В клубі «Спілкуймось!» – свято Матері.

    

    Мама , мамочка, мамуся!  Рідна, мила, люба!  Найдорожча!  

    Майже всі бібліотеки Каланчацької централізованої  бібліотеки відгукнулися різноманітними заходами до Дня матері. Заключним акордом в цій величній симфонії Жінці – Матері стало засідання клубу «Спілкуймось!» під назвою «Мамині  колискові – це магічний код». 

    Колискова – це пісня маминого серця, яке завжди б’ється з любов’ю до дитини, це оберіг і скарбниця народної мудрості. Саме вони передавалися з вуст у вуста і прийшли до нас з глибокої давнини.

    Через колискову мама передає дитині мудрість пращурів, пам'ять віків, вона є ключем до розуміння нашої природи та голосу інстинктів. Колискова – це магічний метод заспокоєння душі.

    Відкрив засідання клубу з вітально – гумористичною програмою дитячий драматичний колектив «Скрепки» дитячо-юнацького центру під керівництвом Наталії Походай.

   Талановиті дітки за свій гарний і позитивний виступ були нагороджені щирими  оплесками присутніх. Ведучі свята Ольга Гавран і Любов Степко привітали мам, бабусь і прабабусь з Днем матері і Днем  сім’ї, побажали їм справжнього щастя, довгих років життя, міцного здоров’я  та взаєморозуміння в сім’ях і запросили всіх заспівати колискових, яких у дитинстві їм співали мами і яких вони співали своїм дітям. Дина Снігурська, Лариса Бруяко, Алла Крупач, Надія Кушнір, Євгенія Петренко охоче відгукнулися на пропозицію і залунали в літературно – мистецькій залі колискові. «Котику сіренький», «Чия то рута – м’ята», «Ой, люлі – люлі», «Прийде тихо синій вечір», «Шепоче річечка» повернули у дитинство учасниць клубу «Спілкуймось!», бо немає в світі пісень, чиє значення можна порівняти зі значенням колискових, вони найперші уроки любові, спокою і захисту в житті людини.  

    Продовжуючи пісенну тему Ольга Гавран запропонувала вікторину, в якій треба була заспівати пісні в яких є слово «мати».

    Судячи з того як гарно і злагоджено зазвучали голоси учасників свята на базі бібліотеки можна  організувати й хор.  Душевно линуть залом перлини української музичної творчості «Рідна мати моя», « Чорнобривці насіяла мати», «Били мене мати», «Летіла зозуля» та інші. Потім ведучі провели пізнавальну вікторину з історії заснування Дня матері.

    Розповідаючи про те, що колискова – це магічний оберіг дитини від сил темряви, мама – берегиня роду, ведучі нагадали, що 16 травня в Україні відзначається День вишиванки. Адже українська вишиванка  поєднала у собі сукупність божественних енергій, що творить довершену і гармонійну долю людини. Кожен символ, колір на вишиванці мають своє значення, свій глибокий  смисл – ромби, трикутники, кола, квадрати, хрести, калина, вишня, мак, барвінок, ромашка –ніщо не випадкове на сорочках, все повинно захищати від зла і дарувати чисту енергетику.

     Людмила Пшенишна доповнила розповідь про вишиванку, розказавши про традиції вишивання у різних регіонах України їх відмінності  і особливості й подарувала сектору мистецтв барвистий комплект картин традиційних декоративних народних ремесел, як то карпатські плетені ліжники, опішнянська кераміка, решетилівське гаптування, петриківський розпис.

     Свято матері, родини і вишиванки супроводжувалося мелодійними відеокліпами  українських виконавців.

    Традиційно ведучі запросили присутніх  до чаю і солодощів, що є можливим за сприяння районної організації Товариства Червоного Хреста України та завдячуючи впровадженню ПСП проекту компоненту Операційного плану.

      Завдання кожного покоління передати всі найкращі надбання наступному поколінню, щоб не переривався зв'язок  батьків і дітей.                       

Мене матуся вчила вишивати
Узори й квіточки на полотні.
Традиції навчала пам’ятати
Й пісні народні — світлі і ясні.
І рідну мову ніжну, солов’їну,
І жарти, й думи, чарівні казки.
Любити вчила рідну Україну,
Її ліси, поля, красу, стежки.
Любов до всього дітям закладала,
В красу довкілля змалечку вела.
Й мені рушник на щастя вишивала,
Й на добру долю у житті дала.
Подарувала ще сорочку-вишиванку,
Щоб оберегом стала на путі.
І це зі мною буде до останку,
Це найдорожче у моїм житті

                                     ( Н. Красоткіна)