маленького села пішли захищати рідну землю в зону АТО ! З деяких родин пішло по два сини! Це родини
Харатін – Володимир і В’ячеслав та Лінейцеві – Єгор та Іван.
Харатін В’ячеслав Іванович…
Народився В’ячеслав Харатін 31 жовтня 1990
року в селі Макарівка Каланчацького району Херсонської області. Дитячі та
юнацькі роки пройшли в рідному селі. Успішно закінчив загально - освітню школу.
В листопаді 2008 року був призваний на
військову службу в Збройні Сили України. Військову службу проходив на посаді
снайпера – розвідника. В 2009 році демобілізувався, приїхав у рідне село, влаштувався
на роботу.
Але в лютому 2015 року був призваний за
мобілізацією до Збройних Сил України. Спочатку пройшов навчання у навчальному
центрі, навчався на зв’язківця. Успішно склав іспити, отримав посвідчення.
В зону АТО був відправлений в квітні 2015
року. Службу ніс на різних блокпостах Луганської області , сумлінно, старанно…
Влітку отримав звання «Старший солдат» та
був призначений на посаду командира взводу роти вогневої підтримки.
Потім була ротація, отримав звання
молодшого сержанта.
В зону АТО знову повернувся в листопаді 2015
року, тепер вже в Донецьку область… Архангільське, Авдіївка, Верхнє Троїцьке…
В’ячеслав Харатін нагороджений нагрудним знаком
«Учасник АТО», грамотою за сміливість, мужність, героїзм, сумлінне виконання
службових обов’язків. Отримав посвідчення учасника бойових дій.
В квітні 2016 року був демобілізований та
повернувся у рідне
село Макарівку, до своїх рідних, які з нетерпінням чекали на його повернення
живим та здоровим. Родина та односельці горді за свого земляка – Героя !
Єгор Сергійович Лінєйцев…
Народився
Єгор Лінєйцев 15 грудня 1989 року в селі Макарівка нашого Каланчацького району Херсонської
області, тут пройшли його дитячі роки та юнацтво, тут закінчив школу.
У
2010 році був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. По закінченню строкової служби в 2011 році
працював у м. Києві.
З початком бойових дій на сході неодноразово
допомагав нашим хлопцям на передовій. Разом зі знайомими волонтерами збирали
кошти для придбання необхідних речей та продуктів харчування для наших військовослужбовців.
Але
довго залишатись в тиші не зміг і в лютому 2015 році сам пішов до військомату і
записався добровольцем.
Спочатку
була прикордонна служба на Закарпатті, а потім Єгор Лінєйцев переведений в один з прикордонних загонів Луганщини…
Наш воїн зарекомендував себе зразково. За свою сумлінну прикордонну
службу, високу відповідальність та ініціативність, мужність та героїзм, проявленні під час проходження
військової служби в зоні АТО, був нагороджений почесною грамотою та відзнакою
„Учасник бойових дій”.
Жителі села пишаються своїм Героєм !
Доборджегинидзе Сергій Надарійович …
Сергій Доборджегинидзе уродженець
села Абрикосівка Сакського району АР Крим, народився 14
листопада 1965 року.
Після закінчення середньої школи
пішов працювати. Його цікавила техніка,
тож став трактористом.
Після проходження військової служби у 1985 році вирішив здобути ще й
спеціальність крановика. В 1987 році
одружився, має трьох дітей.
А
в наше село Макарівку переїхав з родиною у 1995 році. Працював в радгоспі
«Червоний Чабан» трактористом.
Мобілізація молодих людей… 5 серпня 2014 року за повісткою воєнкомату був
направлений на навчання…
Успішно закінчив навчання, отримав посвідчення.
Й
далі його шлях проліг до військового полігону
Широкий Лан, а далі в Донецьку область,
м. Маріуполь …
Там прослужив Сергій Доборджегинидзе
більше року…Проявив мужність та героїзм при виконанні свого військового обов’язку.
Наш Герой нагороджений медаллю «Учасник АТО».
Лінєйцев Іван Сергійович…
На строкову службу був призваний у 2013
році…
Високо патріотичний юнак, він не міг спокійно
служити, заючи, що на Сході країни йде
неоголошена війна…
Й
прямо з строкової служби в травні 2014
року добровольцем пішов на Донбас. Іван Лінєйцев – один із
наймолодших учасників бойових дій на Сході
України, на той час йому виповнилось лише 19 років …
Своє
перше бойове хрещення отримав 9 травня
2014 року біля міста Маріуполь, коли разом з побратимами намагалися вибити
терористів із захопленого ними відділення міліції. На його очах загинув
20-річний юнак… Й ще довго ці жахливі події
з’являлися в уяві воїна.
