І кожне дерево пам’ятає тепло його долонь…

     Якби дерева могли говорити …

    Головний озеленювач району  – Володимир  Архіпов, він   увійшов в історію району, як  великий митець природи. Саме з його  приїздом в наше селище, Каланчак перетворився в оазис, казковий зелений острівець серед посушливих степів півдня Херсонщини.

    Якби дерева та кущі в парку, в сквері, обабіч  доріг в нашому  Каланчацькому районі  могли говорити, то неодмінно, розповіли  б історію свого життя. І найперше про людей, котрі це життя їм дали – від того благодійного моменту, коли саджанці  потрапили у землю, і до того, коли їх крони стали могутніми…

   Мабуть, саме цим відрізком часу – життям одного могутнього дерева – вимірюється професійне уміння і захоплення нашого земляка, Про своє «життя – буття» зелені насадження розпочали б свою розповідь саме словосполучення – Володимир  Архипов,  це прізвище - «батька», засновника, головного озеленювача  півдня Херсонщини, який дав путівку в життя широкому розмаїттю багатьом  рідкісним та екзотичним декоративним зеленим насадженням, які влітку й взимку, в мороз й в спеку своєю неповторною красою прикрашають наш край…
    Ще в далекому 1967 році за його ініціативою та під його керівництвом посаджено біля 20 га полезахисних лісосмуг.

   Це завдяки його задумці ми тепер милуємося стрункими тополями, які високо рвуться в небо, гарні зелені та сріблясті ялинки, роблять кола чарівного танку, немов зелені м’ячики, рядочками  стеляться вічно зелені екзотичні кущі… 

  «Озеленення  районного центру Каланчак Херсонської області» - так називалася дипломна робота В.І.Архіпова,  яку він втілив у життя і якою  довів, що в посушливих степах України, в зоні так званого ризикованого землеробства, можна створити чудові художньо - декоративні  композиції  із дуже гарних порід  дерев та  кущів.

   Працівниками  районної  бібліотеки для  дітей  проведено  тематичний вечір –пам’ять «І кожне дерево пам’ятає тепло його долонь…»

  На вечір прийшли  - син  Володимира Івановича, його активний послідовник, -  Юрій Володимирович,  жіночий вокальний  ансамбль «Южаночка» Партизанського СБК  (керівник Лідія Крайнова)та учні 9-Б класу Каланчацької ЗОШ №1 (класний керівник Валуєва Н.В.) 

Людська пам’ять – дивуюча сила!  Спогади про минуле, гарні справи, які нагадують про себе щоденно, творців, які залишили слід на нашій землі, величних постатей, справами яких пишаємося…

     Ведучі заходу - заступник директора бібліотечної системи по роботі з дітьми Світлана Красновид та учениця 9 – Б класу Каланчацької ЗОШ № 1 Ліза Сиряк розповіли, яким був Каланчак у 60-х роках, як він змінювався протягом наступних десятиліть…   Глиняно  – грунтові дороги,  в’язкі, непрохідні від дощів, ноги не витягнеш з багнюки… Без гумових чобіт не обійтися, вода –лише в декількох колодязях, дощі дуже рідко, влітку – жодного, сонце та вітри – суховії спалювали грунт, поливу, звичайно ж, теж не було, а без поливу та без дощів при палючому сонці нічого не росло…

    А росли тільки де - не - де невибагливі дерева - акації, а з квітів, тільки іриси, які особливо не потребували вологи.

   З колгоспних полів, на яких були висіяні зернові, вітер підіймав грунт часом разом з насінням і переносив по степу на кілометри… Таку неприглядну картину природа повторювала з року в рік ще не одне десятиліття…Навіть  коли вже було збудовано Північно - Кримський канал, доводилося спостерігати,  як на захисні плити каналу протяжністю в декілька кілометрів осідало до десяти сантиметрів пилу.

