Місце зустрічі – осінь !

Учасники літературного об’єднання «Дивослово» Каланчацької центральної бібліотеки нарешті зустрілися. З великою радістю завітали до літературно-мистецької зали нашої книгозбірні на своє чергове засідання … 

Блукає осінь. Безгомінням
цвіте її очей блакить,
і у садах під вітром синім
багряний плащ її шумить.

Вона мете сумні алеї,
де пада золото руде,
і важкогривий кінь за нею
на чорнім поводі іде…  (В. Сосюра)

     Блукання лабіринтами слів особливо приємне  восени, коли разом із  і ранніми туманами і росами  пробуджується й інтерес до віршів, які не тільки наповнять читацьку  осінь вишуканістю римованого слова, а й подарують багато приводів для роздумів.

     В такий сентиментально – романтичний час після піврічної перерви, зв’язаної з карантином, зібрався літератури бібліотечного об’єднання «Дивослово».

    Тільки зустрівшись члени клубу зрозуміли як сумували один  за одним. Роки спілкування, любов до літератури,  спорідненість думок  так здружили клубівчан, що вони схожі радше на міцну щасливу сім’ю. Тож і не дивно, що після тривалою розлуки  всі прагнули спілкування теплого і невимушеного. Розмовляли про Батьківщину, коронавірус, життя в розлуці і, звичайно,  про осінь.

Марнували літечко, марнували.

А тепер осінні вже карнавали.

Душа задивиться в туман

 і марить обрисами літа.

Чи, може, це приснилось нам
купання в річці Геракліта?  (Л. Костенко)

      Після швидкоплинних  щасливих літніх днів  ми з легким душевним сумом відчиняємо двері вересню, який уже взявся  пензликом фарбувати листя в жовто – багряні кольори і прохолодними цілунками ніжити пелюстки айстр.

Айстри задумані, квіти останнії,
осені пізньої сльози багрянії…
Сумно шепочеться вітер над вами,
і обмиває вас небо дощами.
Ви як любов, що весни не зазнала
і як вечірня зоря одсіяла.
Айстри задумані, квіти останії,
осені пізньої сльози багрянії…  (В. Сосюра)

   Прозвучали на засіданні клубу  вірші місцевих поетів Анатолія Суганяка, Галини Нігачової  і Юлії Шовкун у виконанні Любові Степко та Ольги Марченко. 

     Майстер експромтів Валентина Куцева  прочитала  вірші власного авторства «Осень, милая подружка» і «Вот, ношусь по свету».

    Надзвичайно тонкий лірик  Тетяна Мельничук поділилася з друзями цілим циклом віршів присвячених осені: «Кружляє в танку листопад», «Вот и лету конец», «В сентябре синица просит осень в гости».

   Тонка душа –  Лариса  Климашівська  по особливому відчуває світ і так же унікально трансформує відчуття в римовані рядки. «Перебираю камушки в руках», «Спасибо , Господи тебе», «А плакать лучше в море».

…Вже на квітках іней — не роси,
і недалеко вже до дня,
як сяде осінь жовтокоса
на чорногривого коня,
востаннє гляне на алеї
в диханні голоду й біди
і в даль поїде… А за нею
сніг замітатиме сліди…   (В. Сосюра)

     Але це буде пізніше, а попереду бабине літо, в якому гостро відчуємо, що радість є і в осені.

 До зустрічі в жовтні! 

    Засідання літераторів проведено з дотриманням всіх санітарних норм.