75800 Україна Херсонська обл. смт Каланчак вул.Чорноморська,7 ТЕЛ.:(05530)-3-11-40 E-mail:kalanchak.biblioteka@gmail.com
Бережіть себе та своє здоров'я. Мийте руки, тримайтесь на безпечній відстані від інших і перевіряйте ресурси з рекомендаціями на час пандемії COVID - 19.

1 квітня 2011 р.

Пан Сергій Тігіпко – гість Каланчацької ЦБС !

  
   Супер – подія ! Супер – приємна новина ! Неповторна зустріч ! Нам і не снилось, що ...

        Днями на сайті Facebook з’явилось цікаве повідомлення, що пан Сергій Тігіпко відвідуватиме сільські клуби.
І ось приємна новина, супер приємна звістка ! В своєму вояжі по країні Сергій Леонідович вирішив почати не з сільських клубів, а з бібліотек нашої Каланчацької ЦБС – переможця багатьох престижних міжнародних конкурсів, зокрема Ради міжнародних наукових винаходів та обмінів (IREX) по програмі „Бібліоміст”, „Експериментальні сайти”, „Лідер бібліотечної справи”, „Бібліотека + Читач = Любов” та розвитку місцевих     громад по темі „Бібліотека звітує перед громадою”.
Нам і не снилось, що до нас приїде Віце - прем'єр-міністр України ! Тим приємніша зустріч ! 

І ось пан Сергій Тигіпко завітав до Каланчацької центральної районної бібліотеки. Це було справжнє свято - зустріч керівників району, читачів, бібліотекарів, широкого активу книгозбірні, громадськості селища з Віце - прем'єр-міністром України — Міністром соціальної політики Сергієм Леонідовичем Тигіпком. 

В теплій дружній невимушеній атмосфері високий гість обговорив з присутніми плани соціально-економічного розвитку району, курортно - рекреаційної зони, проблеми підтоплення, очисних споруд, берегоукріплення Хорлівського півострова, розвитку в районі малого та середнього бізнесу, демографічної ситуації, торкнувся податкового та пенсійного кодексів та зачепив деякі інші наболіли питання регіону...

 Сергій Леонідович побував в читальному залі, на абонементі, в відділі мистецтв центральної районної бібліотеки, відвідав районну бібліотеку для дітей, музейну експозицію розвитку бібліотечної справи в районі, особливо сподобалось йому в відділі вільного доступу до всесвітньої мережі Інтернет, побував на засіданні бібліотечного клубу людей поважного віку „Спілкуймось !”, потім він детально ознайомився з станом бюджетного фінансування бібліотек системи, проблемами, умовами праці, успіхами, досягненнями, інноваційними здобутками, відмітив особистий внесок директора ЦБС в розвиток бібліотечної галузі на Херсонщині. Він був схвильований та обурений, висловив недопустимість недостатнього фінансування захищених статей, що є порушенням законодавства України, звернув увагу місцевої влади на термінове повернення повних ставок працівникам бібліотек, виділення необхідних коштів на оплату інтернет – зв’язку у відповідності до листів – підтримки по реалізації в районі проекту „Бібліоміст” та „Експериментальні сайти”, порекомендував повернутись до виконання Постанов Уряду України щодо комплектування бібліотечних фондів та передплаті періодичних видань за відповідними нормативами, вирішення питань опалення та освітлення сільських книгозбірень тощо. 
       Розповів про плани уряду щодо розвитку публічних бібліотек - основних інформаційних центрів в країні, гарантованого бюджетного фінансування, відповів на численні запитання учасників зустрічі. Він також розповів про себе, свою родину, захоплення в вільний час.

      Не встиг Сергій Леонідович перетнути межі нашого району, а більшість проблемних питань Каланчацької централізованої бібліотечної системи зразу ж були й вирішенні !  
    Важко повірити, але доля посміхнулась нашим книгозбірням і майже всі проблеми, які роками хвилювали, а останнім часом все усугублялись - вирішились зразу ж завдяки приїзду пана Сергія Тігібка, який просто вирішив відвідати наш Каланчацький край.
 
