Шевченка славетне ім’я

 Благословен той день і час,
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами-сльозами.

     9 березня 2021 року минуло 207 років від  тоді, як в маленькому селі Моринці на Черкащині народився хлопчик, якому судилося стати великим митцем, пророком і дороговказом, патріархом української культури та духовності. Коли прослалась килимами. 

     До Дня народження національного генія і духовного батька українства Тараса Григоровича Шевченка в Каланчацькій центральній бібліотеці  в рамках  ФанКлубу «КіноПошук» відбувся показ  фільму «Тарас Шевченко. Біографія», а  відділ абонементу люб’язно звернув  увагу своїх читачів на книжкову виставку «Тарас Шевченко та його життєва доля». На якій  яскраво прослідковується Шевченкове  коротке і важке життя.

  Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років – невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною. І в цих вкрай несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний «Кобзар», написав декілька томів прозових і драматичних творів та став Академіком Академії мистецтв. Можливо, що і сам поет навряд чи міг уявити, що більш ніж через двісті років він буде цікавим і актуальним, по всьому світу тисячі українців вшановуватимуть його пам'ять, а його твори залишаться сучасним.        Такі думки навіюють заходи в бібліотеках – філіях Каланчацької ЦБС. 

      В Новоолександрівській книгозбірні діє виставка однієї книги «Безсмертне слово Кобзаря», в Хорлівській бібліотеці оформлено пізнавальну виставку «Чи знаєте ви твори Шевченка», в Олександрівській  філії  в тематичну поличку  «Віночок віршів від Шевченка» зібрано  поезії українського генія, літературна викладка «З літопису Кобзаревої долі» діє  в Роздольненській бібліотеці, а в Новопавлівській книгозбірні розгорнуто книжкову алею «Шевченківське слово у серці моєму».  

    Пошановувачі мудрого кобзаревого слова зібралися  в Гаврилівській сільській книгозбірні  на поетично – музичну програму «Великий співець українського слова».    Цікаво пройшов поетичний  перегук  «Декламуємо Шевченка» в дитячому клубі «Асорті», що працює в Новокиївській бібліотеці, а увазі дорослих односельчан представлено  книжково – ілюстративну  виставку «Велич Тарасового слова».   Тест – драйв «Шевченко очима сучасності» влаштували підростаючому  поколінню в Горьківській  бібліотеці – філії. 
       Усний літературний альманах  «Шевченка славетне ім’я»  та поетичний акорд «Художник з душею поета, поет з душею художника» з успіхом пройшли в Привільській  книгозбірні. Поетична спадщина Кобзаря – це понад 240 творів, а живописна – приблизно 1200 робіт. Тож навіть якби Шевченко не став геніальним поетом, то він все одно був би відомий світові як великий український художник. Творчість Шевченка-поета й Шевченка-художника ідейно й тематично єдині, взаємопов’язані і доповнюють одна другу, стверджує захід проведений в Привіллі. 

      Поетична година «Доля осяяна талантом» присвячена дню народження Кобзаря пройшла в Олексіївській сільській філії. 

      А Каланчацька  селищна бібліотека  мешканців мікрорайону «Партизан»  запросила на літературну виставку «Пізнаймо великого Кобзаря».   

     Заходи, що відбулися в бібліотеках Каланчацької централізованої системи доводять, що поезія і живопис Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу.  

     Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. Минають віки, а слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, і серед них – найперший і найголовніший:

Свою Україну любіть, 

Любіть її... во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.    

      Спадок, який створив Тарас Шевченко понад 2 століття тому, став джерелом натхнення для багатьох сучасних митців.
Завдяки креативному підходу та свіжому погляду, безліч текстів, образів, картин Кобзаря отримали друге життя у 21 столітті. Тому 207-й день народження Шевченка – це привід не лише вшанувати пам'ять великого Кобзаря, але і згадати творчість, яка не втрачає своєї актуальності у наші дні.

Вітаємо зі святом 8 Березня !

  

    Каланчацька централізована бібліотечна система сердечно вітає прекрасну половину громади зі святом весни, квітів, кохання!

