Полетіла у вічність світла душа першого
фахівця та найстарішого ветерана бібліотечної справи на Каланчацькій землі.
Зовсім недавно ми вітали колегу, ветерана бібліотечної
справи з поважним ювілеєм. Раділи, що найстаріший бібліотекар району святкує
своє 90 – річчя.
А вже днями провели її в останню
путь, назавжди попрощалися з прекрасною, світлої душі людиною, вчителем, наставником,
Людиною з Великої Літери – Лідією Дмитрівною Лебідь.
Її життя, її плани, її мрії – то
була бібліотека, читачі, книжки.
Як обізнаний та досвідчений фахівець вона вміло
прищеплювала любов до читання та бережливого ставлення до книжок. З великою
любов'ю ставилася до кожного читача. Знаходила теплі, привітні, прості та зрозумілі
слова кожному юному відвідувачу книгозбірні. Не рахуючись з часом, з кожним знаходили
хвилинки, щоб поговорити,обговорити прочитане, завжди пропонувала щось корисне та
цікаве.
Особисто знала кожного читача. Багатьом
поколінням каланчацьких малюків, дітей та підлітків відкрила безмежний світ
літератури саме Лідія Дмитрівна Лебідь.
Лідія Дмитрівна уособлювала собою
кращу дитячу бібліотеку Херсонщини другої половини XX століття, Людина – гордість бібліотечної
справи.
Народилася Лідія Дмитрівна Лебідь
(з дому Петрівська) 24 грудня 1926 року
в селі Новокиївка нашого району, там пройшло її дитинство, навчання в
Новокиївській школі. Любов до книги та
читання проявилася ще у шкільні роки...
Після закінчення Херсонського училища
культури у 1948 році за направленням
приїхала на роботу в Каланчак.
Лідія Дмитрівна Лебідь – перший
спеціаліст – бібліотекар в Каланчацькому районі.
12 серпня 1950 року, коли районна
бібліотека для дітей відокремилася від дорослої, Лідія Дмитрівна, не
замислюючись, очолила районну дитячу книгозбірню.
Каланчацька дитяча книгозбірня під її
керівництвом зразу ж стала кращою в Херсонській області. Портрет
нашої колеги постійно прикрашав Дошку Пошани Херсонської обласної бібліотеки
для дітей.
Навіть не уявити, скільком поколінням юних прищепила Лідія Дмитрівна
любов до читання, скільки книжок прочитала особисто та видала на руки юним
читачам, скільком відвідувачам книгозбірні була наставником, дала пораду, відкрила
широкий простір у велике життя завдяки прочитаним книжкам та одержаним знанням
!
Пішовши на заслужений відпочинок,
не полишала думати про рідну бібліотеку, де кожну книжку, а їх було майже 20
тисяч, сотні чи тисячі разів брала до рук, рекомендуючи читачам, оформлюючи
книжкові виставки, чи проводячи масові заходи.
До кожної книжки, навіть брошури,
Лідія Дмитрівна ставилася дуже бережно, дбайливо та відповідально,
по-державному. Розмовляючи з юними відвідувачами книгозбірні частенько казала: «Книжку
треба берегти! Вона не твоя й не моя, вона – державна. Книжка – на віки!»
Для декількох поколінь бібліотекарів Лідія Дмитрівна Лебідь стала вчителем, наставником, прикладом до наслідування.
... Полишила цей світ добра світла
душа, прекрасна людина, взірець працелюба, відданості професії, любові до
улюбленої справи...
Такою була наша колега Лідія Дмитрівна
Лебідь, такою назавжди залишиться в наших серцях…
Немає коментарів:
Дописати коментар