Почесні громадяни селища Каланчак: Микола Зінченко

    

            Почесні громадяни нашого селища  …                                   7 вересня 2004 року з нагоди святкування 210-ї річниці заснування селища депутати Каланчацької селищної ради на XIV сесії  XXIV скликання прийняли рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин селища» з врученням пам’ятних знаків п’ятьом особистостям, які кожен у свій час, будували селище, захищали його від ворогів і знову відбудовували. Ростили молоду зміну і дбали про здоров’я його мешканців. Творили сучасну історію Каланчака і працювали на його перспективу.

                  Микола  Іванович  Зінченко (1941 - 2012)

Директор радгоспу, Голова Каланчацької районної ради та Голова виконкому. Представник Президента України у Каланчацькому районі. Почесний громадянин селища Каланчак. 

     Микола Іванович Зінченко – людина великої, щирої, світлої душі!  

      Є особистості, люди з Великої літери, які своєю присутністю, роботою, вчинками, своєю участю в житті інших людей відіграють велику, неповторну роль. Їхня участь в житті громади, окремих людей є незамінною, потрібною, необхідною, бажаною, з ними завжди хочеться говорити, спілкуватися, радитись, до них прислухаєшся і цінуєш їхні поради. Саме такою людиною був Микола Іванович Зінченко – Почесний громадянин селища Каланчак.

   Своєю повсякденною, невтомною працею на благо Каланчацької громади та добрим відношенням піклуванням до людей залишив великий незабутній слід на нашій Каланчацькій землі.
   Народився 23 серпня 1941 року в селищі Каланчак Херсонської області, в сім'ї колгоспника. В рідному селі пройшли його дитячі та юнацькі роки.
   Успішно закінчив Каланчацьку школу № 1.
 Трудову діяльність почав в 1958 році лінійним майстром радіовузла зв’язку.
 У 1959 році вступив до Сімферополь­ського технічного училища № 4, після успішного закінчення якого у 1960 році був направлений на роботу в трест «Кримсільелектробуд»  на посаду електромонтажника.
 До лав армії був призваний у 1961 році, відслужив три роки. В період перебування в лавах армії став відмінником бойової та політичної підготовки, механіком II класу. Як кращого воїна, його призначили командиром відділення –
«Командир відділення класних спеціалістів», удостоївся звання спеціаліста 1 класу.
   Йому було присвоєне звання «Сержант», а потім «Старшина». За високі успіхи в бойовій та політичній підготовці, міцну військову дисципліну сержант Зінченко Микола Іванович сфотографований біля розгорнутого прапора військової частини та нагороджений цією фотографією.
Після демобілізації повернувся у рідний Каланчак та влаштувався на роботу техніком-електриком у радгосп «Партизан» Каланчацького ра­йону. Працював дуже завзято, сумлінно ставився до будь-якої роботи. Але відчував, що знань не вистачає. Через рік вступив до Херсонського сільськогос­подарського інституту імені О. Д. Цюрупи. Закінчи­в інститут, повернувся на свою малу Батьківщину, у с. Каланчак. Й зразу є був призначений у цьому ж радгоспі спочатку агрономом, а   потім головним агрономом.
Великі знання, досвід, людяність, бажання досягти великих успіхів у сільськогосподарській галузі рідного господарства, вміння та організаторські здібності були помічені керівництвом району й у 1973 році, у віці 32 роки Микола Іванович Зінченко був призначений директором радгоспу «Каланчацький». На той час він був наймолодшим директором радгоспу в Херсонській області.
 У 1980 році був обраний головою Каланчацької ра­йонної Ради і головою виконкому цієї ж Ради. Зго­дом відбулася реорганізація управління й Микола Іванович став головою ви­конкому Каланчацької районної Ради народних де­путатів.
  Коли в Україні була заснована президентська структура, а це було у квітні 1992 року,  він був призначений представ­ником Президента України у Каланчацькому районі Херсонської області й перебував на цій посаді до 1994 року.
 У 1982 році Микола Іванович нагороджений знаком «Отличник просвещения  СССР» за те, що у районі всі вчителі були забезпечені житлом.
 Працюючи на будь-якій посаді, Микола Іванович Зінченко завжди був на передньому краї, дивився тільки вперед, бачив тільки найкраще, й заохочував колег по роботі, підлеглих йти в ногу з часом.
 А очоливши у 1980 році Каланчацький районний виконавчий комітет, прагнув перетворити район в успішний і процвітаючий, комфортний для проживання, творення та розвитку.
 Працюючи на такій відповідальній посаді, він однаковою мірою переймався як проблемами розвитку агропромислового комплексу, будівництва, так і освіти, культури, довкілля. Він завжди шукав й знаходив можливість допомогти кожній людині району з будь-якого питання, хто б до нього не звернувся.
  Всі, з ким він працював на різних посадах, відзначали найголовніше – високу відповідальність за доручену справу. Микола Іванович вважав, що люди, які не відчувають біль інших людей, не відчують їх проблем, не повинні працювати в органах державної влади. Цього він вимагав від усіх, з ким довелося йому працювати.
   Миколі Івановичу Зінченку були притаманні високі людські якості – вимогливість до себе та оточуючих – колег та підлеглих, в той же час людяність та толерантність. Адже задача була одна, головна – все для розвитку всіх сфер району, покращення добробуту населення. Постійним контролем була робота виконкомів сільських і селищних рад, газифікація району, будівництво шкіл, дитячих садків, районної лікарні та інших об’єктів.
  Микола Іванович Зінченко 5 скликань поспіль обирався депутатом Херсонської обласної ради, неодноразово депутатом Каланчацької районної та Каланчацької селищної ради.
  16 листопада 2012 року Миколи Івановича Зінченка не стало. Відлетіла у вічність світла душа, а його великі справи та світлий образ чудової людини будуть нагадувати про нього нащадкам багатьох поколінь.