Спішать, спішать до книгозбірні творчі люди …

 Творчі люди – наші місцеві письменники та поети – часті гості Каланчацької центральної районної бібліотеки, приходять, читають свої нові творчі доробки, радяться, дарують нові твори - рукописи, видрукувані збірнички прозових творів та поезій, обговорюють їх з працівниками бібліотеки...        

        А згуртувало творчих    особистостей у єдиний дружній  колектив читацьке об’єднання  «Дивослово» вже багато років тому  й поспішають місцеві літератори    щомісяця до книгозбірні зі своїми  новими поезіями, прозовими  творами, а також планами,  думками, замальовками … 

 Спішу, лечу, біжу туди

 З новими віршами у сумці,

 Там чекають мене завжди

Мої найкращі однодумці.

Тут не говорять зайвих слів,

А лиш поезія і проза

Ми возвеличуєм  для  всіх 
                                    Чарівне українське слово...

Саме цим віршем - присвятою авторства постійної  та дуже активної учасниці  читацького об’єднання  «Дивослово» Каланчацької  центральної районної  бібліотеки Галини  Нігачової  й розпочалося  лютневе засідання  літературного клубу .

 Як відзначила Ірина Добровольська – керівник об’єднання, лютий - останній місяць зими, дуже багатий на цікаві, варті уваги, події й свята і майже тригодинна бесіда дала змогу їх обговорити, обмінятися думками і емоціями… й, звичайно ж, своїми новими творчими доробками.

Майдан… Небесна сотня… Велич духу. Безмежна любов до Батьківщини. Спливають на екрані документальні кадри, занурюючи нас в події дворічної давнини, величні і трагічні. Такими вони для нас залишаться на завжди.

    Знакова подія лютого – 145 річниця з дня народження    геніальної української письменниці Лесі Українки. А поскільки  саме цього місяця святкуємо і День Святого Валентина,  вирішили поговорити про кохання в житті поетеси, її дівочі  захоплення студентом Київського університету Нестором  Гамбарашвілі, закоханість молодої Лесі у Максима  Славінського, про надзвичайно сильне, трагічне кохання до  Сергія Мержинського й про подружні стосунки з Климентом  Квіткою. Кохання в житті Великої Жінки, щедрої, творчої  душі зацікавило учасників засідання в контексті впливу на її  творчість, адже і «Лісова пісня» і «Одержима» були написані  саме в стані глибокої закоханості.
Все, все покинуть, до тебе полинуть.
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій загублений світе!
 Нікого не залишають байдужим поетика символізму, порівняння, співставлення, узагальнення, образнее мислення у прозовому ( але неймовірно поетичному!) творі «Твої листи завжди пахнуть зовя 'лими трояндами…»
А далі члени літературного  клубу порадували один одного власними творчими доробками.

Учасниця об´єднання Любов Радіонова працює в різних жанрах, їй прекрасно вдаються як ліричні прозові твори, так і байки, гуморески і вірші. Творчий доробок лютого - вірш «Разговор с сердцем», в якому домінує тема самотності,  оповідання «Мелодія двох сердець» про щасливе кохання, гумореска «Про Гриця» -  гостро і дошкульно висміює пияків.

Місцевий поет Володимир Войтюк приємно дивує образністю своїх віршів. Метафори, гіперболи, епітети, надзвичайна чуттєвість завжди присутні у його віршах.  Потенціал поета дуже високий й учасникам «Дивослова» відомі його творчі можливості, але слухачі та поціновувачі його таланту кожного разу приємно здивовані образністю його мислення – «лепестки ресниц», «клавиши души» - це стиль Володимира Миколайлвича.                                                                          Власного вірша прочитала  й постійна учасниця літературного клубу Ольга Марченко. Її вірші теж ліричні, з віддтінками смутку, зажури…   Не грусти, что жизнь проходит мимо,

Не грусти, забудешь, все пройдет…

А  Галина Нігачова поділилася своїм новим циклом віршів «Пори року» і віршем про наше містечко
Люблю тебе, мій Каланчак
Та як тебе, та не любити
Заквітчаний, неначе сад
 Для мене ти найкращий в світі.

Я  

  Керівник клубу Ірина Добровольська щиро привітала всіх з прекрасним святом – Днем Святого Валентина та подарувала всім учасникам засідання святкові сердечки  - символ кохання, частинку своєї душі.

 Прощалися з небажанням розходитися по домівкам, ще хотілося поговорити, обміркувати, поділитися думками про те, що сьогодні хвилює й надихає, тривожить та надає натхнення, спонукає взятися за перо й писати й писати, викладати на папір свої думки, почуття, спостереження …