В Новий рік, сповнений мрій і сподівань …

      На  порозі  Новий рік, сповнений мрій  і сподівань на давно очікуваний мир, на добро й благополуччя, нові враження, ніжні посміши й цікаві захоплення, теплі вітання й вірних друзів,  креатив та успіхи, щире кохання та велике щастя!

     Саме з таким настроєм зібралися учасники літературного об’єднання «Дивослово» Каланчакської центральної бібліотеки на останнє в цьому році, святкове засідання місцевих літераторів.

     В своїх думках, бажаннях та мріях були єдині – хочеться, щоб випав сніг, білій-білий, пухнастий та ніжний, щоб дерева одягли білі шубки і все навколо на мить застигло в очікуванні свята… Настане мить новорічного таїнства і полинуть від серця до серця щирі поздоровлення і привітання …

Вітаю зі святом світлим і казковим,
Що п’янить оселю духом ялинковим!
Доброго здоров’я, друзів незрадливих,
І в Новому Році днів лише щасливих!

     Такими словами вітали одне одного наші місцеві літератори. Спільно  пережито ще один рік, насичений і творчий, рік сподівань, рік надій, рік нових творчих знахідок й певних досягнень…

     Керівник читацького об’єднання та організатор зустрічі, бібліотекар центральної книгозбірні Ірина Добровольська  запропонувала друзям підбити підсумки творчої діяльності, обговорити досягнуте, внести пропозиції щодо планування на новий рік …

   Ірина Петрівна звернулася до одноклубників: « Дорогі друзі! Час підбити підсумки, щось нам вдалося,  а щось – ні, але ми – оптимісти і не втрачаємо  віри в свої сили, а головне, щоб здоров’я, натхнення і наснага не полишали нас ніколи...»

   Й почалася дружня, тепла розмова друзів – літераторів – однодумців про літературні задуми, здійснення планів у році, що минає, твори, що побачили світ…

   За горнятком свіжозавареного чаю зі смаколиками неспішно плине розмова, ми поринаємо в спогади дитинства

… Грудень за ніч перекинув місточок -
В зиму прохід крижаний.
Білі й легенькі, неначе пір'їнки,
Ніжні, мов лебедя пух,
Падають з неба іскристі сніжинки -
Аж перехоплює дух!
Аж загоряються глибоко в грудях
Щемні, бентежні вогні.
Спогад дитинства вони в мені будять,
Казку із марева снів...
...Лижі, санки! Й до найвищої гірки.
Сніжки! І щоки горять.
Замки, фортеці! До першої зірки.
Боже, яка благодать!
Потім замерзлі і розчервонілі -
В хату, де пахне борщем.
Там мама й тато. Такі молодії!..
Душу охоплює щем...   В.Л.

      Хто ховається за ініціалами В.Л. ми не знаємо, але як же влучно автору вдалося передати наші спільні дитячи спогади. Розмова переходить в площину новорічних традицій…

-                А знаєте, що новорічні кулі на ялинці символізують райські яблука? Раніше люди прикрашали різдвяні ялинки справжніми фруктами.

-                А першу кулю для новорічного дерева виготовили склодуви у Саксонії в ХVІ столітті. Однак масове виробництво ялинкових прикрас розпочалося лише 150 років потому.

-                 Різдво — свято чудес та неймовірних подій. Воно робить друзями навіть найзапекліших ворогів. Так сталося і 1914 року під час Першої світової війни. Ворогуючі сторони  на Святвечір припинили бої та разом заспівали різдвяних пісень. А на ранок британські та німецькі воїни навіть обмінювалися рукостисканнями та подарунками.

-                А вперше політ Санта-Класуса на санях в оленячій упряжі описав у 1819 році американський письменник Вашингтон  Ірвінг.

  Освічені люди, члени нашого літературного клубу «Дивослово»! Багато  цікавинок знають! Радо діляться з друзями.

   А далі  занурилися в поезію.  Керівник об’єднання запропонувала «Додамо трішки лірики в нашу неспішну бесіду…»    Пригадали чудові вірші …

Сніги метуть. У вікнах біле мрево.
Антени ловлять клаптики новин.
На білий вальс запрошую дерева,
на білий вальс вітрів і хуртовин.

Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!

Я вас люблю за те, що ви дерева.
Що ви прийшли до мене, що ви тут.
Зима стоїть, скляна і перкалева.
Метуть сніги. Сніги метуть, метуть…

                                                                                  Л. Костенко

       А бібліотекар зауважила: «За Новим роком і Різдво Христове постукає колядками в наше віконце і Святвечір Божою благодаттю огорне наші душі».

Мороз малює у віконці.
Узваром дихає кутя.
І Мати Божа на іконці
у хустку кутає дитя.

Побудь дитиною, синочку.
Твоє дитинство золоте.
Ще вітер віє у терночку
і дерево на хрест росте.

Ще час не сплинув за водою.
Ще Юда спить у сповитку.
Он гурт з різдвяною звіздою
уже на ближньому кутку.

Поколядують і засіють.
Ще, може, буде і життя.
Ти на Голгофі вже Месія,
а на руках іще дитя.

                                          Л. Костенко

     Згадали наші літератори і грудневу ювілярку, видатну українську письменницю і перекладачку Марко Вовчок, 185 років з дня народження якої виповнилося 22 грудня.  Керівник клубу Ірина Добровольська дещо зупинилася на життєвому та творчому шляху  Марії Олександрівни, а в кінці своєї розповіді додала: «Ця неймовірна жінка змогла досягнути всього – слави, визнання, захвату своїх видатних сучасників. Своїм непересічним талантом, розумом  вона зачаровувала  чоловіків. П. Куліш, Т.Шевченко, І. Тургенєв, О.Герцен, Жуль Верн, Д. Писарєв були в колі тих, хто обожнював Марко Вовчок».

     Активна учасниця зустрічі пані Любов Степко прочитала милі і позитивні віршики  Тетяни Якимець і Лади Федоровської, вони додали  настрою і оптимізму всім присутнім.

    Новий рік на порозі…  Життя продовжується!

З Новим роком йдем до хати,
Щоб Вам щастя побажати!
Від Миколи до Миколи,
Щоб не кашляли ніколи,
Щоб не було сварки в хаті
Ані снігу на загаті.
Хай зростає зарплатня
В році новому щодня.
І забутьте всі мороки!
З Новим щастям! З Новим Роком!