Поетеса Юлія Шовкун – в гостях каланчацького "Дивослова"

     Читацьке  об’єднання місцевих літераторів «Дивослово» гостинно відчинило двері для поважної і шанованої людини  -  Юлії Шовкун, місцевої поетеси, яка вже довгий час не проживає у рідному Каланчаку.   

     На цю зустріч ми давно сподівались і з нетерпінням очікували і все ж вона відбулася спонтанно. Як часто трапляється, такі зустрічі  бувають цікавішими і теплішими аніж заздалегідь зорганізовані заходи.
Юлія Шовкун, наша землячка, поетеса і письменниця, сьогодні мешкає у м. Апостолово на Дніпропетровщині, але серце її  назавжди залишилось в рідному селищі.   По осені,  по осені,  по осені–

У затишний і теплий Каланчак,

Де бігали щасливими і босі ми,

Утримуючи обрій на плечах…

… Хоч  скроні сивиною припорошені,

І сльози виступають на очах,

Та хороше приїхати по осені

У затишний і теплий Каланчак.

 Історик за освітою, вчитель з великим педагогічним стажем, Юлія Шовкун, зі знанням справи говорила про нерозривний зв’язок поколінь, як основу моральних засад і складову розвитку держави. Розмова важлива і своєчасна, тож не випадково на зустріч було запрошено й старшокласників ЗОШ №1.

 Говорили про Україну, полум’яно і  з душевним щемом:   Люблю! Як жаданого первістка мати, Як стомлену матір сердечне дитя.

Люблю, та не вмію про це розказати,Люблю і не мислю без тебе життя!

Тематика творів Ю. Шовкун широка, через своє не байдуже серце вона пропускає спогади, болі і жалі.

Кремезна груша, як стара людина,

У пальцях розчепірених  - роки.

Побачили всього вони й не дивно,

старенькі руки і старі гілки.

Кремезна груша…тихий спомин ляже:

Твоя духмяність, молодість моя…

Ну хто тепер, крім нас, уже розкаже

 Про те, як тут жила колись сім’я?

 Поетеса майстерно прочитала поему «Кулішева криниця», присвячену відомому українському драматургу, театральному і культурному діячу Миколі Кулішу.   Миколо, окидую оком навколо:  Степи, за степами – степи, аж од краю – до краю…

ніколи ти їх вже не бачив,

відколи попав у те пекло –

аж туга бере, як згадаю.

Юлія Шовкун  ознайомила присутніх зі своїми перекладами з білоруської, польської, російської. Ось як звучить лєрмонтівські, з дитинства знайомі рядочки українською:         Самотній вітрильник біліє

В прозорій блакитній імлі…

Чи домом своїм не радіє,

Чи прагне чужої землі?

Поетеса була приємно здивована тим, що її вірші дуже популярні серед клубівців. Це дійсно так, жодне засідання «Дивослова» не проходить без читання її творів. З задоволенням читали вірші Юлії Шовкун Т. Бабенко, Л. Степко, Р. Глушко, Л. Радіонова, А.Козачок, В.Данько, Л. Смолієнко, О. Марченко, Л. Стринжа, Т. Мельничук. Прийшли на зустріч  і однокласники Юлії Сергіївни – С. Красновид і  Л. Щенявська, а  поціновувач таланту Т. Петруненко захоплено слухала поетичні і коротенькі прозові замальовки  автора.     Тетяна Бабенко прочитала власний твір історично-романтичного спрямування «Скіф».    Галині Нігачовій обставини завадили  прийти на зустріч, але вона передала вірш присвячений поетесі:    У вирі  каланчацького вокзала

Я доньку з зятем в місто проводжала

Дорожні сумки, крики, метушня

І тут з автобуса зійшла Вона.

Поволі, гідно з сумом на обличчі,

Ступала і не чула речення окличні.

Студенти, мами й просто перехожі

Які вони на неї геть не схожі…

Дивилась довго їй у слід і жалкувала,

Що імені її  я так і не згадала

Та враз прозріла – це ж Вона, Вона!

Богиня слова неквапливо йшла.

 Присутні дарували квіти дорогій гості, говорили побажання і взяли слово, що Юлія Сергіївна обов’язково завітає до нас з новим творчім доробком. 

  Керівник літературного об’єднання «Дивослово», організатор зустрічі, ведуча заходу Ірина Добровольська  нагадала про проведення акції  «За чисте довкілля», що продовжується в Україні і чергову сумну дату в історії країни й світу Чорнобильської трагедії та запропонувала до уваги присутніх виставку творів, присвячених екологічній тематиці під назвою «Природа – це казка, яку треба читати серцем».