       А ми на „сьомому небі”   від     щастя !  
       Він зустрівся з місцевими громадами, занотував їх пропозиції, побажання щодо розвитку місцевого самоврядування ... Зустрічі були настільки теплими, розмови відвертими, щирими, говорили про проблеми, наболіле, шляхи їх вирішення, жителі сіл довго не хотіли відпусками Віце - прем'єр-міністра України. 

      Наостанку Сергій Леонідович привітав колектив бібліотечної системи з прекрасним весняним святом 1 квітня – Днем Гумору, побажав подальших успіхів в розвитку бібліотечної справи на Херсонщині. Зазначив, що гумор – це здоров’я  і  іноді вирішує деякі проблеми,  а  Каланчацьким бібліотекарям його не позичати ... 
  На превеликий жаль, час зустрічі промайнув дуже швидко й високому гостю потрібно  було їхати, а нам не хотілось його відпускати. Адже такі зустрічі бувають дуже рідко, але нам поталанило... Прощаючись з бібліотекарями Сергій Леонідович пообіцяв, що ще не раз приїде в Каланчак і подарував на згадку супер – сучасну дуже симпатичну мишечку до комп’ютера з своїм автографом, з міні пультом та сенсорним управлінням, оздоблену діамантами ...
   
       
 Сергій Леонідович побував і в наших двох філіях, ознайомився з ходом впровадження проекту „Бібліоміст” в Новопавлівській бібліотеці - філії та проекту „Експериментальні сайти” в Новокиївській філії ЦБС та сфотографувався на згадку. Він залишився дуже задоволений роботою місцевих сільських Голів - пана Віктора Труби та пані Олени Нещасної, їх успіхам по впорядкуванню сіл, турботу про жителів своєї громади, місцевих книгозбірень, адже, за його словами, сільські бібліотеки - це центри культури та інформації, змістовного спілкування та цікавого дозвілля.  
      До нової зустрічі, з першим квітня Вас, пане Сергію Леонідовичу !                                            Ми будемо щиро раді знов бачити Вас на нашій Каланчацький землі !  З  прекрасним  святом вас,  шановні   колеги,  читачі,  друзі  по  LEAP,  "Бібліомостику"  та Лідери бібліотечної справи Украни !





22 березня 2011 р.

Шановним колегам - наші щирі вітання !

Дорогі колеги ! Шановні працівники бібліотек, клубних закладів та аматори самодіяльного народного мистецтва !

Прийміть найщиріші вітання з нагоди свята працівників культури та аматорів народного мистецтва.
Благородна місія закладів культури дозволяє кожному, хто дружить з книгою, піснею, танком, пізнати мудрість вікової історії, наповнити серце та душі світлим почуттям причетності до істинних цінностей світової культури, пірнути в світ краси, добра, незбагненності, невичерпних джерел інформації.

Нехай щастям і любов’ю наповнюється кожен день вашого життя, а праця на благо розвитку культури і духовності приносить задоволення і радість.
Нехай поступ трудових досягнень буде все впевненішим, стратегія розвитку нашої галузі більш продуманою, іноваційні здобутки якомога вагомішими, а повага відвідувачів, як джерельна вода, чистою і невичерпною !

Бібліотекарю ! Вклоняюся доземно
Перед великим іменем твоїм.
Вже проростають ті маленькі зерна
Під поглядом, як сонце золотим.
Бібліотекарю ! Ти - наче нездоланність !
Крізь все просієш іскру доброти,
Щоб засвітить у серці читачеві
Вогонь священний розуму й краси !

Працівники культури люди особливі,
Бо душі їхні ніжні і вразливі:
Бува сльозинка випадково блисне,
Бо хтось його задіне ненавмисне.
Напруженість дає себе взнаки,
Бо в їхньому житті все навпаки -
Коли уся країна щось святкує,
Тоді культпрацівник працює,
Коли вночі усі лягають спати,
Культпрацівник почне вірші писати...
Отак, усе життя в нас свято.
Нехай і заробляєм небагато,
Та раді ми ! Бо до усього звик
Веселий балагур – культпрацівник !

