Скоро осінь, за вікнами серпень

    

Серпень…  Літо вступило в пору поважної зрілості і неспішності. Вгамовується свіжим вітерцем полуденна спека, а світанки встеляються прохолодними росами.  В усміхненій свіжості серпневого ранку поспішали на засідання учасники літературного об’єднання «Дивослово», яке вже більше 10-ти років поспіль активно працює  в Каланчацькій центральній бібліотеці.  Керівник клубу місцевих літераторів та організатор зустрічі Бібліотекар центральної бібліотеки Ірина Добровольська.

Прохолодно стає, а не хочеться,

Щоб над вечір ішли холоди

Над рікою тумани клубочаться

І повзуть над лугами з води.

Літо раптом взяло і кінчається,

Ніби й зовсім його не було.

За пташками у вирій збирається

Й забирає з собою тепло…

    Лариса Климашівська, Ольга Марченко, Тетяна Мельничук, Людмила Пшенишна, Любов Радіонова, Любов Степко –романтичні натури, тож і назву місяця пов’язують зі словом серпанок, тобто з легкою пеленою, що застилає і огортає землю.  

     Наші пращури вірили, що завдяки сонячному та місячному серпанку земна природа захищається від згубного впливу нечистої сили.

 Любов Степко розповіла, що цьогорічній серпень взагалі унікальний, в  ньому п’ять понеділків, вівторків і неділь, а таке трапляється один раз на 823 роки!

    Тема серпневої зустрічі «ЛітАкцент : Книжковий  серпень», зумовила обговорення творів новітньої української літератури та підбиття певних підсумків літературних надбань за 30 років незалежності України. В  контекст цієї розмови добре вклалася виставка – мозаїка  «Пафос життєствердження», на якій було зібрано твори ювілярів серпня, знакових постатей української літератури:  Івана Франка, Василя Герасим’юка та Романа Лубківського.

   Василь Герасим’юк та Роман Лубківський – обидва галичани, їхня  поезія пахне смерекою і чебрецем,  від неї віє прохолодою гірських річок і струмочків, вони  фундатори новітньої української літератури, без них її важко уявити, обом присвоє­но Національну премію України імені Тараса Шевченка в галузі літератури і мистецтва.

   В неспішній розмові про сучасну українську літературу присутні обговорили творчість і інших визначних діячів та лауреатів Національної премії України ім. Тараса Шевченка – Ліни Костенко, Оксани Забужко та Марії Матіос.

   З захопленням слухали учасники літоб’єднання «Дивослово»  вірші своїх колежанок Тетяни Мельничук, Ольги Марченко  і Любові Радіонової. У їхніх поезіях тихий спокій літніх світанків переплітається з полуденною  спекою, пташиний спів з леготом бешкетного вітерцю, вечірня тиша з таємничим шепотінням морських хвиль.

   І разом  з Любов’ю Радіоновою  уявляється картина написана пензлем Природи:

Кипіло море у спекотнім літі,

І тішились у ньому синьоокі небеса,

Засмаглий день відпочивав в зеніті,

Який простор, яка краса!

   Збирає серпень в комори щедрий врожай, нагадує про близьку осінь. У цьому місяці ми святкуємо три Спаси: медовий, яблучний та горіховий і головне свято молодої держави – тридцятиріччя Незалежності. У зв’язку з цим доречно пригадався вірш – звернення  нашої землячки Юлії Шовкун:

Україно! Нене, рідна мати!

За тобою подихи століть.

Як було у тебе їх багато:

І звитяг, і грізних лихоліть!

Серце розривається від болю,

Коли згадуємо в часі цім,

Як багато пролилося крові

На полях твоїх незлічених фронтів.

Та вставала, знову чепурилась,

Усміхалась, а в очах – печаль.

Терпеливо Богу ти молилась:

-         Долю добру дітям моїм дай!

Вимолила! Сталося, діждалась –

Короваї знову на столах.

Не зійди  ж зі свого шляху й далі.

І майбутнє серцем збережи.

Україно! Нене! Рідна мамо,

Ти у душах наших назавжди!

 З прийдешніми святами!

 До зустрічі восени!