Красою мови милувались…

  

    Рідна мова – це скарбниця народної мудрості, криниця живої води, невичерпне джерело добра, нескінченна річка слів, струмок надії… 

  Відзначення дня рідної мови в бібліотеках Каланчацької централізованої бібліотечної системи – це ще одна можливість привернути увагу жителів громади до нашої української мови, її широкого різнобарв’я та величі. 
  

Учнівська молодь селища –  учасники читацького об'єднання Каланчацької центральної бібліотеки  «Старшокласник» зібралися в літературно-мистецькій залі поговорити про рідну мову, її красу й неповторність…  

    Розпочинаючи засідання, завідуюча відділом обслуговування Олена Гриценко та керівник клубу, бібліотекар обслуговування юнацтва Ольга Качур  звернули увагу присутніх, що одним з найбільших та найважливіших скарбів, які успадковує народ  від своїх предків, є його рідна мова. Мова людини – це дзеркало душі народу, його святиня, його обличчя. З мовою пов’язане не тільки минуле, сьогодення, а й майбутнє народу, повага до нього в світі…

    Вона наголосила, що мова кожного народу – явище дивне, її коріння сягають у доісторичні часи, вона є найгеніальнішим наслідком духовної і матеріальної спадщини всіх поколінь людства.

    Ольга Пантеліївна зауважила: «Мова у кожного народу своя, рідна та неповторна. Нам наймиліша, звісно, – наша українська… Вона  - велична і прекрасна, мелодійна i співуча, чарівна і ніжна, гарна і неповторна, вона увібрала в себе п’янкий, духмяний запах рідної квітучої української землі та її неозорих степових просторів.   

        Українська мова – це мова віршів, пісень, казок, прислів’їв, приказок, скоромовок, легенд нашого краю. Це наше багатство.  

Слово – найтонше доторкання до серця. Воно може стати і ніжною квіткою, і живою водою, що навертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом і брудом. Мудре і добре слово дає радість,  а незрозуміле і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду.

     Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво.

 Молоді було дуже цікаво почути про випадок, який яскраво засвічує  багатство нашої мови. «У купе вагона першого класу потяга Львів – Відень їхало четверо пасажирів-інтелектуалів: англієць, німець, італієць, четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова точилася навколо різних тем. Нарешті заговорили про мову: чия краща, багатша, досконаліша і якій бути провідною у світі. Звісно, кожен почав вихваляти свою рідну.

 Першим заговорив англієць:

 - Англія – країна великих завойовників і мореплавців, які поширили славу англійської мови, рознесли по всьому світу.

- Ха-ха – Німецька мова – то мова двох великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи.

Тут усміхнувся італієць і стиха мовив:

- Панове, ви обидва не маєте рації. Бо італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики і кохання.

 Богдан Косів довго думав і нарешті промовив:

 - Ви ж бо, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажімо, своїми мовами прочитати невеликий твір, у якому всі слова починалися б з однакової літери?

 - Ні, ні, це неможливо!   

 - Ось вашими мовами це неможливо, а нашою зовсім просто. Назвіть якусь букву.

 - Хай буде «ес».

 - Гаразд. Вірш називається «Самотній сад»

 Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг.

 Сумно стогне сонний струмінь,

 Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад – солодкий спокій – спить.

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи

 – Срібні співи серенад.

Стиха стеляться сніжинки –

Спить самотній сонний сад.

 - Геніально! Неймовірно! Потім усі замовкли. Говорити вже не було потреби».

     А далі  учасники клубу –  учні 9-х класів Каланчацької ЗОШ № 2 змагалися на звання кращих знавців мови. Змагання проходили дуже цікаво, змістовно та пізнавально, у формі брейн-рингу, завдання якого навчити учнів розуміти і збагачувати рідну мову, мислити творчо, розвивати уміння аналізувати, активність, мислення, виховувати повагу до рідної мови, дружбу, згуртованість, бажання змагатись і перемагати у чесній грі.

     Саме Міжнародному дню рідної мов й був присвячений брейн-ринг, який відзначається  21 лютого.

    До початку змагань, керівник юнацького об'єднання розповіла молоді про історію свята, який, на жаль, має трагічний початок.  Адже 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання бенгальської мови. Відтоді в  Бангладеші  цей день став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато часу. Аж у 1999 році на 30 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

    Учасники зустрічі створили чотири команди: «Мовознавці», «Дивослово», «Патріоти» та «Розумники». 

    Конкурси були дуже цікавими та захоплюючими…

     Почався брейн-ринг з привітання команд, далі були  розминка,  конкурси  капітанів, літературні та на знання мови …  Конкурси були дуже цікавими та захоплюючими… Учасники команд з успіхом справлялися з завданнями, дуже важко було визначити переможців…

    Насамкінець брейн – рингу відбувся  конкурс – бліц, який в наполегливій боротьбі й визначив переможця – команду «Мовознавці».

   Учасники та переможці отримали солодкі призи.

   Бережімо, любsмо, плекаймо нашу рідну мову !  В ній не тільки тепло материнського слова, батьківської поради, героїчний дух пращурів, це - гомін лісів, плеск річок та морів, переливи струмків, тиша безкрайнього поля, шепіт трав, співи пташок, сила любові, велич патріотичного сьогодення та поступи в щасливе майбутнє…