Чарівна симфонія весни

      Травневе засідання літературного об’єднання «Дивослово» Каланчацької центральної бібліотеки «Весняними стежками рідного краю» було присвячене темі «весни» й який величезний вплив цієї чудової пори року має на поетичні душі наших літераторів.

     Відкриваючи засідання, керівник клубу Ірина Добровольська зауважила, що весна дивовижна і неповторна пора року, адже кожен новий день виповнений подіями, варто тільки придивись, прислухатись...

    У всьому дивовижна гармонія і злагодженість. З тепленької, прогрітої ніжним сонечком землі, на світ з’являються чарівні квіти, і радують нашу душу дивними і неповторними кольорами і формою. У чарівну музику весни щодня вплітаються нові звуки, дивовижні мелодії та маленькі виконавці, і створюється неповторна чарівна симфонія, яка звучить над весняним світом і наповнює серце людини ніжністю, радістю і любов’ю. І ці одвічні почуття, здіймають нас над буденним світом і несуть у чарівний і дивовижний світ казки, де ласка, любов, радість огортають нас невидимими крильми і дарують цілий світ сповнений гармонії і натхнення. Саме так, гармонії і натхнення, про це свідчить вагомий творчий доробок наших поетів весняної тематики. 

   Й далі ведуча наголосила, що у віршах  учасників клубу ми можемо знайти описи весни починаючи з перших березневих днів, коли душа спрагло прагне тепла і любові

Вийдеш з хати за поріг,

А навколо білий сніг.

За календарем весна,

А на дворі ще зима. (Г. Нігачова)

Березневий день…

До зими так близько й так далеко…

Не відвикли ще ми від зими,

А десь там, за обрієм, лелеки

Вже черкають тропіки крильми…  ( Ю. Шовкун)

Медовою краплиною тече  час, ось і квітень закружляв у весняному вальсі

Який квітучий  білий снігопад!

Весна у вельон вишні одягає.

Мої зачарування із принад –

Весь світ довкола мліє і кохає.

Роса цілує білі квіточки,

А ті п’янять так лагідно – медово.

Тремтять грайливо ніжні пелюстки,

Немов любові два одвічних слова…  (О. Кузьменко)

І запломенів степ скіфськими тюльпанами

З –за моря ясне сонечко встає,

В степу димлять, клубочуться тумани.

Весна надворі, все кругом цвіте,

Розквітли скіфські красені – тюльпани… (П. Герасимчук)

І запросить вітер білопінну красуню калину на танок

Білитм цвітом – фатою

Вбралась ти на весні.

Як калино, з тобою

Легко дихать мені!

Ти п’яниш і дурманиш,

За собою ведеш.

Моє серденько раниш,

А своє бережеш. (П. Біган)

А ось і травень усміхається і йде

Почався травень, а на дворі спека!

Дощу нема ні крапельки ніде.

І хмар нема ні близько, ні здалека,

А травень усміхається і йде…  (Н. Красоткіна)

     Власними свіжонаписаними віршами поділилися Лариса Климашівська «Я знаю, что весна пришла», «У нас уже отцвел жасмин», «Та женщина, которая играет».

     Поетичний марафон підтримала Валентина Куцева з віршами «Ну как прожить нам без весны?» та «Весна заглянула в моё окошко».

    Любов Степко, Людмила Пшенишна, Ольга Марченко, Алла Козачок, Тетяна Бабенко прочитали улюблене з творів П. Бігана, В.Войтюка, П. Герасимчука, Н. Шелест, Ю. Шовкун, В. Олексія, С. Чурая.

     Керівник клубу Ірина Добровольська  запросила присутніх в «Закордонні літературні мандри» творами письменників – ювілярів  Бальзака, Е. Войніч та Джерома К. Джерома.

    На завершення зустрічі ведуча звернулася до присутніх віршем Надії Красоткіної: «Тож друзі, весна у літо переходить,

Стоїть жаркий, спекотний день.
Ліниво річка хвилю котить,
Пташки виспівують пісень.

В кущах зозуля роки лічить,
Хтось в небі синяву розлив.
А сонце щедро-щедро світить
І вітерець танок завів

У верховітті верб плакучих,
Що тихо воду з річки п’ють.
І сотні зайчиків блискучих
На хвильках річкою пливуть.

І раптом — небо у сніжинках!
Летить пороша звідусіль!
З тополі вітер зняв пушинки.
І тополина заметіль

Кружляє, носиться, літає,
Неначе й справді — це зима!
А сонце дужче припікає.
У небі й хмароньки нема.

           А далі  Ірина Добровольська ще запросила  всіх на наступне засідання літоб’єднання  для обговорення «Літнього літературного меню»!