Герої XXI століття… з нашої Олександрівки

  Тримайтесь, братики, ми з вами

  У цей страшний, болючий час.

  Ви стали нам захисниками,

  Ми щиро молимось за вас…

   Бібліотеки Каланчацької централізованої бібліотечної системи –в обласній акції «Герої XXI століття». Збираємо, систематизуємо, накопичуємо матеріали, документи, фотографії про наших героїв, просуваємо, популяризуємо, розповідаємо про наших мужніх земляків.

  Багато  мужніх та відважних хлопців з Олександрівки нашого Каланчацького району пішли в зону АТО, добровільно та за призовом, захищати свою  Батьківщину.  

  Нещодавно, у приміщенні Олександрівської школи  відбулася  патріотичне свято зустріч учнів школи, педагогічного колективу  школи «Дякуємо Вам за мужність, дякуємо за відвагу», присвячене захисникам Вітчизни в зоні АТО – жителям села.

 У заході взяли участь  й запрошені односельці, молодь місцевої громади та сільський голова Андрій Лабушний.

   Неможливо передати всі емоції від заходу – хвилювання, біль,  переживання й, в той же час, гордість…  

   Протягом усієї зустрічі  лунали слова вдячності за сміливість, мужність і героїзм, відвагу нашим захисникам на Сході України.

   Чисте, мирне небо над головою…

   Односельці дякували своїм героям – учасникам антитерористичної операції  на сході нашої країни – Кудревському Олександру Олександровичу,  Степанцю Роману Миколайовичу, Чоботарю Яну Богдановичу, випус­кникам Олександрівськкої  школи: Горієнку Олегу Миколайовичу, Шипуліну Вадиму Віталійовичу, Колеснику Артему Вікторовичу, Бакаєву Сергію Юрійовичу, Піддубі Ле­оніду Володимировичу, Токарю Андрію Вікторовичу, Бурі Віта­лію Анатолійовичу, які пішли ви­конувати свій обов'язок, несли і несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України.

    Перед учнівською молоддю та всіх учасників свята  - зустрічі «Дякуємо Вам за мужність, дякуємо за відвагу» виступив сільський голова Ан­дрій  Лабушний. Він наголосив, що Герої Небесної Сотні та Герої АТО мають стати прикладом для кожного свідомого укра­їнця. Ми маємо робити все від нас залежне, аби смерть героїв не була марною. Герої Небес­ної Сотні та Герої АТО віддають найдорожче – своє життя за кожного з нас, поклавши душу і тіло на вівтар за свободу сво­єї країни. Ми маємо завжди пам'ятати про це…

   На заході пролунали розповіді про кожного з наших Героїв – земляків…

      Кудревський Олександр Олександрович… 

Олександр Кудревський  народився  у1969 році в місті Нікополь Дніпропетровської області. Після закінчення школи вступив до металургійного технікуму. Далі  служив у Збройних силах, а після демобілізації переїхав на постійне місце проживання в село Олександрівку нашого району. Тут, в селі, яке стало для нього рідним, працював, знайшов своє щастя, одружився, має двох доньок…

    Але спокійне життя людей затьмарили страшні події АТО…

 Першого серпня 2014 року  Олександр Кудревський  був мобілізований до лав Української Армії, йому прийшлося брати участь в бойових діях поблизу м. Донецьк Донецької області в секторі «Б».

Він служив на посаді механіка-радіотелефоніста відділення управління штабу взводу зв’язку танкового батальйону.

   Наполегливий, не губиться перед труднощами, має високе почуття відповідальності,  достатні професійні знання для виконання обов’язків,  розуміє суть і задумку командира, точно виконував накази.

    У липні 2015 року батальйонна тактична група 28 окремої механізованої бригади, в якій служив Олександр Кудревський,  прикривала державний кордон із Росією на ділянці Ізварине-Кумачове.

  А 28 серпня  2015 року батальйонна тактична група 28-ї окремої механізованої бригади була перекинута із сектора «Д» на посилення угрупування українських військ в секторі «Б».

    Згодом  Олександр Кудревський в складі підрозділу бригади спільно з іншими підрозділами успішно відбивав атаки на Донецький аеропорт.

У листопаді 2014 року до складу бригади увійшов 18 батальйон територіальної оборони.