Щастя, кохання, тепла та благополуччя вам і вашим родинам !

З повагою,
Директор Каланчацької ЦБС,
Лідер бібліотечної справи України
Надія Федкевич.

17 березня 2011 р.

"Стихи вечностью станут – в них одно откровенье !"

"Мне бы мечтою взлететь к облакам...
Там, на звезде мое счастье горит,
А до звезд мало кто долетает...
Но я до счастья долечу,
Силы найду. Сумею!
Пусть что-то будет не по плечу.
И все же смогу, посмею !"


Учасників та гостей літературного об’єднання „Дивослово” схвилював, протримав майже дві години в прекрасному літературно – музичному полоні літературний вечір „Думали ль вы о чуде ?”. Відбулась презентація поетичної збірки місцевої поетеси Лідії Анатоліївни Норченко (Дівоче прізвище Калиновська), яка побачила світ вже завдяки її сестрі Оксані Удаловій.

Працівники центральної районної бібліотеки підготували цікаве літературне дійство. Запросили рідних Лідії Норченко. Приїхали мати, чоловік з сином і онучкою.
Протягом літературного вечора сторінка за сторінкою „пропливали” роки її нелегкої долі, які переплітались в єдиному поетичному пориві душі та серця. Світла поетична душа, добре серце, великий талант до поезії та малювання, любов і ... таке коротке життя, сповнене нескінченними хворобами, операціями, біллю ...










Стихи вечностью станут,
А быть может, мгновеньем,
В них ни капли обмана,
Лишь одно откровенье.
Ивы косы сплетают,
Просыпаются птицы,
И листают, листают
Нашей жизни страницы …
Майбутня поетеса Лідочка Норченко ... Це талановите, тендітне, дивне творіння з’явилось на світ в червні 1960 року, підростало, дивувало рідних неординарністю мислення, воно дивилось захоплено на оточуючу чарівну природу, вбирало її красу і дитячі враження віршами лягали на папір, іноді дивували й саму юну авторку.




Велика любов до читання... Книжки цілком захоплювали її, вона проникалась в образи улюблених героїв і писала, писала вірші, все глибше розкриваючи свій літературний талант. А улюбленою літературною героїнею стала Ассоль з повісті А. Гріна. І сама вона була чимось схожа на свою милу героїню, була дорослою не по рокам. Підростала не просто поетеса, формувалась особистість.
Ассоль... Ассоль – дитя мечты прекрасной,
Дитя земли суровой, но родной.
Лети, лети, купаясь в солнце ясном,
Навстречу счастью в дали голубой…
Лідія прекрасно малювала, до своїх віршів вона робила малюнки, ескізи. Свої літературні образи вона уявляла і переносила на папір.




Вона любила музику, пісні. Гарний музичний слух та прекрасний голос дозволяли їй ідеально відтворювати навіть один раз почуту мелодію чи пісню. І, навіть, в шумі дощу та розкатах грому її лірична душа чула чарівні мелодії на скрипці. І з’являлись прекрасні вірші.










...Кто – то не любит дожди – ну и пусть,
Кто – то твердит, что дожди – это грусть ...
А дождь – это просто скрипка,
Воск, огонек, улыбка ...



Кохання ... заміжжя ... велика любов до життя та рідних і близьких, й вірші... вірші ...вірші... В них вона поринала з головою... й писала, писала, писала...Вона була дуже сильною духом, раділа життю, підбадьорювала оточуючих, а особисте тіло не підкорювалось, кожен день був пронизаний фізичною біллю. Операції, прогресуюча хвороба не зламали її. А надія на Бога спасала в самих неймовірних ситуаціях. Молитва допомагала, вселяла надію, на деякий час повертала до життя...
Був листопад 2007 року, а було їй лише 47. На вулиці раптом пішов пухнастий – пухнастий сніг ... І біль її відпустила ... Вона тихо заснула ... назавжди.
И это все … назавтра пустота
И ничего уже не возвратится,
Не будет тьмы, … лишь свет и чистота,
И тишина …, а в поднебесье птицы …

