Шануймо рідну мову!

«Нації вмирають не від інфаркту.

Спочатку їм відбирає мову».

                                                                    Ліна Костенко.

      21 лютого представники всіх націй і народностей відзначають Міжнародний день рідної мови. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

     З цього приводу в книгозбірнях Каланчацької централізованої бібліотечної системи проведено цикл масових заходів  «Говорити, читати українською – це круто!».

     У шаленому темпі повсякденного життя ми зрідка і похапцем  зупиняємося на суттєвому. Чи часто замислюємося, яка роль рідного слова у нашому житті? Можливо, лише на відповідні державні свята. А шкода! Адже рідна мова — це мова, з якою людина входить у світ, прилучається до загальнолюдських цінностей у їх національній  своєрідності. Людина стає свідомою, оволодіваючи мовою своїх батьків. Не випадково всі народи поняття рідної мови ототожнюють з поняттям рідного краю, батьківської  хати, материнського тепла і  вітчизни.

    З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

    Про мову – духовний скарб нації, засіб людського спілкування, про те, що вона живе в наших серцях – йшла мова під час проведення  літературно – мовної вікторини «Подорож у цікаву країну рідної мови».

    Про красу і багатство нашої мови можна розповідати дуже багато,  вона  дійсно мелодійна і лагідна, дивна і чарівна, милозвучна і м’яка, а головне  – вона нам рідна. Немає у народу рідної мови, нема й самого народу , наголосила   бібліотекар  і керівник клубу «Старшокласник» Лариса Шаваровська,  зупинившись  на історії розвитку української мови та її ролі в житті кожного українця. Рідна  мова  єднає, консолідує народ у часі і просторі. Тому-то духовні проводирі нації постійно звертаються до своєї мови як до основи народності, найбільшого духовного багатства,

     Цікаво пройшла подорож до країни рідної мови  і з користю для учнів 10 –А і 11–Б  класів (кл. керівники  В. І. Ремез та Є.В. Годунко ) ОЗ "Каланчацький ЗПЗСО №1".

    Учасники  вікторини довідалися цікаві факти про рідну мову, ознайомилися з правилами мовної поведінки, розгадували ребуси,  перекладали побутові фрази, працювали з криптограмами, зачитували відомі вислови про українську мову, послухали чудові пісні про неї і переглянули мотиваційне відео про історію російськомовного бійця ЗСУ, який після полону перейшов на спілкування українською. 

     Суддівська колегія у складі бібліотекарів Олени Гриценко та Наталії Яковлєвої підрахувавши бали за правильні відповіді, констатувала : в напруженій боротьбі – перемогла дружба і всі учасники мовного змагання отримали цукерки за участь в конкурсі.

Емоційна небайдужість до рідної, материнської мови посилюється тим, що від першого сказаного дитиною слова до її повного занурення в океан слів триває постійна творча робота думки. Бо мова наша жива, вона немов чисте джерело, що витікає з-під землі і поїть кожного, хто припаде до неї устами.

   Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу.

   Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!