З часом пам’ять не гасне. Пам’ятаємо... Сумуємо ...

              

     А їй здавалося, що все попереду…

    Да, вона була мрійлива, будувала плани, надіялася, вірила, що все хороше, щасливе у неї ще попереду.

   Минає рік з того сумного дня, як пішла у вічність наша колега – бібліотекар з великої літери Валентина Леонідівна Кучерова… Й, мабуть, не було жодного дня, коли б ми не згадали її, згадали теплим, добрим словом й сумом, що так рано та несподівано відійшла у інший світ.

   Творча та лірична, загадкова та романтична натура, добра, порядна, щира, прекрасна душа…

   Валентина Леонідівна – це цілий світ знань, почуттів, порядності, високої відповідальності, любові, скромності…

  Вона віддавала любимій бібліотеці та її користувачам, відвідувачам читацького об’єднання «Спілкуймось !» всю себе, без останку, не рахувалась з часом, проблемами зі здоров’ям…

  В безмежний та мудрий світ літератури вона пірнула ще дівчинкою й пронесла цю любов через усе життя. Оповідання, нариси, новели, замальовки – ліричні й романтичні, сумні та зворушливі, вони з’являлися все частіше й частіше, але підвищена скромність не дозволи їй поділитися з оточуючими, колегами, односельцями своїми творіннями. Вони просто лягали рядочок за рядком у звичайних учнівських зошитах...

   Вдячні читачі бібліотеки постійно, з великою вдячністю згадують свого улюбленого бібліотекаря – «ходячу енциклопедію», декільком поколінням вона привила любов до книжки, до читання, іншим стала вчителем, порадником, наставником, а хто ознайомився з її літературним надбанням - зачарований її романтичною творчістю й надовго залишився в прекрасному полоні щирих почуттів…

    Й особисте життя у Валентини Леонідівни було нерозривно пов’язане з бібліотекою, книгою, читачами…

      

  Про неї можна писати книжки…

З часом пам´ ять не гасне. Пам´ ятаємо... Сумуємо ...

.