В презентації збірки „Думали ль вы о чуде ?” взяли участь рідні поетеси, викладачі Каланчацької дитячої музичної школи Андрій Гаджа, Лариса Шередько з донечкою Вікою, учасники драматичного гуртка Каланчацького дитячо – юнацького центру (Керівник Наталя Походай), працівники районного палацу культури Галина Миронюк та Сергій Овдійчук та інші. Ведучі вечора бібліотекарі Олена Гриценко та Інна Красновська.




Поетична спадщина самодіяльної поетеси з села Хорли Каланчацького району Лідії Норченко, вірші з її збірничка „Думали ль вы о чуде ?” не залишили байдужим нікого. Після закінчення заходу ще довго не розходились, обговорювали, читали вірші, висловлювали побажання ...

Ознайомитись з прекрасними віршами Лідії Норченко можна в читальному залі центральної районної бібліотеки. Ласкаво просимо !

Директор Каланчацької ЦБС,
Лідер бібліотечної справи України
Надія Федкевич.

12 березня 2011 р.

Вшановуємо пам’ять про Великого Кобзаря

І як би не віддаляв нас час, він й сьогодні поруч, з нами, в наших думках і планах, сподіваннях і надіях – наш Великий Кобзар !





Свято вшанування пам´яті Великого Кобзаря цього року центральна районна бібліотека провела на площі ім. Т.Г.Шевченка, де зібрались представники організацій та підприємств, загально - освітніх шкіл, ветерани, читачі та активісти бібліотеки, шанувальники творчості Т.Г.Шевченка. З вуст ведучих, бібліотекарів Олени Гриценко та Ірини Добровольської в мікрофони звучать теплі слова, цікаві спогади, уривки з творів Великого Кобзаря та вірші про нього:
Березень. В Україні - це чудова весняна пора, якій радіють і природа, і люди. Саме в ту березневу пору послав Всевишній нашому народові Генія і національного Пророка Тараса Шевченка. Господь Бог кожному народові дав якусь велетенську постать, котра була б його зорею, проявом його душі. У нашого народу такою постаттю є Тарас Шевченко, якого величають Велетнем Духа, українським Мойсеєм, Пророком, Батьком, Кобзарем і багатьма іншими славетними іменами.
Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам´ять Шевченка.
Провіснику волі , великий титане,
Справдилися думи пророчі твої.
Приймай же данину любові і шани
Од вільних народів нової сім´ї.



Тарас Шевченко!... Це ім’я дорогоціною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, Руставелі і Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.
Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.
Крутою, тернистою була його життєва дорога. У кріпацькій хатині, де він народився, над ним тяжіли тисячі нещасть, тисячі напастей. Чи могли захистити від біди замучені недолею батько – нетяга чи мати – кріпачка, яку „ще молодою у могилу нужда та праця положила”.
Жадібно вбирало чуле до людських страждань Тарасове серце розповіді-легенди старого дідуся про героїчне минуле рідного краю, думи кобзарів.
Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 "вільних" років перебував під невсипущим наглядом жандармів.
Великою і святою була любов Тараса Шевченка до України. Його непохитна віра і надія в її духовне, національне й соціальне відродження, його візія про майбуття землі української були такі сильні і глибокі, що їх не зламали а ні терор, а ні заслання та поневіряння.
Тарас Шевченко перший в історії нашого народу після трагічних часів великої руїни, збудив українську історичну думку, огорнувши її шляхетністю, палкою любов´ю до України.
А Шевченків Кобзар ... Це Біблія українського народу, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою, народ, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгою як, ”Кобзар".
На святі пролунали пісні на слова Тараса Шевченка „Реве та стогне Дніпр широкий” та „Заповіт”.

Цьому святу на площі ім. Т.Г.Шевченка передував Тиждень заходів „Шевченківські дні в бібліотеці”.











