Поліна Райко : терниста дорога до раю …

     В літературно-мистецькій залі Каланчацької центральної бібліотеки відбулася подорож у світ прекрасного, Година милування чарівними картинами, поринання у світ дивовижної краси – молодь познайомилася з творчістю художниці Поліни Райко.  

    За адресою:  вулиця  Нижня, буд.  74, місто Олешки, Херсонської  області  знаходиться  не  зовсім звичний будиночок. Це не просто старенька хата, а музей, хоча й поки що без офіційного статусу. Постукайте, вам відчинять і все – ви вже у іншому вимірі, у світі художниці Поліни Райко, де живуть дивовижні птахи, леопарди, великі риби, стоїть церква, і ростуть дивні  квіти. Там, на стінах своєї  хати  вона увіковічнила і трьох своїх сестер, зобразила їх з крилами, сидячи на місяцях-молодиках і кожній подарувала по букету квітів і двох своїх діток під покровом янгола - охоронця.

     В чарівний, щирий в своїй наївності світ малярки,  запросила  учнів  9 – Б класу (класовод  В.В. Барановська) ОЗ "Каланчацький ЗПЗСО № 1" керівник  сектору мистецтв Каланчацької центральної книгозбірні, бібліотекар  Маргарита Молдован.

      Поліна Райко  почала малювати у 69-річному віці не маючи а ні художньої освіти, а ні уявлення про стилі і  напрямки в образотворчому мистецтві. Образна система мисткині поєднує непоєднуване, радянську, язичницьку та християнську естетики.

    Поліна Райко розписала власний будинок, літню кухню, хвіртки, паркани і гаражні ворота, використовуючи найпростіші та найдешевші фарби — емаль ПФ, де відтворила власну біографію, своїх родичів, домашніх тварин, картини природи…

   На фарби і пензлі витрачала майже всю свою мізерну пенсію. В цих розписах – душа Поліни Райко. Вражає сміливість, впевненість, з якою вона відтворювала образи найглибших закутків свого внутрішнього світу. Малювала, як дихала.

   «Поліна Райко актуальна. Це очевидний бренд і не лише Херсонщини. Вона народний художник,  її мистецтво наївне – так, але вона постмодерністськи вирішила всі ці свої композиції, відпрацювала власний стиль. Скажу, що розписати стелі, стіни – це важка праця. Це її історія на всіх стінах будинку, такий щоденник, спогади, її світ. У той час вона нас здивувала і надихала водночас. Благодать спустилась на неї, це чудо», – каже художник В'ячеслав Машницький, який опікується мистецькою спадщиною самобутньої малярки.

     Свій поклик до творчості вона називала божим даром за всі її страждання та нелегке життя. За кілька років Поліна Райко трагічно втратила всю родину, залишившись на старості самотньою. До речі, не мала в хаті телевізора і, як кажуть експерти, може, це й допомогло зберегти щирість і чистоту образів.

Унікальні розписи потребують реставраційних і музеєфікаційних робіт.

  Попри те, що минуло15 років від смерті художниці, її ім’я і досі не пошановане на належному рівні.

   В самих Олешках пересічним мешканцям та й навіть недалеким сусідам ім’я Райко ні про що не говорить. Хоч і було знято два фільми, написано кілька статей та проведено з десяток екскурсій, про унікальне мистецьке явище Поліни Райко не говорять в колах мистецтвознавців. А таки варто було б! Бо художники наївного народного малярства, які за усіма канонами “не вміють малювати”, насправді творять те мистецтво, що зачіпає, не лишає байдужим, надихає й енергетично підживлює, і є містком до чогось дуже глибокого і високого.

    На завершення зустрічі Маргарита Миколаївна представила виставки «Мистецькі барви» Тетяни Буцу та «Фантазії політ і рук творіння» Ольги Бондар, що розгорнуті у секторі мистецтв. Виконані в різних техніках, різні за формою, матеріалами витвори рук вправних майстринь  однаково милують око і дарують естетичну насолоду душі.

    Долучайтеся до прекрасного!  Бібліотека завжди чекає на Вас!