Скоро осінь, за вікнами серпень

    

Серпень…  Літо вступило в пору поважної зрілості і неспішності. Вгамовується свіжим вітерцем полуденна спека, а світанки встеляються прохолодними росами.  В усміхненій свіжості серпневого ранку поспішали на засідання учасники літературного об’єднання «Дивослово», яке вже більше 10-ти років поспіль активно працює  в Каланчацькій центральній бібліотеці.  Керівник клубу місцевих літераторів та організатор зустрічі Бібліотекар центральної бібліотеки Ірина Добровольська.

Прохолодно стає, а не хочеться,

Щоб над вечір ішли холоди

Над рікою тумани клубочаться

І повзуть над лугами з води.

Літо раптом взяло і кінчається,

Ніби й зовсім його не було.

За пташками у вирій збирається

Й забирає з собою тепло…

    Лариса Климашівська, Ольга Марченко, Тетяна Мельничук, Людмила Пшенишна, Любов Радіонова, Любов Степко –романтичні натури, тож і назву місяця пов’язують зі словом серпанок, тобто з легкою пеленою, що застилає і огортає землю.  

     Наші пращури вірили, що завдяки сонячному та місячному серпанку земна природа захищається від згубного впливу нечистої сили.

 Любов Степко розповіла, що цьогорічній серпень взагалі унікальний, в  ньому п’ять понеділків, вівторків і неділь, а таке трапляється один раз на 823 роки!

    Тема серпневої зустрічі «ЛітАкцент : Книжковий  серпень», зумовила обговорення творів новітньої української літератури та підбиття певних підсумків літературних надбань за 30 років незалежності України. В  контекст цієї розмови добре вклалася виставка – мозаїка  «Пафос життєствердження», на якій було зібрано твори ювілярів серпня, знакових постатей української літератури:  Івана Франка, Василя Герасим’юка та Романа Лубківського.

   Василь Герасим’юк та Роман Лубківський – обидва галичани, їхня  поезія пахне смерекою і чебрецем,  від неї віє прохолодою гірських річок і струмочків, вони  фундатори новітньої української літератури, без них її важко уявити, обом присвоє­но Національну премію України імені Тараса Шевченка в галузі літератури і мистецтва.

   В неспішній розмові про сучасну українську літературу присутні обговорили творчість і інших визначних діячів та лауреатів Національної премії України ім. Тараса Шевченка – Ліни Костенко, Оксани Забужко та Марії Матіос.

   З захопленням слухали учасники літоб’єднання «Дивослово»  вірші своїх колежанок Тетяни Мельничук, Ольги Марченко  і Любові Радіонової. У їхніх поезіях тихий спокій літніх світанків переплітається з полуденною  спекою, пташиний спів з леготом бешкетного вітерцю, вечірня тиша з таємничим шепотінням морських хвиль.

   І разом  з Любов’ю Радіоновою  уявляється картина написана пензлем Природи:

Кипіло море у спекотнім літі,

І тішились у ньому синьоокі небеса,

Засмаглий день відпочивав в зеніті,

Який простор, яка краса!

   Збирає серпень в комори щедрий врожай, нагадує про близьку осінь. У цьому місяці ми святкуємо три Спаси: медовий, яблучний та горіховий і головне свято молодої держави – тридцятиріччя Незалежності. У зв’язку з цим доречно пригадався вірш – звернення  нашої землячки Юлії Шовкун:

Україно! Нене, рідна мати!

За тобою подихи століть.

Як було у тебе їх багато:

І звитяг, і грізних лихоліть!

Серце розривається від болю,

Коли згадуємо в часі цім,

Як багато пролилося крові

На полях твоїх незлічених фронтів.

Та вставала, знову чепурилась,

Усміхалась, а в очах – печаль.

Терпеливо Богу ти молилась:

-         Долю добру дітям моїм дай!

Вимолила! Сталося, діждалась –

Короваї знову на столах.

Не зійди  ж зі свого шляху й далі.

І майбутнє серцем збережи.

Україно! Нене! Рідна мамо,

Ти у душах наших назавжди!

 З прийдешніми святами!

 До зустрічі восени!

  

 

 

У сповитку цілющого щастя …

      Днями до Каланчацької центральної бібліотеки завітала Олеся Кузьменко – місцева літераторка, давній друг книгозбірні, авторка декількох чудових поетичних збірників, зокрема «Біла птаха», «Симфонія душі», «Білий вальс» та інших.   

   Олеся Євгенівна подарувала бібліотеці свою нову збірку новел  «У сповитку цілющого щастя».

    Епіграфом до збірки нашої літераторки є слова народної мудрості «Тільки Богам відкрите пророчення долі».

   До збірки увійшли новели «Дотик ангела», «У сповитку цілющого щастя», «Коли квітують сальвії», «Добраніч, мамо!», «Ведмедик», «За обрієм долі» та «Де живе сонечко».

   Нові книжки для бібліотеки – це завжди свято, а якщо це місцеві літератори дарять свої видання, це просто чудово!

    Бажаємо автору невичерпної енергії, аби й надалі  її душа творча невтомно працювала на благо розвитку літературного процесу нашого рідного таврійського краю, щоб ніколи не міліло невичерпне джерело її  самобутнього таланту. 

Поетеса Юлія Шовкун – в гостях каланчацького "Дивослова"

     Читацьке  об’єднання місцевих літераторів «Дивослово» гостинно відчинило двері для поважної і шанованої людини  -  Юлії Шовкун, місцевої поетеси, яка вже довгий час не проживає у рідному Каланчаку.   

     На цю зустріч ми давно сподівались і з нетерпінням очікували і все ж вона відбулася спонтанно. Як часто трапляється, такі зустрічі  бувають цікавішими і теплішими аніж заздалегідь зорганізовані заходи.