Це День інформації „Шляхами, що пройшов Тарас”, виставка – персоналія „Слово про Кобзаря”, екскурс в історію „Історія України в творчості Великого Шевченка”, віртуальна подорож „Шляхи, які сходив Тарас”, книжкова виставка – вшанування „І лине над землею мудре Шевченківське слово” та інші цікаві заходи. Велика розгорнута книжково – ілюстративна виставка „Слово про Кобзаря” є постійно – діючою, регулярно поповнюється новими й новими матеріалами

Тут розміщено багато фактографічного, ілюстрованого матеріалу та рекомендаційні списки літератури та сайтів в інтернеті про нашого великого поета Т.Г.Шевченка.




150 років пройшло, як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета - революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря безсмертний, як і сам народ, що породив його.


Тихе слово Заповіту, а чути його на цілий світ. І стоятиме це слово на сторожі людини, поки на землі є людство...

Матеріали до Літературного Тижня "Шевченківські дні в бібліотеці" були підібрані з фонду бібліотеки та та інформації з всесвітньої мережі інтернет, завдячуючи програмі „Бібліоміст” Ради Міжнародних наукових досліджень та винаходів (IREX), в рамках якої працюють бібліотеки Каланчацька ЦБС.


Директор Каланчацької ЦБС,
Лідер бібліотечної справи України,
Надія Федкевич.

11 березня 2011 р.

Іван Дніпровський - наш земляк


Славиться Каланчацька земля своїми людьми. Звідси в світлу дорогу вийшло немало відомих лікарів, педагогів, інженерів...
„У райдузі,в листку, у корені, в риллі
Я буду жить, то мирний, то шалений,
Бо я - матерія, я – син землі,
І смерть, як небуття, не писана для мене”
Ці пристрасні вірші належать перу відомого українського поета Івана Дніпровського /Іван Данилович Шевченко/, якого подарувала нашій літературі щедра Каланчацька земля.





І.Дніпровський ставився до мистецької діяльності як до великої і священної справи, про що свідчить хоча б той факт, що своє справжнє прізвище – Шевченко – він так і не зважився поставити під жодним своїм твором. Письменник часом підписувався псевдонімом „Т.Кобзаренко” та „І.Ш.”, але основні його твори були відомі читачеві, як твори Івана Дніпровського. Цей псевдонім Іван Данилович Шевченко вибрав не випадково. На Херсонщині поблизу Дніпра минули його дитячі й шкільні роки (народився 9 березня 1895 року в с. Каланчак, а в містечку Олешки (тепер Цюрупинськ) закінчив прогімназію і тут уперше спробував свої сили у віршуванні.

Іван Дніпровський – популярний у 20-ті роки поет, прозаїк, драматург. В літературу він прийшов з лав Червоної армії разом з А.Головком, П. Панчем, М.Кулішем.

В літературі відіграв помітну роль у процесі становлення й розвитку української літератури та театральної культури першого повоєнного десятиліття. П’єси І Дніпровського – „Любов і дим”, „Яблуневий полон”, „Шахта „Марія” – з успіхом ставилися на сценах українських театрів. Про значення п’єси „Любов и дим” на той час красномовно говорить повідомлення керівництва театру ім. І.Франка: «До ювілейної постановки на 10-річчя Жовтня театр ім І.Франка ухвалив Вашу п’єсу «Любов і дим» як найбільш відповідальну для демонстрації досягнень Жовтня в будівництві країни».


Репресій Дніпровському пощастило уникнути, але ім’я письменника на кілька десятиліть було викреслене з літератури. Твори його, одразу по смерті, були вилучені з бібліотек, а історики літератури писали про них з осторогою. Крім того, значна частина рукописної спадщини митця потрапила до фондів спецохорони. І основним «аргументом» при цьому була приналежність письменника до ВАПЛІТЕ.


