Осінь ... Осінь ... Чаруюча краса надихає поетичні душі ...

        

    Манить осінь - чарівниця своєю  магічною красою наші душі … Хочеться стояти та милуватися опадаючим листям, торкатися кожного багряного та золотого листочка, визбирувати цю чаруючу красу… Хочеться вірити, що ця надприродна краса не зів’яне,  буде вічно милувати наше око, підіймати настрій, заохочувати й самим творити прекрасне, робити добро, радіти життю.

   Учасники читацького клубу «Дивослово» Каланчацької центральної районної бібліотеки своє чергове засідання присвятили прекрасній, лірико-романтичній темі – відображення  осені у творах класиків світової літератури.

   Радо привітала  місцевих письменників та поетів, любителів та шанувальників художнього слова керівник  літературного об’єднання Ірина Добровольська, а розпочала засідання дещо сумними віршами про похмуру осінь, яка наполегливо входить в свої права, відтісняючи  «дні золоті» - такі гарні, теплі, ніжні, яскраві…  

В полі вітер розгулявся,

Чорні хмари враз пригнав

Клен високий розгойдався,

Дрібний дощик накрапав.

Блискавка кришила небо,

Грім щось глухо бубонів

Літо вже забути треба -

Осінь їде на коні…

Ці чудові ліричні  віршовані рядочки належать  Галини Нігачовій – нашій поетесі, постійній учасниці читацького об’єднання. Вони виразно окреслили головну тему засідання. Учасники клубу з великим задоволенням пригадали вивчені на пам’ять  ще у дитинстві рядочки написані В.Сосюрою:                                                              

 Облітають квіти,обриває вітер

Пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні.

 А в когось в пам’яті зринуло Єсєнінське :

Отговорила роща золотая

Березовым веселым языком,

И журавли печально пролетая,

Уж не жалеют больше ни о ком.

Ірина Добровольська зачитала свій улюблений вірш С Єсєніна :

Тихо в чаще можжевеля по обрыву,

Осень - рыжая кобыла -  чешет гриву

Над речным покровом берегов

Слышен синий лязг ее подков.

Багатьом учасникам літературного об’єднання пригадалися вірші російського поета О.С.Пушкіна :

Унылая пора ! Очей очарованье !

Приятна мне твоя прощальная краса –

Люблю я пышное природы увячданье,

В багрец и золото одетые лесв,

В их сенях ветра шум и свежее дыханье,

И мглой волнистою покрыты небеса,

И редкий солнца луч, и первые морозы,

И отдаленные седой зимы угрозы …

У своїх міркуваннях про відображення теми осені у творах світової літератури, учасники клубу «Дивослово» згадали  генія англійської літератури, поета який в 25 років пішов з життя, але залишив по собі неоціненний поетичний доробок, його неймовірно чуттєва уява найбільше проявилася в одах, і звали його Джон Кітс, згадали кілька рядків із його «Оды к осени» у перекладі Б.Пастернака:

Пора плодоношенья и дождей!

Ты вместе с солнцем огибаешь музы,

Советуясь во сколько штук гроздей

Одеть лозу, обвившую карнизы.

Ось так згадуючи і милуючись чарівно - магічною красою осені, смакуючи кожну поетичну  метафору, епітет, порівняння,  пройшла перша частина засідання. Далі  члени  літературного об´єднання  торкнулися  високого літературного доробку ювілярів, оформивши виставку «Ювілейні барви жовтня», на якій були представлені книга авторства Б.Олійника, Ф.Моруа і С. Єсєніна.

Свій  вірш, написаний під враженням від зустрічі з бійцями 79 Миколаївської аеромобільної бригади прочитала Г.Нігачова:

Вдома залишилися робота, дім, сім׳я,

Навіть не говорячи нікому,

Собі сказали просто : «Хто, якщо не я?»

І на світанку вийшли ви із дому.

Ви йшли на захист рідних рубежів,

Покликані обов׳язком і серцем

Нещадно бити наших ворогів,

Які на землю українську вдерлись

Не за нагороди, а тим паче, гроші

Ви стоїте на дальних блокпостах,

Оберігаєте сни наші хороші,

Щоб не порушив спокій  «руський брат»

Ви мужні хлопці, просто добровольці,

такі ж як і колись ваші діди

Воювали у чужій сторонці

Європу врятували від біди.

Ми дякуємо вам за мирне небо,

Яке щодня у нас над головами,

А щастя більшого для нас не треба

І ми завжди пишатимемось вами.

На ліричній ноті завершив засідання клубу наш місцевий поет Володимир Войтюк : 

Замечталась ты в

Песнях осенних,

На ресницах же

Капли дождя.

У тебя есть мотив

Подзабытый

Ты хранишь его

Лишь меня.

  Цікаве ліричне засідання читацького об´єднпання завершилося, але його учасники ще довго не розходилися по домівках – читали й читали свої улюблені твори класиків світової літератури та свої особисті творіння про таку чудову пору року – Осінь …