Маючи
спеціальність гранатометника, Іван
Лінєйцев більше року захищав кордони
України на Сході
нашої країни в зоні АТО.
В дощ
та холод стояв на різних блок-постах, брав участь у визволенні багатьох
містечок і селищ Сходу України...
Іван
Лінєйцев – наш юний Герой з Макарівки – наша гордість !
Капкан
Павло Віталійович…
У
1979 році переїхав з родиною до села Макарівка, Каланчацького
району, Херсонської області. Тут в селі закінчив школу, працював…
До лав армії на строкову службу був мобілізований у 1995 році. Службу проходив в місті Одесі.
Демобілізувався у червні 1997
року у званні сержанта.
28
серпня 2014 року знову був призваний до лав Української
Армії й зразу ж
направлений в зону АТО. Служив
мінометником…
Демобілізувався 20 вересня 2015 року та повернувся в
на свою малу Батьківщину.
Володимир Іванович Харатін …
Володимир Харатін – брат Вячеслава Харатіна, учасника АТО, старший син нашої
колеги, ветерана бібліотечної праці, бібліотекаря Макарівської сільської
бібліотеки - філії Каланчацької ЦБС Валентини Петрівни Харатін.
Про Володимира Харатіна писали газети – районна та обласні, є дописи
на нашому бібліотечному блозі під назво. «Сміливість спасла життя». Володимир Харатін – Герой АТО !
Він майже півроку знаходився в полоні у
казаків «ЛНР». Бойові товариші врятували свого побратима.
Кожна матір народжує дітей для мирного
життя, творіння, для щастя, любові…
У Валентини Петрівни два сини - Володимир і
Вячеслав та донечка Наталочка..
Як тільки «зелені чоловічки» з’явилися в Криму, старший син - Володимир
Харатін зразу ж пішов у районний воєнкомат за повісткою.
Сміливий, героїчно налаштований, він не міг спокійно спостерігати події
в Криму та на Донбасі, був впевнений, що його місце там, на передовий,
священний обов’язок - захищати Батьківщину. Й він пішов добровольцем…
Його мобілізували в 40-й батальйон «Кривбас», так він опинився в самому пеклі АТО – в Донецькій області, під Дебальцевим.
Що
таке війна – усвідомив підчас третього бою, коли зовсім поруч свистіли кулі,
здіймаючи вгору «фонтанчики» землі, коли загинув товариш й декілька були
поранені. Його, на щастя, кулі обминули. Але смерть неодноразово дихала йому в
потилицю… Страшне видовище…
Володимир Харатін воював й під Іловайськом, звільняв села Виноградове, Троїцьке. Харцизьк,
Новоградське, Новоандріївку, Проковку…, втрачав бойових товаришів.
Виконуючи бойове завдання, захищаючи побратимів 15 лютого 2015 року
потрапив в полон. На його очах заступника командира батальйону «Плотника» казаки застрелили.
Володимира, лежачого на землі,
вороги оглушили прикладом. Коли він прийшов до тями, вирішив підірватись на
гранаті, але згадав маленького синочка …,
кому він буде потрібний, якщо його батько загине ? Це було необдумане
рішення.
Спочатку у нього була надія, що
його обміняють на свого полоненого.
Страшні допити, знущання, тортури …
На допиті Володимир Харатін всіх приголомшив, коли сміливо зізнався, що
стріляв в сепаратистів. «Генерал» Козицін
сказав, що полонений Харатін – єдиний полонений, який зізнався, що
стріляв в сепаратистів. «Ты своей смелостью купил себе жизнь» -
додав «генерал».
Володимира намагалися
зламати морально та фізично,
тільки на розстріл водили три рази …
В
полоні Володимир Харатін знаходився з 15 лютого по 10 липня 2015 року. Коли
Володимир був в полоні, в сім’ю прийшла страшна звістка, родині повідомили, що
Володимир загинув. Матір, сестра, дружина з сином почорніли від горя, молодшому
братові В’ячеславу, який теж знаходиться в АТО, вирішили не повідомляти.
А
бойові товариші розгорнули роботу по пошуку, а потім звільненню побратима.
Наш відважний наш земляк повернувся додому,
сьогодні він живе надією на мир у нашій країні, що не будуть гинути ні в чому
не винні мирні жителі…
Дуже
багато чого страшного судилося пережити сину нашої колеги – Герою АТО
Володимиру Харатіну, він мужньо вистояв, йому дещо повезло, на щастя повернувся
живим, не пораненим тілом, а душа пережила багато страждань – терпіти тортури, дивитися на поранених товаришів, страшні
втрати побратимів…
Герої з нашої Макарівки – мужнії сини Вітчизни!
Немає коментарів:
Дописати коментар