Бібліотеки Каланчацької ЦБС пишаються та постійно вшановують пам"ять Великого земляка, оформлено постійно - діючу виставку творів письменника та літератури про нього, в книгозбірнях пройшли читання творів Івана Дніпровського. До Дня народження письменника в читальному залі центральної районної бібліотеки оформлено перегляд літератури та періодичних видань "Наш земляк - Іван Дніпровський", складено рекомендаційний список та проведений бібліографічний огляд "Він заслужив, щоб його знали".
Учні старших класів, вчителі постійно цікавляться творчістю І.Дніпровського.

Його іменем у нас названі районний палац культури та вулиця в центрі містечка.

Іван Дніпровський – найзагадковіша постать початку ХХ століття. Його творчість є недослідженою та маловідомою сучасному читачеві. Ми запрошуємо Вас до нашої книгозбірні і радимо прочитати книги Івана Даниловича та матеріали про нього:
1. Дніпровський І. Д. Яблуневий полон: Вибрані твори/ передм. М.Наенка . – К.: Дніпро, 1985. – 359с.; іл.
Поезії: „Моя муза”, „Ми йдемо”, „Безпритульні”, „1922”, „Не на майдан, не на редут...”, „Одпливають мережані баржі...”,
Поеми: „Добридень, Ленін”, „Плуг”,
Драми: „Любов і дим”, „Яблуневий полон”,
Оповідання: „Долина Угрів”, „Анабазис”, „Яхта „Софія”, „Анатема”.


А про життєвий та творчий шлях І. Дніпровського ви можете прочитати в публікаціях:
1.А душа кричить негодованою дитиною: Рядки з листів І.Дніпровського до М. Пилинської: / Передм. та публ. С.Сухопарова // Слава праці , 1990. – ( січень – жовтень)
2.Баран Л. Іван Дніпровський: Невідомі сторінки творчості /До 100-річчя з дня народження //Наддніпрянська правда, 1995. – 11лютого.
3. Голобородько Ю. На землі Івана Дніпровського: / Про нашого земляка письменника І.Д. Дніпровського (Шевченка) // Літературна Україна, 1984. – 20 грудня.
4. Голобородько Ю. Пам’ять: / Про письменника І.Д. Дніпровського (Шевченка) // Літературна Україна, 1984. – 20 грудня,
„Здрастуй, Жане!”:/Неопубліковані листи М.Куліша до І. Дніпровського
/Вступ, підготовка текстів, післямова і примітки О. Голобородька // Наддніпрянська правда, 1990. – 22 квітня,
6. Куліш Л. Наш земляк Іван Дніпровський : творчисть сповнена горіння.// Слава праці, 1990. – 6 березня,
7. Куліш Л. Неспокійний і натхнений: /Про письменника-земляка І.Дніпровського.// Наддніпрянська правда, 1975. – 1 лютого,
8. Куліш Л. Яблуні пахли отруйно: /Прем’єра п’єси І.Дніпровського „Яблуневий
полон” на сцені Херсонського драматичного театру.// Наддніпрянська
правда, 1977 – 24 листопада,
9. Параскевич П. Іван Дніпровський і Микола Куліш: /До 100-річчя народження
І.Дніпровського.// Наддніпрянська правда, 1995 – 21 березня
10. Первозвана Л. Вони були друзями: /Про Івана Дніпровсього та Миколу Куліша // Слава праці, 1991 – 27 березня.
11. Первозвана Л. Його учило життя: /Про Івана Дніпровського // Слава праці, 1995 – 11, 18 березня,
12. Супрун О. Визначний повістяр, талановитий драматург: /Про Івана Дніпровського // Слава праці, 1985 – 18 грудня.
13. Федкевич Н. Вшануймо пам’ять земляка: / Івану Дніпровському - 100 // Слава праці,
1995 – 15 лютого,
14. Ходоровський М. Гвалт заліза над душами: / Про Івана Дніпровського // Слава праці,1990 – 18 жовтня/Рекомендаційний бібліографічний список творів І.Дніпровського та матеріалів про його життя та творчість склала бібліограф ЦБС Маргарита Молдован.


Директор Каланчацької ЦБС,
Лідер бібліотечної справи України,
Надія Федкевич.

Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *