Вітаємо зі святом Івана Купала !

    Ой на Івана, та й на Купала  …  

    Свято Івана Купала — традиційне східнослов’янське свято, присвячене літньому сонцестоянню, відзначають в ніч з 6 на 7 липня.

    Хоча Івана Купала має язичницьке коріння, це свято збігається з християнським святом Різдва Івана Предтечі , а його сучасна назва походить від церковного імені Івана Хрестителя.

    Історія цього чудового свята дуже неоднозначна та суперечлива.

    Найбільш цікавим є те, що дівчата у цю ніч ворожать на своїх “суджених”. Адже ворожіння на Івана Купала здавна вважається правдивими та доленосними. Святкування розпочинається в заздалегідь підготовлених місцях, переважно біля річок. Дівчата плетуть вінки з дванадцяти польових квітів і перед заходом сонця  приходять річки й кидають вінки, спостерігають, чи вінок залишиться біля береги, чи попливе по воді ...

  Іноді, а точніше частенько на свято Купала молодь запрошувала музикантів, щоб грали на народних інструментах: на скрипці, цимбалах, сопілці, чи ансамблі  різних інструментів. Це придавало святу більше урочистості та святковості.

    А починалося святкування з виготовлення опудала головних персонажів свята – Купала та Марени. У слов’янській міфології Марена — зимове божество, що морить землю стужею, людину хворобами та голодом. Але в народі, зокрема на Сумщині, її вважали старшою русалкою.

    Другим обов’язковим атрибутом свята є розкладання великого вогнища, через яке стрибають дівчата і хлопці поодинці або парами.

   Перекази свідчать, що Купальське вогнище, має велику магічну силу. Так повелося, що через купальське вогнище мають стрибати усі присутні на святі, цим вчинком вони проходять  своєрідний ритуал очищення своєї душі.

   Часто закохані стрибають через вогнище в парі, взявшись за руки, адже вважалося, що коли дівчина та хлопець, які кохають одне одного,  стрибають у парі через вогнище і їхні руки залишаються з’єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом в любові та злагоді.

    Але в наші часи дехто бачить в цьому видовищі спортивну сторону свята. Адже кожен намагається стрибнути через вогнище якнайвище та якнайдалі, пам’ятаючи, щоб стрибок був гарним та видовищним.

   А ще, присутність на святі Івана Купала вважалася обов’язковою – відсутність на святі мала наслідки, а саме, якщо жінка і не побувала біля вечірнього багаття, її вважали відьмою.

     Й далі, після втоплення Марени, а інколи топили й Купалу,  дівчата тікали від хлопців до води, ворожити, тобто заворожували вроду.  Дівчата діставали свічки, запалювали їх, прилаштовували кожна до свого вінка й пускали на воду. Вінки пливли річкою,  а дівчата йшли берегом понад річкою та співали гарних ліричних пісень…

    Й сьогодні ми намагаємося дотримуватися обрядів та звичаїв купальської ночі, а це свідчить про те, що ми віддаємо повагу та шану нашим предкам та шануємо звичаї та традиції нашої багатої на свята чудової країни.

   Нам надзвичайно важливо зберегти це свято, ці обряди і традиції та передавати їх з покоління в покоління нашим нащадкам.

   Каланчацька ЦБС щиро вітає всіх зі святом Івана Купала!

    Нехай в це прекрасне свято здійсниться ваше найзаповітніше бажання, а дорога вашого життя буде встелена пелюстками польових квітів та запашних цілющих трав.    

   Нехай Іван Купала наповнить ваше життя свіжістю, як і цей прекрасний літній день!

   Міцного здоров’я, веселого настрою, незабутніх емоцій !

   Й нехай кожен з вас знайде свою магічну квітку папороті !