Світлом й радістю наповнюються наші серця …

     В очікуванні Великоднього дива …

    Ось і прийшло в Україну одне з найбільших культурних свят – Великдень. Незалежно від того, як українці називають цей день «Пасха», «Воскресіння Господнє» чи «Великдень», люблять його всі однаково.

     Витоки цього величного дійства варто шукати ще в дохристиянські часи, коли 22 березня наші предки відзначали найголовніший день весни – Великдень.

   Урочисто святкуючи перемогу весняної пори року над зимовою, кожна родина пекла «великодні калачі» та фарбувала яйця, що пізніше трансформувалися в звичні нашому вухові паски й крашанки.

   Про це  йшлося на пізнавальній годині «А у нас новинки – Великодні цікавинки», яку провела бібліотекар  О. Войтюк  в Каланчацькій селищній бібліотеці.  

    Гаврилівська сільська бібліотека провела ігри на галявинці «Гарна писанка у мене», бібліотекар Г. Журинкіна  розповіла учасникам заходу про велику ніч очікування Великоднього Дива.
    У народі цю ніч щиро вважають чарівною, чудодійною, особливою, і не важливо, наскільки хто посвячений у церковні традиції. Дорослі і діти намагаються не спати, очікуючи на благословення, не вимикають світло, щоб не пропустити Світлу вість.   

    Годину духовності «Свято Пасхи йде до хати – будемо Великдень святкувати» проведено у  Горьківській бібліотеці – філії. Читачі уважно слухали розповідь бібліотекара Л. Адаменко про Великодні  традиції святкування про те, що Пасха  це перш за все очікування великодньої радості. Особливо це відчутно, коли ніч починає набувати перших ознак світанку і навколо храму тісними рядами розміщуються віряни з кошиками, приготовленими до освячення, а в кошиках – паски, писанки і крашанки, ковбаса, шинка, сало, сіль , масло. І ось лунає перше радісно -ранкове  "Христос воскрес!" , святий отець хрестом відкриває двері храму, сповіщаючи, що Христос відкрив нам ворота до неба, і виносять плащаницю, і з цього моменту на вітання священика миряни відповідатимуть  "Воістину Воскрес!" і це вітання буде звучати 40 днів, аж до Вознесіння Христового.

     В Новопавлівській бібліотеці – філії  в рамках дитячого клубу «Пролісок» бібліотекар Т. Жук провела  майстер – клас з декорування  великодніх крашанок  під назвою  «Писанка, як один із символів України». Для України розписування яєць – одна з ідентифікуючих традицій, оформлена за допомогою воску та барвників українська писанка нині відома на весь світ.

   За великоднім сніданком фарбоване яйце прийнято їсти першим, його ж у свято вручають гостям, подають бідним, дарують  діткам, несуть до церкви для освячення, тому завжди цікаво оформити святковий елемент  по-особливому розповідає бібліотекар під час процесу декорування великодніх яєць.

   Дитячі  очі з захопленням дивляться на витвір власних рук, ось він,  момент долучення до прадавніх традицій рідного народу , проникнення  душі в сокровенні скарбниці культурної спадщини , поєднання минулого і сучасності.

   Нехай це величне свято наповнить наші серця світлими почуттями надії і любові, дарує щастя та добро і принесе нам радість, добробут, здоров'я, і благополуччя.

   Христос воскрес!

   Воістину воскрес!