   Багата талановитими людьми, зігріта палючим сонцем, обвітрена степовими буревіями земля Каланчацька… 

   З приїздом в наше селище  дипломованого спеціаліста агронома - лісомеліоратора  Володимира Івановича Архіпова,  розпочалося озеленення Каланчака…

    Це завдяки задумці  Володимира Івановича Архипова та його помічникам, у нас прекрасна паркова зона, сквер в центрі селища, стрункі тополі обабіч доріг прикрашають майже всі вулиці селища…

    Впровадження проекту у життя було нелегким. Одного тільки ґрунту на місце болота, що було перед колишньою лікарнею, треба було завести більше 3 тисяч кубічних метрів. Необхідно було видалити старі дерева - акації,  іноді це викликало обурення окремих громадян… 

  За допомогою громадських активістів  району довелося ліквідувати болота.  Дві тисячі ходок зробили вантажні машини району, щоб завести родючої землі…

   Володимир Іванович, скориставшись нагодою, поїхав до старих друзів по спільній роботі у лісництві і по навчанню, по допомогу за потрібним посадковим матеріалом. Київ,  Львів, Івано-Франківськ, Грузія, Крим – це далеко не повний перелік тих місць, звідки завозили дерева та кущі. Після ретельної підготовки ґрунту,  вся сітка пішохідних доріжок була розбита з найбільш раціональним рішенням планування  і врахуванням особливостей зонування, масовості відвідування парку, природних умов місцевості.

  А наступний етап будови парку культури і відпочинку (це за районним будинком культури) – це насадження декоративних деревно-кущових порід, що добре ростуть в ґрунтово-кліматичних умовах Каланчака. Вони були  згруповані і пов’язані з рельєфом території парку, планувалися  доріжки, алеї…

    Було збудовано танцювальний майданчик, зроблено альпінарій та козацьку могилу. Школярі та працівники комунального господарства займалися посадкою декоративних дерев і кущів. 

     Новим життям зажила стародавня річка Каланчак.  Саме тут на її березі аж до районного будинку культури на п’яти  гектарах були висаджені дерева та кущі, квіти. Було заплановано зелені альтанки, містки та інші декоративні прикраси, зона атракціонів, які повинні були зробити невпізнанною цю частину селища, навіть планувалися човнова станція…

    Якби дерева вміли говорити… Кажуть, щоб залишити слід на землі і водночас зробити добру справу, треба побудувати будинок, посадити дерево і виростити  сина. Володимир Іванович Архипов зробив багато добрих та корисних справ –  й синів виростив, й будинок побудував, а дерев висадив – не сотні, - тисячі…

   Нині його справу намагається продовжити  син Юрій Володимирович. Він також займається озелененням нашого селища.(Займається підстриганням кущів, чагарників, троянд на території різних організацій  нашого селища). Він займається виготовленням проекту щодо впорядкування двох територій у центрі Каланчака і облаштуванням зон відпочинку та пам’ятних місць.

   Юрій Архипов поділився теплими та зворушливими  спогадами про життєвий шлях батька, скільки було вкладено  душі в кожне посаджене дерево  чи кущик, його велику любов до кожного деревця та кущика,  до рідної землі, до рідного краю… Його робота стала його великим захопленням,  його покликанням, він цим жив, він мріяв перетворити наше  селище в зелений та квітучий куточок… На жаль, не все задумане Володимиром Івановичем вдалося здійснити…

   Юрій Володимирович  розповів, що коли він працює в парку чи сквері, підстригає кущі, троянди, чагарники – за його спиною ніби стоїть батько, Володимир Іванович Архипов й спостерігає за його роботою та надає поради …

  На добру згадку  про Володимира Івановича дівчата з жіночого вокального  ансамблю «Южаночка» заспівали гарні українські пісні «Вишиванка», «Рідний край»,  «На скронях як  роса». А діти переглянули відео презентацію з фотографій, на яких  був висвітлений його життєвий шлях та побачили плоди його роботи – сучасних  паркових насаджень, на території  подвір’я комунального господарства та озеленення наших вулиць.

      Не можна порахувати скільки протягом життя було посаджено дерев  сім’єю Архипових. Справжні професіонали прагнуть передати наступному поколінню свої знання та вміння,  достукатися до  сердець дітей і навчити їх як стати справжньою людиною – людиною з великої літери, яким був Володимир Іванович Архипов.

  Кажуть майстерність приходить з роками, а талант є у серці.

  Кожен його крок - це талановита знахідка, приємне здивування, а  успіх приходить лише до того, хто любить клопітку, творчу щоденну працю й віддається їй сповна, всіма силами небайдужої творчої душі.   

   За вагомий внесок в озеленені селища нагороджений знаком «За розвиток та розбудову селища Каланчак».

В нашому селищі встановлено пам’ятник творцям краси рідного краю, на якому ще при житті було викарбовано і прізвище В.І.Архипова.

   Якби дерева вміли говорити  ...