З передзвоном на поріг вже ступає Новий рік

     

 Ось і прийшла до нас Чаклунка-зима зі своїми холодними чарами. Накрила весь світ широкими білими крилами і чарує, робить його казковим і неповторним, білим-білим … 
    Під першим південним несміливим сніжком збиралися члени літературного клубу  «Дивослово»  Каланчацької центральної бібліотеки на останнє у цьому році, святково – підсумкове засідання. Після милування першою сніжинкою, казкової форми і краси та захоплення  першим снігом, який прикрасив весь навколишній світ дивоковдрою, перейшли до підсумків.  
   Загроза коронавірусу перешкодила втіленню планів клубу, але  ми встигли відзначити  ювілей  королеви української поезії Ліни Костенко, обговорити творчість  українських письменників Уласа Самчука, Юрія Бедзика, Володимира Винниченка, на творах Оксани  Забужко, Олексія Волкова, Дари Корній, Лади Лузіної, Володимира Лиса та Міли Іванцової  прослідкували основні тенденції розвитку сучасної української літератури, писали, читали , обговорювали.
     Передноворіччя додало учасникам засідання святкового настрою і перша з привітаннями звернулася до одноклубників пані Любов Степко, прочитавши щемливо бентежні вірші поетеси Тетяни Якимець з книги «Ромашкова доля» і потішила даруночками.  

     Її підтримала пані Ольга Марченко, вірна прихильниця творчості  Ліни Костенко, прочитала цілий зимовий цикл поетеси і вручила всім присутнім  календарі  на наступний рік.
    Яскраві фарби в передсвятковий  настрій додала і самобутня поетеса – аматорка Любов Радіонова.
Мороз малює узори на шибках,
А наша зала – королева балу.
Слова вітальні в ній ніжно лебедять
Який хмільний цей присмак атмосфери…
     Саме поети здатні не тільки побачити і відчути цю зимову нотку радості і захоплення, але й відобразити у своїх  віршах.

     Нехай  же  ці римовані рядочки принесуть радість і тепло кожному, хто їх прочитає , а  настрій навіть у найхолодніші зимові дні завжди залишиться веселим і бадьорим.
   Керівник клубу Ірина Добровольська розповіла друзям казково – святкову  історію про зустріч з самотнім янголом на безлюдних алеях старого парку. І від його імені привітала присутніх зі святами і передала побажання щастя і добра в Новому році.
   Потім разом  «дивословівці» занурившись в дитячі спогади, згадували гарні і веселі віршики П. Воронька, Л. Забашти, Н. Забіли, що пройшли випробування  часом і багатьма поколіннями дітлахів.
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.  –  

стовідсоткова класика, яку пам’ятають всі без винятку!
    Зима – чарівна пора, яка ніби дає людині паузу, щоб віддихатися, подумати про минуле і помріяти про майбутнє. Її особливі шати й атмосфера багато років є джерелом натхнення для поетів і прозаїків, художників і композиторів.       Хочеться щоб всі наші співгромадяни пройнялися красою і неповторністю своєї землі, неозорістю її степів, неймовірністю гір і синьою безкрайністю морів.
   Завершилося засідання  віршованим  тостом – зверненням до одноклубників Любові Радіонової
Я підіймаю цей келих вина
За дружбу і підтримку однодумців,
Бо ми із вами – це одна сім’я,
Яка несе промінчик світла у суспільство.
        З Новим роком, дорогі одноклубники!  З Різдвом Христовим!
       Щастя!  Добра!  Натхнення!