І хоч мороз ще дихає в шпарини …

Зависло у повітрі щось таке  –

Невидиме, нечутне, загадкове... 

     Й якою б непривітною не була погода за вікном, в теплій, затишній літературно-мистецькій залі Каланчацької центральної бібліотеки знов зібралися місцеві літератори…

    А керівник об'єднання, організатор зустрічі, бібліотекар  Ірина Добровольська звернулася до присутніх:  

«Друзі! Почнімо день з хорошої новини: 

А до весни лишилось тридцять днів!

І хоч мороз ще дихає в шпарини,
Та дещо вгамував завзятий гнів.

Новина номер два, і теж чудова:
Зависло у повітрі щось таке –
Невидиме, нечутне, загадкове...
Але бентежно-дике і п'янке!

А третю, найжаданішу новину,
Синиці стоголосі рознесуть:
Вже бачили, як в ладній одежині
Весна готує тріумфальну путь».

                                                 Валентина Матвіїв.

       Саме такими оптимістично – позитивними поетичними рядками почалося перше в новому році засідання бібліотечного об’єднання місцевих літераторів Каланчацької центральної бібліотеки «Дивослово».  

       Воно співпало з днем народження постійної і активної клубівчанки  Тетяни Мельничук, то ж з привітань іменинниці і почали нашу зустріч. Загалом програма засідання була дуже насиченою. 

     Надзвичайно творчо - ініціативно проявила себе Валентина Куцева, прочитавши власні вірші, з красномовними назвами «Оставайся вечно молодой!» і « Говорят, что женщина как кошка», в яких гармонійно поєдналися і гумор, і філософія життя.

    Активна учасниця літературного об’єднання Ольга Марченко читала вірші улюблених  поетів. Затамувавши подих місцеві літератори слухали поетичні твори Ю.Шовкун, К.Кривко, Л.Костенко.                    Нехай підождуть невідкладні справи.

Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми. 

А Любов Стринжа  поділилася враженнями від вірша Д. Фонвізіна «Послание к слугам моим…», в якому яскраво проявився характер поета  - сатирично –в’їдливий . Саме в ньому звучать вічні питання:  Скажи, Шумилов мне: на что сей создан свет?

            И как мне в оном жить, подай ты мне совет. 

  Керівник об’єднання Ірина Добровольська підсумувала роздуми одноклубників: «На них шукаємо відповіді ми і шукатимуть їх після нас».

      А зустріч літераторів продовжилася обговоренням новин, ювілейних дат поетів та письменників , які народилися в січні.

     Ведуча заходу зауважила, що у січні виповнилося  80 років від дня народження  поета і журналіста Анатолія Бахути і 95 років від дня народження прозаїка, публіциста  Леоніда Куліша, обидва мешкали в нашому обласному центрі...

    Учасники клубу мали нагоду ознайомитися з виставкою «Життя пов’язане з Херсоном», присвяченою літераторам - ювілярам. Присутні залюбки переглядали книжки, знайомилися, обговорювали, дещо забажали взяти з собою.

     Любов Степко пригадала, що Л. Куліш викладав у Херсонському  педагогічному інституті, коли вона там навчалася. І прочитала рядочки з його вірша  «Журавлі»:  Чи ти знаєш, незабутній друже,

                                         Як над степом в голубій імлі

                                         Моє серце непокоять дуже

                                         Переливним співом журавлі!

Лариса Смолієнко підтримала розмову, пригадавши поезію А. Бахути:                      Я не знаю, чи варто, чи ні

    Усміхатись прекрасній весні.

      Я всміхнувся б і поруч присів,

Та із дуже ми різних часів.

     Не оминули увагою учасники клубу і 125 річний ювілей В. Еллана – Блакитного, Ірина Добровольська розказала про життя і творчість цього українського діяча і літератора, який прожив коротке, але яскраве життя і назва розмови «Нескінчений малюнок» В. Еллана – Блакитного» була влучною, бо як би не поставиш наголос на перший чи другий склад слова «нескінчений», воно все рівно виразить суть його особистості.

     Учасники клубу також мали нагоду ознайомитися з виставкою, назва якої об’єднала найвідоміші твори двох письменників – ювілярів  «Місячний камінь ловця у житі». Так, звичайно ж, мова йде про Вілкі Коллінза (195 років від дня народження) і Джерома Селінджера (100 років від дня народження).

   Ось і п’ята година, час прощатися, зовсім не січневе, а по-весняному  привітне сонечко заглядає у вікна літературно-мистецької, додаючи настрою, душевного тепла …

    А керівник літературного об’єднання Ірина Добровльська пообіцяла друзям,  що лютнева зустріч буде не менш насиченою і цікавою.

 Друзі, кажуть,  що вже чули, як під товстим шаром снігу
Вирує у землі нове життя.
І як рілля шепоче про відлигу,
Як кожен злак тремтить передчуттям.

Як промені безжально ріжуть кригу
І топлять її в заводях річок.
І як не терпить взяти із розбігу
Свою ходу весняний потічок.

Новин, як бачте, більш ніж предостатньо,
Щоб день оцей почавсь з мажорних нот!
Поки зима дріма диванно-хатньо -
Весна готує їй переворот!

                                            Валентина Матвіїв.