Україна – в художніх образах

   В літературно-мистецькій залі центральної книгозбірні оформлено інформаційно-пізнавальну виставку «Україна в художніх образах».

     Ми пропонуємо відвідувачам поглянути на рідну країну очима художників, письменників, музикантів…

     Україна - це такі відомі всьому світові діячі української культури, як Тарас Шевченко і Іван Франко, Леся Українка і Олександр Довженко, Микола Лисенко і Оксана Петрусенко, Марія Заньковецька і Соломія Крушельницька, Микола Костомаров  та Михайло Грушевський…
                          Усе моє, все зветься Україна.

                       ... Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлі́нна,
що хоч спинись і з Богом говори...

 ось так пише про Україну Ліна Костенко.

 А ось Україна в поезії Юрка Шкрумеляка (псевдонім Олександр Залужний)
Україна — то край славний, аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний, і степи, і гори.
І як мені України щиро не кохати?
Мене ненька по - вкраїнськи  вчила розмовляти.
І як мені України  щиро не любити?
Мене вчили по - вкраїнськи  Господа молити.
Протягом століть в Україні жили й творили видатні діячі України  та представники різних європейських країн. Тут вони черпали натхнення, тут народжувалися геніальні твори.

Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку належить особливе місце.  Тарас Шевченко,  як художник,  займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.  

Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Найбільш ранній малюнок Шевченка , що дійшов до нас  відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка, датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника. З часом він стає одним із відомим і популярним художником. Під час подорожі Україною , його  любов до рідного краю наштовхнула  на створення цілої серії картин під назвою “Живописна Україна”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Художникові довелося побувати у різних місцях України, де він змальовував й описував історичні пам’ятки. Тарас Григорович створив ряд портретів, які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів.  Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композиційною побудовою і свіжістю барв. 

     Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. «Талановита людина – талановита в усьому» – так абсолютно справедливо можна сказати про найзнаменитішого в усьому світі українця. Поет і письменник – він був також прекрасним живописцем і картина «Катерина» тому підтвердження. Робота ілюструє одну зі сцен однойменної поеми, в повній мірі передаючи почуття і переживання Шевченка.

Багато митців-художників на своїх полотнах змальовували українських козаків, показували їх у бою як лицарів без страху і докору – завзятих і відчайдушних рубак; у військових походах – зосередженими і дисциплінованими; під час відпочинку – коли герої могли дозволити собі розслабитися, і навіть беззахисними – коли дружина з макогоном чи кописткою ганяла за провину свого коханого-козарлюгу навколо хати. Добре відомо, що на час ведення воєнних дій козакам заборонялося вживати спиртні напої та вести розгульний спосіб життя. Ігнорування цих правил каралося, як тоді казали, на горло, тобто на смерть. Проте у мирний час, звісно, козаки уміли погуляти-повеселитися і робили це з неабияким розмахом. Багато різних сюжетів із козацького минулого втішають сьогодні очі любителів живопису. Проте, без сумніву, найвідомішим полотном із життя запорозьких козаків вважається картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Не можна не відзначити й те, що художнику вдалося дуже тонко упіймати дух того часу, дух козаччини.

Новорічні, Різдвяні свята посідають особливе місце у душі кожного українця. Вступаючи у новий рік, розпочинаючи новий відлік часу, маємо потребу освятитися найкращими почуттями, щиро побажати одне одному щастя та здоров’я, миру та злагоди в родині та в країні. Таке послання вкладаємо в українські традиції святкування зимових свят – кутю на покуті, щедре засівання сусідської домівки, величальну щедрувальницьку пісню на честь господаря й господині та їх діточок. Коли повертаємось до духовних джерел, вшановуємо традиції пращурів,  яскравіше сяє новорічна ялинка, створюючи справжнє свято. Прекрасно змальовує традиційно українське свято Михайло Стельмах у повісті «Щедрий вечір»: «Хоч убога-убога наша хатина, та в цей вечiр i вона покращала, побагатшала. Її бiднiсть скрасили i вишитi рушники, i кетяги калини, i запашне сiно на покутi, й свят-вечiрнiй стiл. На ньому зараз лежать три хлiбини, грудка солi, височiє стос гречаних млинцiв i стоять з рiзними пiсними стравами тi святешнi мальованi полумиски, що бажають добрим людям i здоров'я, i щастя, i червоного цвiту».

