В бібліотеці – свято Масляна !

    У святковий день всіх закоханих, день дарування книг в Каланчацькій центральній бібліотеці відбулося  й свято «Масляна» в рамках засідання клубу людей поважного віку «Спілкуймось!»  з рубрики «Немає переводу добрим звичаям народу». 

    Свято розпочалося вступним словом керівника об'єднання, активного відвідувача центральної бібліотеки Тетяни Петруненко: «Масляна або Масниця – одне з календарно-побутових свят, пов’язане із давнім народним звичаєм – проводами зими і зустріччю весни. Припадає воно на останній тиждень перед початком Великого посту.

    Неможливо уявити собі завершення зими без традиційного масляного тижня, за який кожен справжній українець встигає з’їсти таку кількість смачних млинців, що вистачить на весь рік. А чи знаєте ви, що Масляна – це одне з найдавніших слов’янських свят, тому що бере свій початок ще з дохристиянських часів, у період поклоніння язичницьким богам?»

   А далі пішли цікаві розповіді про походження Масниці, коли її святкують, традиційні страви …

   Актив читацького об'єднання разом з ведучою розповіли одноклубникам багато цікавого про це свято. Зокрема присутні дізналися, що Масляна символізувала прихід весни та пробудження природи. Древні слов’яни відзначали “проводи зими” та початок весни і весняного землеробства. В цей день вшановували Сонце, яке несло тепло і пробуджувало природу, тому й готували жертовний хліб, схожий на це небесне світило – млинець.

    Перші згадки про Масляну в календарях наших предків датуються ІV ст. н.е. Свято активно відзначалося не лише в період язичництва, а й після запровадження християнства князем Володимиром у 988 році. Зважаючи на велику популярність масничних обрядів та їх значення для народу, Православна Церква не відштовхнула народні традиції, а раціонально, з розумом використала.

   Далі керівник читацького об'єднання розповіла друзям, чому свято Масляни влаштували саме сьогодні й взагалі, коли святкують це чудове свято.

   Тетяна Дмитрівна наголосила, що в наш час сирна седмиця не має чіткої дати святкування, адже залежить від найголовнішого християнського свята Великодня та передує семитижневому посту. У цьому  році масничний тиждень розпочався 12 лютого і триватиме до 18 лютого. Сім днів поспіль дозволено вкушати масло, рибу, яйця та молочні продукти. Така їстівна розкіш відобразилася у назві свята – Масляна.

  Учасники заходу поцікавилися, яка ж традиційна страва Масляної? Одні вважають – млинці, інші їм заперечували, що саме вареники головна страва  цього величного свята. 

   Виявляється, прихід весни ототожнювали із Сонцем, тому на Масляну готували обрядовий хліб у формі кола – млинець. Стародавні слов’яни вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем вони з'їдають частинку тепла і могутності небесного світила. 

 А вареники вважаються символом Місяця, тому що своєю формою нагадують його обриси. Свого поширення ця страва набула на території України у період козацтва. Беручи до уваги мінімум півтора тисячолітнє походження свята та відсутність вареників у меню давніх слов’ян, традиційною стравою Масниці являються саме млинці, а вареники увійшли в традицію лише в останні століття.

  А далі свято продовжилося з елементами театралізації. На свято завітала мила україночка  Масляна в гарному святковому вбранні з макітрою, в якій вареники та млинці – для пригощання дорогих гостей свята.

  Ведуча запросила її на свято…

  Масляна звернулася до гостей: «Моє вам шанування. Я до вас на цілий тиждень завітала. Цілих 7 днів будемо вживати скоромну їжу: м’ясо, сало, ковбаси, яйця і щодня – млинці, вареники з сиром, политі сметаною… Гулятиму і я з вами…

    Кожен день Масниці має своє значення і на кожен день припадають якісь певні події. Увесь тиждень ділиться на два періоди: Вузька Масляна і Широка Масляна. Вузька Масляна — перші три дні: понеділок, вівторок і середа, а Широка Масляна — це останні чотири дні: четвер, п'ятниця, субота та неділя. У старі часи перші три дні селяни ще займалися господарськими роботами, а з четверга працювати заборонялося, тому що починалася Широка Масляна.

  В цікавій формі, захоплююче учасники заходу дізналися про кожний день свята. Понеділок — Зустріч ! В цей день починали пекти млинці, а найперший спечений млинець обов'язково віддавали жебраку, щоб той згадав душі покійних родичів і дорогих людей. Люди запрошували рідних і знайомих у гості на млинці, а свекор зі свекрухою вранці відправляли невістку на день до батька й матері, щоб увечері самим прийти до сватів у гості.

    У перший день Масляної з соломи, старого одягу та інших підручних матеріалів споруджувалося опудало великої товстої баби, яке насаджували на кіл і ставили на головній площі міста або села.

Вівторок — Загравання!

    У народі цей день називали Загравання: на гуляння виходила молодь, народ починав активно ходити одне до одного в гості. Парубки запрошували дівчат покататися на санях під завзятий дзвін бубонців або спуститися з крижаної гірки — одним словом, загравали з красунями.

Середа — Ласуня!