Дорогі, любі, милі жінки!
    Вітаємо вас зі святом 8 Березня!
   Від усієї душі бажаємо вам любові, променистої краси та здійснення мрій!
   Нехай ніжні почуття зігрівають ваші серця та окриляють душу! Будьте щасливими, коханими, неповторними та яскравими!
  Будьте завжди усміхнені, сповнені надій та оптимізму! Хай щасливою буде жіноча доля кожної з вас!
    Здоров’я вам,  мрій і надії, родинної злагоди та затишку, спокою, миру та добробуту вашим оселям.
   Нехай там, де ви з'являєтеся, розцвітають усмішки і звучать компліменти!  
   Нехай весна живе у ваших серцях за будь-якої погоди та за будь-якого настрою!
    З першим святом весни, з розквітом природи, з торжеством жіночності, з 8 Березня!

Каланчацькі сільські бібліотеки – до свята 8 березня

 

    У 2021 році виповнюється 111 років з дня проголошення ідеї святкування 8 Березня як Міжнародного дня боротьби жінок за свої права. Ідея відзначення жіночого дня народилася під час Другої міжнародної жіночої конференції, що відбулась у Копенгагені у 1910 році.    Ось вже 100 років в цей день жінки у різних країнах світу виходять на вулиці, щоби заявити суспільству що права жінок – це права людини, але  для більшості з часом 8 Березня перетворилося на весняне свято краси і квітів.  
   З метою вшанування жінки  та створення позитивного емоційного настрою бібліотеки Каланчацької централізованої системи до Дня 8 Березня підготували   ряд  тематичних заходів.
     Естафету відзначення  Міжнародного дня  прав жінок і миру підхопили філії Каланчацької ЦБС.

   

 У Новопавлівській книгозбірні бібліотекарка Тетяна Жук на поетичну хвилинку «До землі Вам, матусі, уклін»  зібрала учнів 6-7 класів і засідання дитячого клубу «Пролісок» під назвою  «Квіти для матусі»  теж було приурочено до свята 8 Березня. Дітки з захопленням власноруч робили подарунки для  мам.

В Привільській бібліотеці – філії  бібліотекарка Алла Папко на передодні свята  запросила  школярів на майстер – клас з виготовлення   святкових листівок «Листівки для матусі», увазі ж дорослих мешканців Привілля представила  виставку – композицію «Жіноча доля… Хто її розкаже».
   Любов Адаменко в Горьківській  сільській книгозбірні в переддень свята відкрила Art – майстерню «Подарунок для матусі» де дітки з ентузіазмом  вирішували, як найкраще привітати  матусь, бабусь, сестричок зі святом весни.

     Задушевно пройшла  святкова година спілкування «Мамо  моя люба, мамо моя мила» в Хорлівській бібліотеці, на яку односельчанок  запросила  бібліотекарка  Євгенія Юдіна.
    В тісній творчий співдружності з будинком культури  готувалося відзначення Міжнародного жіночого дня в Гаврилівській  книгозбірні. Бібліотекарка Галина Журинкіна разом з  клубом «Окрилені досвідом»  створили  неймовірно чуттєву музично – поетичну композицію «Любій бабусі я пісню співаю» та принагідно оформила  цікаву книжкову викладку «Жіночий погляд на життя».    Світлана  Мазуренко, бібліотекарка Олексіївської філії подарувала  односельчанкам книжкову виставку «Я – жінка! Я –весна! Я – мати!».
    А Олена Мазник разом з юними мешканцями Новоолександрівки створила в бібліотеці святковий Art – простір «Моя най…» сповнений позитивних емоцій і посмішок.

     Незалежно від того, в чому ви вбачаєте сенс Міжнародного жіночого дня,  в боротьбі за рівні права жінок і чоловіків та протидію ґендерно- вмотивованому насиллю чи особливий весняний день, коли чоловіки зранку метушаться біля квіткових магазинів, а жінки отримують більше  компліментів та подарунків, Каланчацька централізована бібліотечна система вітає прекрасних мешканок громади зі святом 8 Березня.

І бажає тепла! Любові! Уваги! Настрою! 

Дорогі жінки, будьте завжди чарівними!

Жіночі образи в мистецтві

  

     Каланчацька  центральна бібліотека завжди відзначалася  креативним підходом у вирішенні різних задач, ось і в прагненні привітати  жінок  з Міжнародним днем 8 Березня колектив пішов оригінальним шляхом.
    Сектор мистецтв увазі  мешканців громади запропонував  творчі виставки «Мелодії для жінок» та «Жіночі образи в мистецтві».    Вічною темою мистецтва є зображення образу жінки. І вічною таємницею …                      Кожна епоха малювала свій ідеал жіночої краси,  стандарти привабливості змінювалися, зазвичай зі зміною світогляду, звичок, звичаїв, зі зміною систем правління чи  поколінь.  

      А  особливості жіночого  характеру  завжди привертали пильну увагу багатьох художників. Дивлячись на портрети  різних  часів, ми можемо бачити, як на зовнішність і внутрішній світ  прекрасної статі впливають ті чи інші події суспільного життя, мистецтво, література, мода.       І ловимо себе на думці, що загадка жіночої неповторної краси так і залишилася нерозгаданою.
   Чим довше ми вдивляємося в портрети  жінок  зібрані  на виставці, тим владніше відчуваємо любов до життя, ясність, виразність, духовний зміст і багатство душі, які  надихали  художників на створення шедеврів портретного живопису.

    Перед відвідувачами бібліотеки постає все розмаїття жіночих образів – життєрадісні і заклопотані,  натхненні і мрійливі, розкуті і стримані, відверті і потайні, ось вони перед нами!    Ці жіночі портрети викликають захоплення, вони живуть і дихають різноманіттям почуттів, такі далекі від нас і такі близькі. Музика їхнього внутрішнього світла зачаровує  і надихає.
      Бібліотека запрошує  всіх на зустріч з ніжністю.  Музика навіває спокусу, поезія – тривожить почуття, а живопис зупиняє час на мить, на вічність.
   Долучайтесь до вічного подиху краси!

Палали кров’ю дикі ружі …

 
     Життєва драма Лесі Українки "Палали кров’ю дикі ружі …" 

     25 лютого в літературно – мистецькій залі Каланчацької центральної бібліотеки відбулася прем’єра бібліовистави  «Палали кров’ю дикі ружі: життєва драма Лесі Українки», приурочена до її ювілейного дня народження. Над ідеєю її втілення натхненно працювали два бібліотечні клуби – місцевих літераторів «Дивослово» та людей поважного віку  «Спілкуймось!»  і весь колектив  центральної бібліотеки.

  Леся Українка. З нагоди  її дня народження вшановуємо нашу геніальну поетесу за ради нас же самих, таких заклопотаних, обтяжених щоденною марнотою, буднями і святами.

     Ведучі заходу  Тетяна Петруненко, Любов Степко, Ольга Гавран та Ірина Добровольська не розповіли і, навіть, не зіграли, а прожили  болісні Лесині кохання та переживання  з ними пов’язані. 

   Так, кохання!  Саме це неймовірне почуття  лягло в основу бібліовистави.  Ведучі одразу ж  пояснили чому. По-перше, за кілька днів прийде весна, пора пробудження і любові. По-друге, у нас переважно жіноча аудиторія, а  жінкам подобається  слухати історії про кохання. По-третє,  скоро жіноче свято і це  дарунок  нашим  чарівним жінкам. По -четверте  і головне – це постать самої Лесі Українки, натури настільки ж пристрасної настільки й талановитої. ЇЇ внутрішні переживання і почуття великою мірою зумовили тематику і  художній рівень творчості.
    В хронологічному порядку перед глядачами постали образи чоловіків, до яких серце поетки було небайдужим.

    Першим Лесиним коханням був Максим Славінський. Вперше вони зустрілися влітку 1886. Йому було вісімнадцять, їй 15 років. На довгі роки долі двох обдарованих людей поєднала любов до творчості німецького поета Генріха Гейне, твори, які вони разом перекладали українською. З іменем Славінського пов’язано багато перлин Лесиної інтимної лірики. Немає достеменних свідчень про те, чому перервалися ці романтичні стосунки – перейшовши у дружні. Лариса, ставши Лесею Українкою, ніде й ніколи не зронила жодного неґречного слова про Максима Славінського. А він завжди шанобливо говорив і про Ларису Косач, і про Лесю Українку.

   В 1986 році Леся познайомилася з Нестором Гамбарашвілі, студентом Київського університету святого Володимира. Спочатку у них склалися дружні  стосунки, а пізніше, за твердженням деяких біографів, вони переросли в кохання.  
   Вона навчала його французької мови і любові до України, він її – грузинської і любові до Грузії. Митцю важко приховати почуття, Лесина лірика того періоду сповнена символів та хвилюючої ніжності.
   У 1897 році у Лесі різко загострилася хвороба. Боротися з недугою вона поїхала до Ялти. Там, отримавши  чергового листа від матері, письменниця дізналася про одруження Нестора Гамбарашвілі. Леся це коментувала іронічно: "Попався, жучку, в панську ручку!".

       Та для неї це була тяжка драма. Нестору Леся Українка надіслала десятки листів, всі вони залишилися без відповіді.      У липні того ж року відбулося знайомство поетки з Сергієм  Мержинським . Доволі швидко знайомство справді переросло у велику дружбу, а для Лесі – у глибоке кохання. Відтоді вони часто зустрічалися, однак зустрічі ті були короткими й обривалися, як нескінчена розмова. 

     Лесі не хотілося вірити, що коханий невиліковно хворий і наближається неминуче. Мов на крилах, летіла вона до Сергія, бо знала, що потрібна йому, а він з егоїзмом помираючого просив Лесю написати листа іншій жінці, яку давно кохав. Цю гірку чашу Леся випила до дна. Вони не вводили в оману ні себе, ні одне одного: Сергій знав, що Леся кохає його, а Леся знала, що його серце належить іншій жінці. Мержинський помер на руках у Лесі. Смерть коханого стала важким ударом для неї. Кажуть, що відтоді й до кінця життя жінка носила чорне вбрання.

     5 липня 1901 року до Чернівців приїхав  Климентій Квітка, аби разом із Лесею подорожувати Буковиною. Він був цікавим співрозмовником, володів 13-ма  мовами.
     Правник за фахом, Климентій виявився невтомним етнографом і фольклористом. Так  любов до української пісні з’єднала  їхні серця. Він був на дев’ять років молодшим. Всі, хто знав Лесю і Климента, розуміли, що вона прихильна до нього – і не більше,  а він любив її безмежно. Вони були дуже різними, але між ними панувало порозуміння і духовна спорідненість. З Климентом Квіткою Лесі вдалося зробити те, чого не вдалося з Сергієм Мержинським:  вона врятувала чоловіка від туберкульозу.

    7 серпня1907 року вони одружилися і вирушили до Криму, де  прожили щасливий місяць в Балаклаві. Там же в Криму в Лесі попередньо діагностували хворобу нирок, яка виявилася неоперабельним туберкульозом.
    Останні дні Лесі Українки пройшли далеко від батьківщини. Поетеса померла на невеличкому гірському курорті Сурамі. У хвилини смерті біля її ліжка були мама та Климентій.
      А у 1958 році Нестор Гамбарашвілі,  побував у Києві, відвідав Байкове кладовище  й стоячи на колінах гірко плакав над Лесиною могилою…
     Бібліовиставою «Палали кров’ю дикі ружі»  учасники дійства переконують –
 Леся Українка, незважаючи на хворобу та життєві негаразди, все ж таки була щасливою людиною, бо доля подарувала їй кохання, яке  і донині живе  у її палких поезіях,  драмах  та листах.   
     Захід  пройшов на тлі неймовірних вальсів Фредеріка Шопена, улюбленого композитора  поетки, які надали дійству особливої атмосферності  і чуттєвості.       Сама ж бібліовистава  відбувалося в  затишній «квартирі» біля каміна  з кріслом – гойдалкою. Рішення було запропоноване методистом ЦБС Ольгою Гавран, а втілювалося  усевміючими руками працівників Каланчацької центральної  та дитячої бібліотек.
     Під оплески глядачів Ірина Добровольська уклінно подякувала  присутнім за те, що розділили радість зустрічі з геніальною Лесею, співведучим  за щирість і талант перевтілення, і всім, хто долучився до  процесу творення бібліовистави за допомогу.
    Леся Українка – зірка, яка  не згасне, допоки ми, українці, будемо читати, пам’ятати та прославляти  велику доньку українського народу.