Та найяскравіше дух українського Різдва передає Микола Гоголь у казці «Ніч проти Різдва»: «Розвиднілось. У церкві ще до схід сонця було повно людей. Підстаркуваті жінки, в білих намітках, у білих суконних свитках, побожно хрестилися, біля самого входу стоячи. Шляхтянки в зелених та жовтих кофтах, а деякі навіть у синіх кунтушах із понашиваними ззаду золотими вусами, стояли перед них. Дівчата, що на головах мали понамотувані цілі крамниці стрічок, а на шиях намиста, хрестів та дукатів, намагалися протовпитися щоближче до іконостасу. Та попереду всіх стояли шляхтичі і звичайні собі селяни, з вусами, з чубами, з товстими потилицями, щойно попідголювані, мало не всі в кобеняках, з-під яких виставлялася біла, а в декого й синя свитка. На всіх обличчях, куди оком кинь, сяяло свято: голова облизувався, бачучи, як то він розговлятиметься ковбасою; дівчата помишляли про те, як будуть ковзатися з хлопцями на льоду; баби щиріше, ніж коли, шептали молитви».

Зворушливу історію про хлопчика, що заблукав в морозну різдвяну ніч у лісі та дивом врятувався, розповідає Михайло Коцюбинській в оповіданні «Ялинка».  «Настав святий вечір. В Якимовій хаті кипіла робота. В печі тріщав вогонь та сичав борщ. Олена, мати Василькова, крутила голубці на вечерю. Василько сидів долі та м'яв мак до куті. Василькові було літ дванадцять. Він був найстарший у сім'ї. Василько м'яв мак і все поглядав то на двох сестричок, що гралися з котом, то на батька, що сидів на полу, схиливши голову». 

Через мережу інтернет з метою метою вшанування подвигу учасників  Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні  відвідувачам  був представлений міні-показ мистецьких робіт  «МИСТЕЦТВО В ЧАСИ #ЄВРОМАЙДАНУ».   

За час свого існування Євромайдан встиг не тільки перетворитися в окремо існуючу республіку, але і збагатитися доволі багатим культурним фондом. Там була навіть створена Мистецька сотня, до якої увійшли художники, музиканти і поети, які своєю творчістю скрашують революційні будні. Творчість Майдану різноманітна – там є і професійні, і дилетантські роботи, проте їх об'єднує щирість і загальна ідея. І з впевненістю можна сказати, що після революції культурні напрацювання активістів Майдану розійдуться, якщо не по музеях, то точно по приватних колекціях. Ось як каже один із художників – карикатуристів  Юрій Журавель: "Чесно кажучи, не малюю, щоб залишилось в історії. Я просто відтворюю свої думки. Мій гострий олівець - моя зброя. Я намагаюся зосередити увагу людей на тому, що мене хвилює. А хвилює наша боротьба за правду... Хочу, щоб ми перемогли".

 

Україна... Вона в усьому, що нас оточує; в місяці, зорях, стежці, якою ви йдете до школи, у кожному камінчику, деревці. Все це рідне і близьке кожному з нас. І червона калина, що росте на подвір'ї біля вашої оселі, і рушничок, вишитий старенькими бабусиними руками.

Україна - це й зелена трава у дворі вашого дому, на якій можна бігати, сидіти, лежати і дивитися в небо. І в полі, і в лузі, і в лісі - вам скрізь хороше, бо ви вдома, на своїй землі. Навкруги земля ваших батьків, ваших предків.
Україна – це й рідна мова, якої вас вчила мама, співаючи колисанку.

Ще довго можна розповідати про Україну  в образах, та краще один раз побачити ніж сто раз почути.

 Запрошуємо вас до літературно-мистецької зали на перегляд цікавої та актуальної виставки. Саме тут ви поринете у чудовий світ мистецтва України.