Родина! Дорога родина!
Що може бути краще в світі цім?
Чим більше дорожить людина
За батьківський і материнський дім.
Корені кожного починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще - мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, святе ставлення до хліба, родових традицій і обрядів. Хоч куди людину не закинула б доля, ми неодмінно, нехай хоч у спогадах повертаємося до незрадливого вогника - батьківської, маминої світлиці.
Коли в корінні дерева – сік землі, то в корінні кожного родового дерева пам’ять народу. Людина без пам’яті своїх предків самотня, їй немає звідки черпати сили для життя. Людина без роду, як листок відірваний від дерева. Чим більший рід, тим міцнішим росте дерево, і у кожної гілочці чи коріння є своє ім”я.
В центральній районній бібліотеці вІдбулось чергове заняття клубу людей поважного віку "Спілкуймось !" по темі "Все починається з родини". До Вашої уваги коротка розповідь про це свято, про три родини наших активних відвідувачів та помічників, які згодились розповісти про себе.
Пишається своїми коренями родина Польовиків. Сьогодні це одна з найстаріших династій нашого селища. На святі три сестри з своїми сім’ями представили своє родинне дерево, велике, цікаве, з міцними коренями, широкою кроною, гіллясте. Багато нових прізвищ вже в сім’ї, але сила родини в її міцних коренях, а гілля з листочками міцно тримаються стовбуру. Такі сім’ї сильні та непереможні перед будь-якими життєвими випробуваннями і, як сказала, голова роду, старша з сестер, дуже поважна людина, вихователь за фахом і за покликом щирої душі, почесний читач бібліотеки Євгенія Павлівна Петренко, горе ділимо на всіх, й воно стає не таке вже й страшне, а радість сім’єю примножуємо й тоді вона стає неосяжною..
У цій хаті корінь роду, щось вічне, як життя, і святе, як мамина пісня. Хіба можна забути свій рід, свій дім, у якому вперше збагнув себе. І хоч, як далеко їх завела життєва стежина від рідної домівки, та завжди, коли випадало відвідати рідні місця, вони проходили стежками пам’яті, занурювалися у спогади, обсипали щедрими словами тих, із кого починалось їхнє життя.
А далі мова пішла про родину Крайнових. Голова роду Лідія Крайнова (Дівоче призвище Мазуренко) народилася з піснею в серці, живе нею. Повсякчас з нею чудо - злетить мелодія, махне крилами задушевних слів і полетить від серця до серця, примушуюячи плакати і сміятись, любити і сумувати. Пісня живе в роду Мазуренків, як кажуть в народі з діда - прадіда. Мелодія баяну лилася і плакала. Жодне весілля в с. Олексіївна нашого району не обходиться без Веніаміна Костянтиновича - батька Лідії. Мудрим, добрим і ласкавим учителем була мама - Людмила Петрівна. Пісня йшла від самої душі, від самого серця.
Лідія Веніамінівна обрала професію культпрацівника, звила своє родине гніздечко у нашому селищі, працює на посаді директора Партизанського будинку культури вже майже сорок років. Створений нею жіночий ансамбль „Южаночка” відомий далеко за межами Херсонщини, неодноразово перемагав у Всеукраїнських конкурсах.
Виросли сини - Олег і Сашко. Юначі серця пісня заполонила. Така вже вдача у Крайнових. Старший Олег – учасник всеукраїнського „Карооке на майдані”, ведучим якого є наш земляк Ігор Кондратюк. Зачарувала пісня і онука Дениска. Пісня – їх життя, співають всією великою родиною.
В селищі кожен кущик, кожен видолинок, чи пагорб зберігає живу пам’ять історії родини Клічановських, дитинство та юнацькі літа, нетлінні сліди їхніх батька і матір. Дмитро Федотович – почесний громадянин селища, учасник Великої Вітчизняної війни, закінчив з відзнакою Ленінградський педагогічний інститут. На родинному святі в бібліотеці доньки Клічановських: Софія і Реґіна. Родина Кличановських Дмитра Федотовича та Поліни Григорівни – вчителів Каланчацької середньої школи, залишила великий слід в історії району, вчителі з великої літери, всезнаючі, порядні, справедливі, вимогливі до себе й учнів, вони „сіяли” знання, уміння та навики. Напевне, вони взяли у природи, передали, а тепер діти та онуки передають людям невичерпні джерела людяності та мудрості. Про цю родину говорили, говорили, говорили... І відкривались все нові й нові грані талантів, мудрості та доброзичливості цієї прекрасної родини.
Затамувавши подих слухали гості свята цікаву розповідь Лідії Леонтіївни Родіонової про родини, цікаві випадки з життя, неповторність, родзинки цих поважних родин. Лідія Леонтіївна подарувала книгозбірні книжки з домашньої бібліотеки, за що ми їй щиро вдячні.
Родинне свято супроводжував ансамбль Територіального центру „Осіннє золото" під керівництвом заслуженого працівника культури України Лідії Дем’янової.
Пісню „ Роде наш красний” разом з ансамблем „Осіннє золото” співали всі присутні в залі.
Чергове засідання об’єднання „Спілкуймось” пройшло цікаво, повчально, захоплююче завдяки активній послідовній роботі його керівника Валентини Кучерової, ради клубу та широкому активу бібліотеки.
А бібліотечний клуб людей поважного віку об’єднав за інтересами вже багато людей селища, яких з кожним заняттям приходить до бібліотеки все більше й більше. І цікаво спостерігати, що в нашій центральній книгозбірні з числа постійних відвідувачів утворилась своя родина, і дуже приємно, що сюди поспішають, як в рідну домівку, члени якої діляться своїми проблемами, радощами, захопленнями, успіхами, діляться наболілим і просто спілкуються і майже кожного разу за чашочкою чаю чи кави, змістовно й цікаво відпочивають.
Ласкаво просимо в нашу бібліотечну родину !
Ми завжди раді Вам !
Директор Каланчацької ЦБС,
Лідер бібліотечної справи України,
Надія Федкевич.
Немає коментарів:
Дописати коментар