«У колі друзів» – святкова зустріч !

      8 травня в Україні і по всій Європі відзначається День пам'яті і примирення в честь всіх жертв Другої світової війни 1939-1945 років. Символом цього дня став червоний мак – міжнародний знак пам'яті жертв усіх військових і цивільних збройних конфліктів. На згадку про жертви Другої світової війни в Україні  8 травня встановлюється почесна варта біля пам'ятників і меморіалів, присвячених увічненню перемоги над нацизмом і вшануванню пам'яті жертв Другої світової війни, а також покладаються вінки і квіти. 

      В цей день  вшанувати  пам'ять загиблих у роки війни  зібралися  і учасники клубу дозвілля Каланчацької селищної бібліотеки-філії Каланчацької централізованої бібліотечної системи «У колі  друзів».

      Духовий оркестр чутно було здалеку, мелодії пісень воєнних років навіювали щем і спогади. Урочиста частина засідання, яку вела Галина Миронюк, пройшла на площі перед приміщенням селищного будинку культури, де горить Вічний вогонь слави.

     На засідання клубу завітали Каланчацький селищний голова Зінчук В. К., помічник-консультант народного депутата України Ф.Ф. Негоя  С.І. Харченко.

     Голова комітету самоорганізації населення мікрорайону «Партизан» Бруяко Л.К. у своєму виступі зазначила, що на території мікрорайону, на жаль, не залишилося жодного ветерана, тому на засідання було запрошено тих, хто пережив жахи лихоліття, воєнних сиріт, тих, хто підіймав країну з руїни – дітей війни і учнів ОЗ Каланчацький ЗПЗСО  № 1.

    Всі, кого запрошували до слова, згадували наших земляків, що навіки залишилися молодими, бажали присутнім добра, злагоди і миру.

    З вдячністю присутні прийняли музичні дарунки від працівників закладів культури Каланчака – жіночого вокального самодіяльного народного  ансамблю «Южаночка», чоловічого вокального  ансамблю, солістів С. Гришко та О. Крайнова.

     Пам'ять всіх загиблих вшанували хвилиною мовчання і покладанням квітів до стели з прізвищами тих,  хто віддав життя за Батьківщину і до погруддя нашого земляка Героя Радянського Союзу Левицького Т.Я.

     Голова комітету самоорганізації Лариса Бруяко запросила всіх присутніх на фронтову кашу і подякувала спонсорам Каланчацькому  селищному голові Зінчуку В.К., Каланчацькій селищній раді  та  Ткаченко С.О. за сприяння у підготовці засідання клубу.

  Друга частина засідання клубу пройшла в залі будинку культури, там гостей зустріла ведуча, бібліотекар Каланчацької селищної бібліотеки-філії  Войтюк О.Б. Першою присутніх привітала заступник Голови районної ради ветеранів та Голова Каланчацької районної організації Товариства Червоного Хреста України  Петруненко Т.Д.  

       Співведуча засідання Глушко Р. А. від імені дітей війни звернулася до учасників клубу і гостей, розповіла про долю своєї мами, яка в тридцять років залишилася вдовою з трьома дітками на руках. 

    У своєму виступі пані Раїса згадала нашого земляка, поета Сергія Чурая і прочитала фрагмент його вірша присвяченого вдовам війни  «Сів чорний ворон біля хати» і з надзвичайним артистизмом і емоційністю прочитала вірш В. Висоцького «Он не вернулся из боя», а потім запропонувала усім разом заспівати пісню. І полинула залом пісня …           

  Расцветали яблони и груши,

  Поплыли туманы над рекой.

  Выходила на берег Катюша,

  На высокий берег на  крутой…

         Господині засідання запросили присутніх в память про загиблих пригубити символічних фронтових сто грамів і знову зазвучала сумна українська пісня про найчутливіше материнське серце «Летіла зозуля».

          Пройшли десятиліття, а спогади про війну й донині ятрять душі тих, кому судилося пройти крізь пекло. Люди свято бережуть пам′ять про своїх батьків і з особливим щемом ставляться до листів з фронту.

         Лідія Крайнова та її син Олександр прочитали сповнені суму і надії листи, написані солдатами війни.

         На заході був присутній Шендрик Вячеслав Олексійович – дитина війни, нині пенсіонер,  свого часу він  працював художником – оформлювачем в центральній бібліотеці і якого тут добре пам'ятають, як усміхнену і добру людину.

         Вячеслав Олексійович прочитав хвилюючі рядочки листів свого батька, ніби звичайні слова «Добрий день, моя Надюша і мої рідні синочки! Як ви там?», а скільки в них тепла і переживання за найрідніших людей.

     В кожному листі солдат Олексій Шендрик пише про те, що війна скоро закінчиться, він обов'язково повернеться додому і покатає своїх хлопчиків на велосипеді і, навіть, на тракторі. Не судилося… Олексій Шендрик загинув 8 лютого 1944 року. Йому було лише 33роки.

    Дружина  ще 36 років поспіль, до самої смерті, виглядала свого коханого Олексія з доріг війни…

    Сини – соколята виросли зігріті теплом материнського серця, але без батьківської уваги, на згадку про якого залишилися тільки кілька старих довоєнних світлин та пожовклі від часу листи написані в перервах між боями батьківською рукою.

     Спогадами, піснями і тихою сльозою плине  час…   74 роки тому відгриміли бої на нашій рідній землі, та ще не висохли сльози і не відболіло серце за тими, кого забрала безжальна війна. Війна – це пекло, якому не повинно бути місця на землі, але судячи з того, що і сьогодні лунають на планеті розриви снарядів людство погано засвоїло  уроки Другої світової.

     На засіданні клубу «У колі друзів» як і в житті знайшлося місце і посмішкам і суму, і пісні. і сльозі,  і прозі життя і поезії духу.

   Вдячність всім причетним до зустрічі в клубі : організаторам, артистам, ведучим, музикантам, спонсорам і  гостям.

    Вічна пам'ять загиблим! Довгих і щасливих років у любові і достатку всім живим!