Словами віршів ми малюємо зиму

 

Сніг загортає місто у пелюшку,
Його колише, наче немовля.
Дерева, одягнувши капелюшки,
Ввижаються святковими здаля.
   Зима – це чародійство!  Її  магію намагаються передати на полотні художники, закарбувати в нотах композитори, мовою рим і метафор описати  прозаїки і поети.
   Ось такої пори, коли відзвучали колядки, а щедрувальники і посівальники  просяться до хати з віншуваннями, зібрався клуб місцевих літераторів «Дивослово» в літературно-мистецькій залі Каланчацької центральної бібліотеки на своє перше засідання в Новому році під назвою  «Словами віршів я малюю зиму».    І почалося все з надзвичайно приємного знайомства з пані Оленою Левчук, яка в Новому році приєдналася до кола творчих людей, що безмежно люблять літературу.  Для знайомства пані Олена обрала власний вірш «Я – людина», він прозвучав  як особистий маніфест, з власною шкалою цінностей та чітко розставлених пріоритетів. І звісно, поетка внесла свій поетичний штрих в портрет зими  мальований віршами. 

Зима малює на моїм вікні
Свій дивовижний візерунок.
Цю ніч не спиться щось мені
До мене в гості – безліч думок.
Холодний вітер вовком завива
Зимі красуні він співає пісню
Запорошило, скрізь мережива
                                     канва…
Природи фантастичне дійство
Покрило землю білою вуаллю,
Як гарно ж, визнати я мушу
Я лише Бога про одне молю
Хай не замерзнуть нині
                   людські душі.     До поетичного змальовування зими приєдналася і пані Любов Радіонова, її  натхненність, щирість і відкритість світу просто вражає.

   Зимовий день закляк в пориві вітру,
Сніжинки метушливо падали до ніг,
Мороз доніс й свою добірку,
Гортаючи листки в календарі.
Зима вдягла сорочку грудню,
Й  сніжинки вишила на ній,
Гуляв по полю вітер блудний,
Й свої насвистував пісні…

       Пані Любов  перша завела розмову про цінність слова, його силу і його здатність лікувати. А знаєте у чому таїна? В тім, що
У кожнім слові серденько живе,
То плаче, то сміється, то співає,
І промінь мудрості у кожнім слові є,
І глибина його усіх віків сягає…       Віршів було прочитано багато. Портрет зими змальований віршами обростав все новими рисами і деталями. Поетичні перегони влаштували Тетяна Мельничук, Любов Степко та Людмила Пшенишна. З захопленням  і акторським талантом вони читали вірші, як власні, так і написані членами  літературного об’єднання «Дивослово» в різний час.

    Прозвучали  поетичні твори Сергія Чурая, Наталії Шелест, Юлії Шовкун, Лариси Климашівської, Неллі Колесник, Артура Омельчука та  Галини Нігачової.
    Керівник клубу Ірина Добровольська звернула увагу присутніх на  літературно – історичний репортаж «Іван Огієнко:  українізатор освіти і церкви». Репортаж готувався з метою вшанування пам'яті видатного українського вченого, мовознавця, державного, громадського та церковного діяча, Івана Огієнка (митрополита Іларіона) та з нагоди 140-річчя від дня його народження.
     Непомітно промайнули дві години спілкування, портрет зими, змальований віршами, набув довершеності.  

 А що вже  й січень тікає, зібравши у клунок
намисто різдвяних гаптованих свят.
Ще спогад колядки дзвенить біля клуні,
зерно ще живе в рукавичках хлоп'ят.
Земля ще радіє щедрівочці добрій,
ще душі вмиває йорданська вода,
та вже півзими покотила за обрій
весела, бентежна, свята коляда.
Минаються свята...
   Сподіваємося, пані Зимі сподобався портрет, який дружно малювали учасники творчого об’єднання «Дивослово».
   До зустрічі у лютому! Будемо словами віршів змальовувати  кохання!   Приєднуйтесь!