Плакала сама природа ...

  

 Герой - кіборг  Олександр Береза …

      24 січня 2020 року Каланчацька об’єднана територіальна громада  вшановує п’яті  роковини загибелі нашого земляка Олександра Берези, Воїна Світла, Героя – кіборга, нашого земляка, який загинув захищаючи Донецький аеропорт.

     П’ять років – як одна мить … Страшна, незагойна рана …

Сум … Біль стискає серце … 

П’ять років тому Каланчацька громада попрощалась та провела в останню путь Олександра Григоровича Березу.

   Олександр Береза загинув у самому пеклі АТО  ...

   Залишились без татка діти, дружина  – без чоловіка, батьки – без сина … Україна – без одного з своїх патріотів … Цілісінький день йшов дощ, сама природа плакала нарівні з односельцями,  Сумно…  Боляче… Страшно …

Герої не вмирають !  Вони навіки в нашій пам’яті!  

    Народився Олександр Береза 28 липня 1971 року в Каланчаку, тут же закінчив  середню школу, звідси пішов до лав армії, тут  одружився зі своєю коханою Оленою, тут народилися його донечки, тут  був мобілізований  на захист  Батьківщини. Служив  воїн у 79 – ій аеромобільній бригаді у званні  молодшого сержанта. Загинув 24 січня 2015 року захищаючи Донецьке летовище.

    Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" Олександр Береза  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

     П’ять років минуло з того часу, як Каланчак  під холодним січневим дощем попрощався зі своїм славним сином Олександром Березою.

    Каланчацька громада схиляє голову вшановуючи його мужність. Ми пам’ятаємо, що мирним життям завдячуємо таким, як він – хоробрим Воїнам Світла.

    Сьогодні подвиг Олександра Берези увічнений в меморіальній дошці біля центрального входу  ОЗ «Каланчацький ЗПЗСО №1», де він навчався і меморіалі загиблим в АТО – ООС землякам в центрі селища, його ім'ям названа вулиця. 

    Вічна слава і доземний уклін нашому Герою !

    В Каланчацькій центральній бібліотеці зібрані матеріали, документи, спогади, фотографії про наших Героїв  Світла –Олександра Березу, Юрія Іржика, Володимира Серебринського.

    В бібліографічній подорожі «Вулиці та провулки Каланчацької ОТГ» розміщено допис про Олександра Березу, чиїм ім’ям названа вулиця в центрі селища Каланчак, де народився виріс наш славний земляк…

Місцевий поет Анатолій  Суганяк відгукнувся віршами:

 Прапор, квіти і зброя

Що потрібно іще?

Ми хороним Героя

Під січневим дощем.

                      Все зробив він що треба

                      Щоби ворог пощез…

                      І заплакало небо

                      Теплим, світлим дощем…

Ллються сльози народні,

Бо в останнюю путь

В  нас Героя сьогодні

Побратими несуть.

                      Наша гордість святая

                      Ти, Береза Сашко !

                      Наші душі сплітають

                      Світлу пам'ять вінком.

 Ти ще рвешся до бою…,

А народ наш правий -

Не вмирають герої

І ти,  Сашко наш,  живий!   ***

                     Не вже це все?  Осиротіли діти,

                     Кохана жінка – нині вже вдова,

                     Його батькам не скоро ще радіти

                     Не втішать їх розрадливі слова.

 Та знаю я, у цім байдужім світі

По волі Бога, звісно ж не само

Зростуть у Героя героїчні діти,

Як ми Вкраїну злидню не здамо.

                     Вони зростуть і їм у цій країні

                     Засяє Правди зірочка свята!

                     Цього здавна чекали в Україні,

                     За це Сашко життя своє віддав!

 Галина Нігачова також  присвятила вірш  О.Г.Березі  «Хоронили солдата»

Хоронили солдата

Під  холодним дощем,

Хоронили солдата,

А  в душі моїм  щем.

Він загинув на фронті

Не колись, а тепер.

Його вбив не арієць,

А  російський снайпер.

Злая куля дістала,

Як своїх рятував.

Він пройшов через пекло

І  «кіборгом» став.

Від сусіднього «брата»

Він  нас  рятував.

Той ножаку у спину

Українцям загнав.

Сльози й краплі дощу

На  обличчі моїм.

Він ніколи не прийде

У власний свій дім.

Не обійме дружину,

Не побачить доньки.

Та в пам'яті нашій

Буде в нас навіки!

Галина Нігачова також  присвятила вірш  О.Г.Березі «Хоронили солдата».

 Хоронили солдата

Під  холодним дощем,

Хоронили  Героя,

А  в душі моїм  щем.

Він загинув на фронті

Не колись, а тепер.

Його вбив не арієць,

А російський снайпер.

Злая куля дістала,

Як своїх рятував.

Він пройшов через пекло

І  «кіборгом» став.

Від сусіднього «брата»

Він нас рятував.

Той ножаку у спину

Українцям загнав.

Сльози й краплі дощу

На  обличчі моїм.

Він ніколи не прийде

У власний свій дім.

Не обійме дружину,

Не побачить доньки.

Та в пам'яті нашій

Буде в нас навіки !

Герої не вмирають … Вони назавжди в пам’яті народній !

  Вічна слава Герою – кіборгу Олександру Березі!

  Вічна слава Героя Світла !!!