Новорічно-різдвяні передзвони
зібрали у літературно-мистецькій залі Каланчацької центральної бібліотеки членів бібліотечного об’єднання
людей поважного віку «Спілкуймось!» на святкове засідання та смакування куті під назвою «Колядують зорі на Різдво
Христове».
7 січня
православні християни святкують Різдво
Христове – найдивовижніше свято, сповнене таїною чудодійства і загадковості,
осяяне магією добра і любові, надихане врою і надією, свята коли знайомі і
незнайомі люди бажають один одному веселощів і благополуччя, процвітання і
здоров'я. Звідусіль линуть колядки – величальні, а інколи й жартівливі, пісні,
у які наші предки вкладали найкращі побажання.
Тетяна Дмитрівна зауважила, що у
побутовому селянському календарі українців
XIX-XX століття зимові святки – найкраща, найважливіша подія року.
В українців християнські традиції тісно
перепліталися з язичницькими віруваннями давніх слов'ян.
Керівник об’єднання зауважила, що у час
зимового сонцестояння – 25 грудня, коли день був найкоротший, а ніч найдовшою,
відзначали свято Коляди , або Корочуна. Вважалося, що природа у цей час
завмирала, а сонце з’їдав злий Корочун. Всесильна богиня неба Коляда в
дніпровських водах народжувала нове сонце – маленького Божича.
Язичники намагалися захистити
новонародженого. Для цього вони словом і ділом , колядкою і магічною обстановкою
створювали цього дня образ багатства,
щастя, миру і спокою у своєму домі, виконували різні магічні дії, які стали
основою народного свята Коляди.
Першими колядувати у Святий вечір 6 січня
йшли по під вікна діти. Обов’язково просили дозволу: «Благословіть колядувати!»
Отримавши його починали:
Над Вертепом зірка ясна на
весь світ засіяла..
А далі
знайоме з дитинства :
Коляд – коляд ,колядниця,
Добра з маком паляниця.
А без маку не така- дайте
дядьку п’ятака…
На перший день Різдвяних свят колядували
дорослі парубки – ці вже ходили із «звіздою» та дзвоником. І теж гукали: «Пане господарю, благословіть Христа славити!»
А як стемніє то вже йшли селом дівчата –
красуні з щедрівками.
У нас, українців, побутує повір’я: «Як
почнеш новий рік,так він і мине». Новорічний стіл мусить буквально ломитися від
страв, аби протягом майбутнього року не знати голодної скрути.
Переддень Різдва – Святвечір - припадає, на
останній день посту. Але, незважаючи на це, вечерю називають багатою кутею, бо
на стіл подаються аж 12 страв. Серед них обов’язково повинна бути кутя і узвар.
Пані Тетяна запропонувала присутнім згадати
знані з дитинства колядки, на пропозицію відгукнулися пані Валентина Данько,
Людмила Пшенишна та Любов Степко.
Лариса Климівна Бруяко зачарувала зал
давньою колядкою у власному виконанні.
Бібліотекар відділу обслуговування
Наталія Яковлєва з
непідробною артистичністю прочитала дотепну гумористичну мініатюру
«Передноворічна метушня».
Окрасою засідання став виступ діток – дуету
у складі юних панянок Ані Скальської та
Вероніки Калініної, які виконали напрочуд щирі і світлі різдвяні пісні та
віншування.
З
особливим теплом присутні зустріли виступ інструментального ансамблю вихованців
Каланчацької музичної школи у складі Софії Кушніренко, Аліни Уютової Дмитра
Пономарчука та Андрія Шендрика (викладач, керівник ансамблю Л.М. Кушніренко),
який виконав всесвітньовідомий безсмертний
«Щедрик» Миколи Леонтовича.
І
звичайно, святкове засідання клубу «Спілкуймось!» не обійшлося без смакування куті
і узвару…
А за
тиждень після Коляди до нас прийде Щедрий вечір, або свято Меланки, а за ним
святий Василь та Водохреща…
Тож
святкуймо! Віншуймо! Бажаймо! І за
роботу не забуваймо!
Немає коментарів:
Дописати коментар