З глибин історії ідуть ...

Відбулося чергове засідання клубу «Старшокласник» і присвячене воно було трьом великим українським святам: Покрові Пресвятої Богородиці, Дню Українського Козацтва, