Чорнобиль не має минулого часу

 
  26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній українській землі сталася аварія, яку вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою. Ось уже 35 років ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдав та завдає  шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки Чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління. 

    Чорнобиль… Нині це слово знає увесь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.
   Трагічним подіям тридцятип’ятирічної  давнини  було присвячено  засідання клубу  «Старшокласник». На  бібліомікс «Чорнобиль не має минулого часу»  керівник клубу  Лариса Шаваровська запросила учнів 10 класу Каланчацької ЗОШ № 2, які завітали до книгозбірні разом зі шкільним бібліотекарем Ларисою Смолієнко.

    Програма заходу, побудована на розповіді про книги  і фільми присвячені аварії  на Чорнобильській  атомній станції,  викликала  у присутніх почуття гіркоти, суму і захоплення звитягою ліквідаторів.
   Ведуча Лариса Шаваровська  розповіла, що тема Чорнобильської аварії відображена в багатьох документальних та художніх творах,  які є в нашій бібліотеці, та які можна прочитати в інтернет-виданнях.

   Назвемо хоча б деякі. Художньо-документальний роман білоруської письменниці Свєтлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами «маленьких людей» про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави.

   Документальна повість Юрія Щербака «Чорнобиль». Автор часто бував у зоні АЕС, мав численні зустрічі з учасниками «опору атомній стихії». Враження від побаченого, почутого лягли в основу документальної повісті. Письменник розкриває подробиці аварії, аналізує факти, вчинки фізиків, медиків, авіаторів, персоналу АЕС. При цьому приділяє особливу увагу причинам, що привели до вибуху четвертого реактора.
    Володимир Яворівський – відомий український письменник, лауреат Шевченківської премії, голова комісії у справах Чорнобильської катастрофи при Президії Верховної Ради України. В романі катастрофа розкривається переважно через долю родини Мировичів, батьківська оселя якої була в селі Городища, розташованого за 20 км від атомної станції. Автор розповідає про драматичні події весни 1986 року в Чорнобильській зоні, де він перебував тривалий час.

   Відомий твір  Бориса Олійника  під назвою «Сім»   присвячено пам'яті відважних шести пожежників, що самовіддано вступили у боротьбу зі смертю, та кінорежисера Володимира Шевченка, який знімав фільм про спробу людей протистояти стихії. "Де ви тепер, матерів своїх діти, колисаєте сон", – у традиції народного плачу і скорботи запитує поет, і "мов з козацького реєстру" вичитуємо імена сміливців: Віктор Кібенок, Микола Вашук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок, Володимир Тишура, Володимир Правик, Володимир Шевченко. Завдяки Б. Олійнику, його продуманому художньому прийому поіменної переклички свічка пам'яті горітиме у віках і нагадуватиме про кожного героя чорнобильських подій.

    Трагічні і героїчні події Чорнобиля знайшли відображення і у кінодокументалістиці. Режисери і оператори ризикуючи здоров’ям і життям йшли і фільмували в самі небезпечні зони.  
   Перший документальний фільм про Чорнобильську катастрофу, який знімали одразу після вибуху та в перші місяці ліквідації трагедії – "Чорнобиль – Хроніка важких тижнів" (1986). У стрічці зібрані правдиві спогади свідків, через що фільм був забороненим до показу в СРСР.

   "Дзвін Чорнобиля" (1987)  – документальний фільм, який було знято на місці катастрофи. Він відзнятий з 28 травня по 26 червня і на початку вересня 1986 року. Традиційно для тих часів, його спочатку не допустили до показу.
    Документальна короткометражка "Серце Чорнобиля" розповідає про дітей в Україні та Білорусі, які постраждали через радіацію. Режисер фільму Меріен Делело разом з засновницею міжнародного фонду допомоги Чорнобильським дітям, ірландкою Аді Роше, подорожують двома країнами, щоб показати, що навіть через роки наслідки аварії  й досі відчутні. Як приклад наводиться факт про те, що після аварії значно зросла кількість випадків раку щитовидної залози серед підлітків.

    У 2004 році фільм отримав "Оскар" у номінації "Найкращий короткометражний документальний фільм".
    Затамувавши подих старшокласники  слухали уривки з книг, які  з непідробною щирістю і майстерністю зачитувала Лариса Шаваровська та переглядали фрагменти  кінохроніки  і охоче взяли участь у флешмобі до роковин Чорнобильської трагедії.
   Усіх мешканців  громади центральна бібліотека Каланчака  запросила  віддати данину пам’яті  і шани працівникам ЧАЕС, пожежникам, військовослужбовцям, медикам, будівельникам, ученим, працівникам міліції – всім, хто брав участь у ліквідації наслідків цієї техногенної катастрофи, тим, хто віддав себе до останнього подиху заради  порятунку людства, біля книжкової виставки  «Квітуча і трагічна Чорнобильська весна».
   На завершення  зустрічі молодь і бібліотекарі поклали квіти біля пам’ятного знака жертвам Чорнобильської трагедії.

    Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю  померлих від радіаційного смерчу.