  Олександр  Кудревський був демобілізований  7 вересня 2015року, вернувся в рідну Олександрівку, до своєї родини, має статус учасника бойових дій,  він нагороджений медаллю «Учасник АТО».

   Горієнко Олег Миколайович…

     Олег Горієнко народився 13 травня 1968 році в селі Олександрівка Каланчацького району Херсонської області. Закінчив  9 класів Олександрівської середньої школи і продовжив навчання в Новокаховській ДОСААФ по спеціальності водій. Працював у радгоспі «Рисовод».

   З 1986 по 1988 рр. проходив службу в армії, після демобілізації працював водієм автобуса у райцентрі Каланчак. У 1990 р одружився, виховує з дружиною трьох синів та донечку.

   Після розпаду радгоспу, з 2004 року працював трактористом, комбайнером у Ф/Г «Брат-2».

   Події на Донбасі не обминули й Олега Горієнка…

   13 жовтня 2014 року Олег Гордієнко був мобілізований до Лав Збройних Сил України та потрапив у зону АТО – брав участь в антитерористичній операції, в захисті  свободи, незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України. Йому довело служити в пеклі жахливої війни – в м. Красногорівка Донецької області.

  Олег Гордієнко займав посаду гранатометника 1 відділення 3 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини.

   У службовій характеристиці зазначено, що за час проходження військової служби на посаді гранатометника – старший солдат Горієнко О.М. зарекомендував себе з позитивної сторони. Успішно володіє довіреним йому озброєнням та військовою технікою, не відчуває труднощів під час його бойового застосування. Уміє проявляти ініціативу, коли цього потребує обстановка. Знає вимоги статутів та інших керівних документів в області своїх функціональних обов’язків. Достатньо працює над підвищенням своїх знань. Почуття відповідальності за доручену справу розвинене. Дисциплінований, користується авторитетом та повагою у своїх товаришів по службі…

  Олег Гордієнко демобілізований  7 вересня 2015 року, отримав посвідчення  учасника бойових дій, медаль «Учасник АТО».

   Піддуба Леонід Володимирович…

   Леонід Піддуба народився  3 червня1973 року теж  в селі Олександрівка нашого Каланчацького  району.

   Леонід Володимирович закінчив  9 класів Олександрівської середньої школи.  Потім навчався в Чаплинському СПТУ № 30, здобув професію  водія. Працював в місцевому радгоспі «Рисовод», одружився, має доньку та сина.

    До лав Української Армії він пішов добровольцем – наш сміливий та високо патріотичний земляк не міг спокійно  спати, коли на сході нашої країни почалася  неоголошена війна…

    Леонід Володимирович пішов у військкомат, отримав повістку, прийняв присягу на вірність Українському народу й пішов захищати східні рубежі  нашої Батьківщини. Він був зачислений до 28 механізованої бригади.

    Що таке війна – усвідомив під час боїв, коли зовсім поруч свистіли кулі, здіймаючи вгору «фонтанчики» землі, коли гинули товариші , а деякі були поранені на його очах... Його, на щастя, кулі обминули, але смерть неодноразово дихала йому в потилицю… Втрата бойових побратимів дуже боляче відгукувалася в серці нашого мужнього земляка.

    Наш відважний земляк повернувся додому 15 жовтня 2015 року. Сьогодні він живе надією на мир у нашій країні, що не будуть гинути ні в чому не винні мирні жителі нашої миролюбної  країни, надіється на спокій, добро, благополуччя … А ночами йому сняться бойові побратими, кулі, що свистять над головою, танки, гармати … Й болить серце сміливого, відважного солдата …

     Чоботар Ян Богданович…

     Народився  Ян Чоботар 27 вересня 1979 року в селі Знам'янка Миколаївської області  Снігірівського  району. Родина деякий час проживала в селі Бронниця, Могилів - Подільського району Вінницької області.

  А з 2000 року сім’я Чоботар переїхала в  село Олександрівка нашого

Каланчацького району. Одружений, має сина.

     5 травня 2015 року Ян Чоботар був призваний до військової служби. Ян Богданович служив у 24-й окремій механізованій бригаді  в 3-му окремому мотопіхотному батальйоні, який у листопаді 2014 року переформований у 3-й окремий мотопіхотний батальйон 24-ї механізованої бригади.