Вважалося, що на Масляну, а особливо в середу-ласуню, потрібно з’їсти стільки млинців, скільки душа забажає. Тому в кожному будинку накривали багатий стіл. Особливо готувалися тещі, адже саме в цей день до них у гості просто зобов’язані були заглянути зяті (у тому числі і майбутні, які вже отримали батьківське благословення на укладення шлюбу).

    Ведуча свята нагадала: «Сьогодні середина Масляної співпала з Днем Святого Валентина. Незважаючи на те, що День Святого Валентина вважається в першу чергу святом  закоханих, цього дня обов'язково треба привітати всіх, кого любиш : дідусів і бабусь, братів і сестер, батьків і друзів…»

   А Масляна продовжила свою цікаву розповідь.

Четвер — Розгуляй!  Інші назви: Розгул, Широкий розгул, Перелом, Широкий Четвер.

    З четверга починалася Широка Масляна, роботи по господарству припинялися, а святкування розгорталися на всю широчінь. Народ вдавався до всіляких потіх, влаштовувалися катання на конях, кулачні бої, різні змагання, які супроводжувалися поїданням млинців і всіляких страв.

    У цьому році Масничний четвер співпадає із Стрітення Господнім. 15 лютого Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений до Єрусалимського храму.

    За старих часів прийнято було в цей день святити воду в церкві а також свічки. Ці свічки вважалися оберегом від грози. Саме тому, ще одна назва свята – Громиця. Важливу роль у повсякденному житті відігравала і стрітенська вода. Вона мала такі ж властивості, що і йорданська.

    Вважалося також, що в цей день зима зустрічається з літом, то, відповідно, стежили за погодою. Про це побутує чимало прикмет та прислів'їв.

   А керівник клубу Тетяна Дмитрівна запросила гостей свята пригадати прикмети та прислів’я. Присутні навіть й не очікували, як багато вони знають крилатих висловів…

П'ятниця — Тещині Вечірки!

     Ще в четвер ввечері зять зобов’язаний був зайти до тещі, вклонитися їй у пояс і покликати до себе на млинці. А зранку з цією ж метою в будинок тещі він посилав «кликачів» — в основному своїх молодих родичів і друзів. В цей день теща зі своїми подругами і родичами приходила з візитом в гості до зятя на млинці, а млинці в цей день пекла вже її донька.

    Зять ввечері зобов’язаний був виконати свій святий обов’язок — прокатати задоволену і ситу тещу вулицями села або містечка.

   Субота — Золовчині посиденьки!

    Масниця — свято, що зміцнює сім’ю. Тому згадували і ще про одну родичку (якщо, звичайно, така була) — сестру чоловіка. Для неї готували спеціальний подарунок і в суботу звали в гості на млинці, щоб вручити презент. А ще в суботу ввечері відбувалося головне дійство Масляної — спалювання опудала зими.

Неділя — Проводи Масляної або Прощена неділя!

     В цей день потрібно було обійти всіх родичів і знайомих, і попросити у них вибачення за умисні або несвідомі образи, щоб вже на наступний день розпочати Великий піст з миром в душі. При зустрічі з людиною слід триразово поклонитися і випросити взаємного прощення: «Прости мене, в чому я винен чи згрішив перед тобою». «Хай вибачить тебе Бог, і я прощаю», — такою була відповідь. На знак примирення обов’язково потрібно було тричі поцілуватися. У цей день ходили і на кладовище, щоб пом’янути близьких і залишити на могилах млинці. А ввечері родина знову збиралася за великим столом. Головна страва, як не дивно, вже не млинці, а вареники з сиром і сметаною.

    Після таких цікавих повідомлень ведуча запитала у присутніх: «Чиє це свято? Сьогодні в Інтернет-просторах можна зустріти дебати – Масляна є більш українським чи більш російським святом? Зважаючи на язичницьку історію походження, відповідь очевидна – перш за все, це древньослов’янське свято, зароджене на території нашої Батьківщини. А ми, українці, є спадкоємцями традицій Київської Русі. Отже Масниця – наше культурне надбання, незалежно від особистих релігійних переконань – християнських чи язичницьких. Тому абсолютно неправильне твердження, що свято це – північно-східного сусіда».

    А завершилося свято закликом: «Не дамо ж забути наші найдревніші традиції! Адже ті, хто каже сьогодні, що млинці – це не наша страва, це недруги нашої держави, які нав’язують нам хибну інформацію та хочуть, щоб ми відреклись від своєї культури. А це – справжня зрада перед нашими предками, які колись заснували могутню державу Київська Русь й мріяли, щоб ми – українці – жили в достатку, в мирі та злагоді, шанували землі наші й не вірили пустим словам.

   Масляничні звичаї своїх предків ми успадкували. Тепер залишилося їх зберегти і передати своїм дітям, внукам та правнукам. А тому запрошуємо усіх відсвяткувати свято Масляни за древніми обрядами та разом відроджувати та популяризувати традиції та культуру нашого славетно народу – нащадків князів київських!»

   Любімо свою країну – Україну! Вивчаймо нашу історію та культуру! Та святкуймо наші рідні тисячолітні свята !!!