Андріївські вечорниці у бібліотечній світлиці

     З давніх давен існувала в українського народу чудова традиція збиратися на вечорниці. Вони давали  змогу  молоді більше проявити себе, розважитися, навчитися корисним у майбутньому побутовим речам, ближче познайомитися і по-новому глянути один на одного в дружній атмосфері.

    Ще століття тому в українських селах можна було побачити приклади давніх розваг сільської молоді: музика, вечорниці, досвітки, вечірки, танці.

    Віддаючи шану минулому, беручи все найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо найдорожче, що є в народу: його мову, пісню, обряди, історію. Саме з цією метою 13 грудня  керівник клубу «Старшокласник» Лариса Шаваровська  запросила   учнів  10 -го та 11 -го класів ЗОШ №2  до  літературно – мистецької зали Каланчацької центральної бібліотеки на  Андріївські «Вечорниці у світлиці».  

     Ведуча, гарно вбрана в одяг досвітчаної матері,  запропонувала молоді зануритися в азартну атмосферу вечорниць без інтернету, соцмереж і  мобільних телефонів, наші ж бо прабабці і прадіди  вміли розважатись без них. Чого тільки не було на  вечорницях! Пісні, танці, жарти, ігри. Парубки мірялися силою, дотепністю та ще й бешкетували. А дівчата, наче квіточки, мліли від хвилюючого очікування ворожіння та залицянь хлопців. Чом би  нинішній молоді не підтримати звичаї  нашого народу , хоча б і в осучасненій манері, адже люди завжди будуть прагнути щастя і спілкування.

    А які ж вечорниці без ворожіння? Ведуча і керівник клубу розповіла про  гадання на Андрія , традиційні страви та обрядами – кусання калити, ліплення вареників, сіяння конопель, ворожіння на взутті та балабушках . Залучивши до пізнавального процесу і присутніх у залі старшокласників. Зазвичай дівчата та хлопці ворожили разом, однак інколи  парубки  намагалися завадити певним дівочим обрядам або й переграти їх на власну користь. Особлива частина гуляння на Андрія – це обряд кусання калити. Цей обряд був своєрідним іспитом на зрілість: важливо було не лише відкусити шматок від коржа, але й стримувати свої емоції, не сміятися. Вважалось, що оженяться чи вийдуть заміж ті, що стримались, а пустосміхи – ще рік парубкуватимуть-дівуватимуть, бо ще не доросли .

     Закінчувались гуляння вечерею. Після вечері починались танці. Веселощі часом тривали цілу ніч. По вечорницях розходились по хатах. Дівчата продовжували ворожити: клали під подушку гребінці, шматочки паперу з іменами хлопців, а ще ставили гілочку – як зацвіте до 13 січня, то чекати цього року сватів.   

     Вечорниці пройшли у теплій та позитивній атмосфері. Особливого  настрою заходу додали учасники  дитячого театрального  колективу  «Скрепки» (керівник Н. Походай)  Центру дитячої та юнацької творчості  Анна Гиніна та Максим Кишеневський, які талановито виконали смішні і повчальні мініатюри і побажання на святого Миколая.

    Молодь  мала змогу переглянути відеоролики на тему українських  вечорниць та поринути у минуле пов’язане з традиціями та обрядами нашого народу.  Господиня вечорниць, вона ж керівник клубу «Старшокласник» та ведуча заходу Лариса Шаваровська пригостила всіх присутніх в залі калитою з сюрпризом.  

    Головним завданням для всіх нас є те, щоб українські традиції не забувалися а примножувалися та продовжувалися.

   До цього закликала і книжкова виставка «Андріївські вечорниці у Каланчацькій бібліотеці», яка викликала жвавий інтерес у молоді.

   Тож бережіть цю прекрасну, багату скарбницю, в ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.