ГОЛОДОМОР ...
Не звільняється пам'ять,
відлунює знову роками.
Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, не храми –
Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам’яної гори
Надійшли. Придивляюсь:
«Вкраїна, двадцяте століття»
І не рік, а криваве клеймо:
«Тридцять три».
Кожного року в останню суботу листопада громадяни України з
болем згадують страшні муки українського народу в 1932- 1933 роках.
Десятиліттями правда про голодомор пошепки передавалася з покоління в покоління. 28 листопада 2006
року Верховна Рада України ухвалила
закон «Про Голодомор 1932- 1933 років», як геноцид українського народу і про невинно
убієнних голодом заговорили вголос.
В сумній зажурі схиляли голови відвідувачі Каланчацької центральної бібліотеки біля книжкової виставки «Над білим янголом скорботи». Дивлячись на світлини, переглядаючи жахливі цифри статистики жертв, читаючи гіркі спогади очевидців, приходить усвідомлення: все це сталося через втілення в життя настанов антилюдської, безбожної ідеології більшовизму і сталінізму.
Україна, з посиланням на дані науково-демографічної експертизи стверджує, що загальна кількість людських втрат від Голодомору 1932 –33 років становить майже 4 мільйони осіб, а втрати українців у частині ненароджених становлять понад 6 мільйонів і це щонайменше.
Й сьогодні, розбудовуючи рідну Україну, пам’ятаймо про кожну сторінку на тернистому шляху до незалежності, про кожну історичну віху – важку й щасливу, сумну й радісну, трагічну й переможну. Ми повинні вчитися на помилках, попередити подібне!
Перегорнімо скорботні сторінки достовірної
народної пам'яті разом з працівниками
Каланчацької центральної
бібліотеки. Схилімо голови в глибокій жалобі за невинно убієнних голодною
смертю! Долучаймось до традиційної загальнонаціональної хвилини мовчання о
16.00. А о 18.00 на знак скорботи і
пам’яті про мільйони загублених життів наших співвітчизників приєднаймось до Всеукраїнської
акції «Запали свічку пам'яті!».
відлунює знову роками.
Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, не храми –
Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам’яної гори
Надійшли. Придивляюсь:
«Вкраїна, двадцяте століття»
І не рік, а криваве клеймо:
«Тридцять три».
В сумній зажурі схиляли голови відвідувачі Каланчацької центральної бібліотеки біля книжкової виставки «Над білим янголом скорботи». Дивлячись на світлини, переглядаючи жахливі цифри статистики жертв, читаючи гіркі спогади очевидців, приходить усвідомлення: все це сталося через втілення в життя настанов антилюдської, безбожної ідеології більшовизму і сталінізму.
Україна, з посиланням на дані науково-демографічної експертизи стверджує, що загальна кількість людських втрат від Голодомору 1932 –33 років становить майже 4 мільйони осіб, а втрати українців у частині ненароджених становлять понад 6 мільйонів і це щонайменше.
Й сьогодні, розбудовуючи рідну Україну, пам’ятаймо про кожну сторінку на тернистому шляху до незалежності, про кожну історичну віху – важку й щасливу, сумну й радісну, трагічну й переможну. Ми повинні вчитися на помилках, попередити подібне!
Немає коментарів:
Дописати коментар