Старшокласники вивчають легенди рідного краю

        

         Чергове засідання  читацького об’єднання за інтересами «Старшокласник» було присвячене вивченню легенд нашого  Таврійського  краю.

Тема історичного минулого  нашого району, та ще й в міфах і легендах, дуже цікавила старшокласників, тому підготовка була дуже клопіткою, старанною, дещо тривалою, адже прийшлося переглянути та вивчити багато документальних матеріалів, легенд, історичних фактів, подій далекого і не дуже далекого минулого Каланчака та його околиць. А  проведення заняття пройшло  дуже 

цікаво, захоплююче, на одному диханні.  

      Присутні мали змогу розширити свої знання з краєзнавства завдяки вивченню місцевого фольклору.  Дороговказом при складанні сценарію став фольклорний  фонд краєзнавчого сектору районної бібліотеки, а великим  помічником – чудова книжка нашого земляка  - краєзнавця  Анатолія Григоровича  Харченка  «Каланчак та його околиці».  

У краєзнавчому секторі бібліотеки накопичуються  та зберігаються легенди  про наш Таврійський край, вони представлені також на  нашому  бібліотечному блозі «Каланчак литературный», деякі з них і прозвучали на цьому заході.  

     Підчас проведення засідання  було висвітлено нову історію Каланчака, яка налічує  219 років, розповіли про селище дня сьогоднішнього і що розповідає давня історія  про Каланчацький край та Херсонщину. І хоча в Каланчаку та окрузі немає досить знаменитих пам’яток археології, історії чи природи,  увагу привертають степові кургани, такі прості  на перший погляд, а  це складні культові споруди, ритуальні центри давнини, степові храми святилища, де прадавні люди протягом тривалого періоду в тисячі років за різними культами здійснювали свої поховання, поклонялись своїм богам, приносили їм жертви… Саме кургани є німими свідками подій далекого минулого, славетних і безчесних вчинків вождів, крові та сліз простого люду, останнього притулку для десятків і сотень життів краю.

Слухаючи легенду про курган старійшини, учні прийшли до розуміння святості  курганів, тим більше, якщо такі кургани є кладовищем і для поховання православних. Багато визначних осіб та постатей минулого причетні до історії селища, впливали на його розвиток чи бували в цій місцевості. Батько історії Геродот бував у цих краях близько 2500 років тому,  метою  його поїздки було обстеження театру воєнних дій недавньої персько-скіфської війни,  коли 512 року  до н. е. перський цар Дарій прийшов сюди зі своїм військом, щоб  покарати скіфів за  часті напади на схід та зміцнити тут, на заході,  свій вплив, розширити свої володіння. Геродот залишив нащадкам неоціненні історичні, етнографічні та географічні відомості про народи, які тоді заселяли цю територію, легенди і перекази, які чув від самих скіфів та від греків, які були їхніми сусідами. З оповідей Геродота знаємо легенди про походження скіфського народу,  його перших царів і правителів, знаємо, що це був кочовий народ, а  один скіфський мудрець сказав: «Нас ніхто не завоює, бо ми, як Сонце, у постійному русі,  не маємо ні міст, ні сіл, ні ланів». Так і сталося у випадку з Дарієм, війська якого скіфи заманили в глибину краю, знищили все за собою, і Дарій з військом опинився, немовби, в пустелі, без паші для коней, без води,  тому, певно, Геродот  і присвятив окрему книгу цьому народові, що не хотів скоритися і вийшов у цій війні переможцем. 

Давні відомості про Північне Причорномор'я  дізнаємося завдяки античним історикам, географам, мандрівникам: Геродоту,  Страбону,  Клавдію Птоломею, Помпонію Меллі.  Останній, у своїй роботі «Землеопис», яку датують приблизно 44 роком до н.е., згадує про місцевості нашого краю, про Каркінітську затоку, місто Каркіну та, зокрема, про Тендрівську косу: «Виступаюча довга полоса землі з'єднується з берегом вузьким перешийком, на великому просторі і повільно звужується, збираючи свої довгі боки, мов лезо, лежить у вигляді меча. Є легенда, що Ахілл, вступивши в Понтійському морі у  війну з ворожим флотом, святкував тут свою перемогу урочистими іграми і, заспокоївшись від війни, займав бігом себе та своїх. Від нього ця коса названа Ахілловим Бігом».   
І ми відшукали та представили  до уваги учасників клубу  міф про утворення коси Ахіллів Біг (тепер це острів Джарилгач та Тендрівська коса, а колись у давнину вони були єдиним   масивом).  На засіданні клубу йшлося і про Кам'яний міст в селищі Каланчак, про який також є цікава легенда. Від того Кам’яного мосту, який ще називали Даріїв, залишився лише фундамент, та й його згодом мулом занесло.

Ще й нині відомо, де знаходився  той фундамент.  А називався  він «Даріїв», тому що був тут колись з військами цар Дарій.  Приємно, що збереглися свідчення жителів  селища  щодо будівництва другої  за часом спорудження церкви  у 1839 році, які розповідають, що для будівництва її фундаменту було використано каміння парапетної огорожі залишків кам’яного Дарієвого мосту через річку. Цей кам’яний міст знаходився за 200 метрів від приміщення сільської управи в південно-східному напрямку, тобто там,  де тепер знаходиться металева кладка за будівлею  палацу культури в напрямку провулка "Сонячний".  
Ще до заселення  Каланчака  турбаївцями, перед приїздом до Криму Катерини II, за наказом Потьомкіна, міст  було відремонтовано, тому саме по цьому мосту вона проїжджала зі своєю свитою у 1787році.
Багато легенд у народі існує з  часів грабіжницьких набігів  татарських ординців на Україну з метою захоплення в полон дівчат, жінок, чоловіків та їх продаж на невільницьких ринках. А живий товар мав назву "Ясир".                Легенди «Золота Балка», «Скіфський Мак» та «Турецька троянда» розповідають  про героїчну боротьбу запорозьких козаків в обороні рідного краю і свого народу.  
Далі мандруючи легендами краю,  члени клубу «Старшокласник» «перенеслися» в більш сучасні часи – в середину XIX – початок XX століття. Їх увагу захопила  дуже цікава, романтична та зворушлива легенда  «Купальниця», яка  була представлена учасникам засідання.  Вона стосується роду баронів Фальц-Фейнів - нещодавніх володарів обширних маєтків півдня Російської імперії, які створили порт Хорли на півострові Гіркий Кут та славнозвісний заповідник Асканія - Нова.  Мармурові жіночі скульптури було встановлено біля фонтанів у Хорлах та в Асканії Новій, адже обидві вони втілювали спогади про нещасливе кохання…        Готуючись до заходу,  активісти  читацького об’єднання «Старшокласник» - учні  9 – А класу Каланчацької ЗОШ № 1:   Єлизавета  Александрова, Валерія Денисенко,  Вікторія Шендрик, разом з бібліотекарем, керівником клубу Ольгою Пантеліївною Качур, іншими працівниками бібліотеки, класним керівником Ларисою Володимирівною Кравченко,  знайшли та підготували для представлення твори місцевого краєзнавчого фольклору, зачитували легенди та міфи,  також був підготовлений показ слайдів, виготовлена  схематична  стрічка часу з основними краєзнавчими датами.

З  легендами та міфами нашого Таврійського краю та творами нашого земляка  - краєзнавця А.Г. Харченка  «Каланчак та його околиці» запрошуємо ознайомитись в читальному залі центральної районної бібліотеки.     Ласкаво просимо !