   Наш відважний земляк Ян Чоботар сміливо пройшов  через страхіття  неоголошеної війни, воював, бачив зруйновані міста й села, поранених побратимів, неодноразово смерть була поруч…

   На щастя, повернувся живим… Але пережите  навічно вкарбувалося в пам’ять, воно ще не один рік нагадуватиме йому страшні події на Сході нашої країни.

    Колесник Артем Вікторович… 

    Артем Колесник народився 18 вересня 1992 року в цьому ж селі Олександрівка Каланчацького району. Успішно закінчив 9 класів Олександрівської школи I-III ступенів.

   В 2010 році був призваний до Лав Української армії, служба проходила в місті Чернігів, відслужив…

   А в 2015 році  Артема Колесника було мобілізовано до Лав Української Армії  для прийняття участі в антитерористичній операції в Донецькій області. Він попав морську піхоту 501 бригади.

Морська піхота України – два окремих батальйони у складі Військ берегової оборони Військово-морських Сил України, комплексів і автоматичної стрілецької зброї.

    501-й окремий батальйон морської піхоти Збройних Сил України, в якій служив Артем Колесник , в складі морської піхоти у 2014 році була відправлена в зону АТО на схід нашої країни.

   Артем Колесник стійко й мужньо воював в Донецькій області, має нагороди.

    Шипулін Вадим Віталійович… 

    Народився Шипулін Вадим Віталійович 10 грудня 1987 року в місті Тбілісі. В 1993 році з батьками переїхав на постійне місце проживання на Херсонщину. В 1993 році пішов до четвертого класу  Олександрівської загальноосвітньої школи I-III ступенів.

    Після закінчення 11 класів в 2005 році, продовжив навчання в  Політехнічному коледжі в місті Херсоні на  відділенні обслуговування комп’ютерних інтелектуальних систем і мереж, який закінчив у 2008 році. Отримав спеціальність – техніка обчислювальної техніки.

  Вадим Шипулін  у 2008-2009 роках проходив службу в Лавах Української армії на Дніпропетровщині. Після демобілізації два роки працював у м. Херсоні менеджером в торговій фірмі.

    Переїхавши в рідне село Олександрівку працював на Мирненському  рисовому елеваторі  оператором обчислювальних машин.

    У 2015 році був мобілізований до Лав Української армії для прийняття участі в антитерористичній операції, в складі 11 бригади армійської авіації.

    Коли йому вручили повістку, сміливо пішов служити. Був  дуже патріотично настроєний, сміливо влився в ряди збройних Сил України. Під час військових дій проявляв мужність та героїзм, захищав побратимів…

   Степанець Роман Миколайович …

    Роман Миколайович Степанець народився 22 вересня 1985 року у місті Вінниця. У 2000 році закінчив 9 класів Вінницької середньої  школи № 8. Після школи навчався у Вінницькому вищому професійному училищі № 4. Здобув професію оператора електронно-обчислювальних машин.

    Одружився у 2004 році й разом з дружиною Ганною Петрівною проживав у селі Великі Копані нашої Херсонської області. У серпні 2004 року народився перший синочок Владислав.

  За сімейними обставинами родина переїхала у село Олександрівку у кінці 2004 року. Спочатку родина займалася підсобним господарством, у кінці 2005 року народився  у них другий синочок Віталій.

   З 2006 по 2007 рр. тимчасово працював у ВАТ «Таврида» різноробочим. Підростали синочки – помічники і сім’я зайнялася вирощуванням сільгосппродукції у теплицях – для себе й на продаж…

   Але, раптом, почалися тривожні події на сході України…

   У червні 2015 року Роман Степанець був  мобілізований в АТО. Службу проходив у 28 окремій Одеській механізованій бригаді. Перед тим підготовку пройшов у Миколаївській області на полігоні Широкий Лан. Потім направили у саме пекло війни, у Мар’янку Донецької області… З грудня 2015 року місяця військова частина розташована в станиці Луганська…

   Затамувавши подих слухали присутні цікаві розповіді про своїх героїчних земляків…  Всіх охоплювало хвилювання, гордість…

   Учні школи привітали доро­гих гостей цікавою концертною програмою, яку підготували бібліотекар  Наталя Митковська та вчитель музики Марія Процюк. Члени бібліотечного гуртка «Юний книголюб» обладнали книжково-ілюстровану виставку-інсталяцію «Подвиг героїв АТО - приклад для нащадків».