Все співало у його устах …

       Днями у святково-вбраній літературно – мистецькій залі Каланчацької центральної бібліотеки  пройшло  ліричне  свято  «Пісенно – поетичний  водограй Володимира Івасюка», присвячене 70-річниці з дня народження засновника і класика української естрадної музики, талановитого композитора, оригінального художника, автора невмирущих пісень Володимира Івасюка. Захід творився у співпраці сектору мистецтв і літературного об’єднання «Дивослово». 

     Ведучі  свята бібліотекарі Ірина Добровольська та Маргарита Молдован, активні учасники літоб’єднання «Дивослово» Любов Степко та Людмила Пшенична розповіли про життєвий і творчій шлях Володимира Івасюка.

    Гарним доповненням до розповіді був відео-фільм, який учасники заходу подивилися з великим задоволенням

Все співало у його устах,

Скрізь встигав, уперто йшов угору,

Шлях йому стелився у зірках,

Думка рвалась в далеч неозору.

І, здавалось, для таких нема

Ні проблем, ні перешкод, ні втоми.

Сили духу, волі і ума

Досконало поєднались в ньому.

   Присутні дізналися, що про Володимира Івасюка написано багато віршів, але ці рядочки невідомого автора  змальовують вичерпну картину досконалого характеру і довершеного  таланту молодого українського генія.

   Сонце його життя зійшло на початку березня  в мальовничому буковинському краї, наповненому запахом пахучих смерек, що своїм верховіттям торкаються синього неба, духмяних гірських трав і розкішних квітів на схилах кришталевих потоків, а над Прутом і Черемошем торжествують музи. Саме тут в привітній хатині, захованій серед кущів пахучого бузку, в родині вчителів Михайла та Софії Івасюків народився і виростав Володя. Щедрість землі увійшла в душу дитини. Блакитне небо оселилося в його очах. Музика зеленого краю лагідно торкнулася поетичного серця хлопця і залишилася з ним назавжди. Вже п'ятилітнім Володя взяв до рук скрипку. Полюбив її з першого доторку - до мелодійних і чутливих, як і його юна душа, струн.

    У 15 років, Володимир Івасюк створив вокально-інструментальний ансамбль „Буковинка" - один із перших молодіжних колективів України, а через два роки, працюючи слюсарем на заводі "Легмаш", організував робітничий хор.

    А далі – навчання в Чернівецькому медичному інституті, Львівському медінституті, консерваторії ім. Лисенка.

   І завжди поруч з ним була пісня. Його пісні позбавлені солоденького  сентименталізму одразу ж стали відкриттям, сенсацією, явищем.

     Кожну ноту і кожен такт Володя збагачував щирістю свого серця. Він працював до самозабуття і любив повторювати афоризм: «Крило стає крилом тільки під час лету». Його крила були зламані так рано,  в тридцять років.

    Володимир Івасюк автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. Всього три десятка літ… А як багато зроблено!

     На творчих здобутках молодого українського генія наголошували ведучі Людмила Пшенишна, Любов Степко та Ірина Добровольська.

    Справжньою окрасою свята стала участь в ньому співаків Віктора Дикого та подружжя Гришків Світлани та Геннадія, які майстерно виконали пісні Володимира Івасюка та Левка Дудківського.

    Лунають запальні і ліричні  «Водограй», «Я піду в далекі гори», «Якщо любиш, кохай» і в душах глядачів зринають спогади про молодість, найпрекраснішу пору життя сповнену надій і оптимізму.   

     Музичний супровід забезпечував звукорежисер Ігор Добровольський, за що  ми щиро дякуємо.

    Учасниця літоб’єднання «Дивослово» Галина Нігачова прочитала власного проникливого вірша присвяченого Володимиру   Івасюку.

Недоспівана пісня, обірвалася вмить

Недоспівана пісня у душі все звучить

На весняних цимбалах ручаї виграють

Човни повні мелодій над Кіцманню пливуть.

Його щира душа в буковинських лісах,

Його серця краса у карпатських горах

Хоча й мало йому судилось прожить.

Та «Руту червону» не вирвать, не вбить.

Наче зграї роки пролетіли умить.

Наче вчора було – його голос звучить.

У піснях неозорих. Що летять в небокрай

Для нас грає завжди вічний твій «Водограй».

     Кульмінації  свято досягло, коли під історичні кадри  «Пісня року – 71» всі присутні разом заспівали  легендарну «Червону руту» Володимира Івасюка.

      Не останню скрипку в заході пам’яті  поета, композитора і пісняра зіграло оформлення заходу , спеціально задумане і втілене в творчій співдружності  Маргаритою Молдован та Ольгою Гавран, ними ж був розроблений дизайн запрошень у вигляді білого концертного рояля.

     Принагідно ведуча Ірина Добровольська привітала чарівне жіноцтво зі святом 8 Березня і побажала  здоров’я, гараздів і добробуту.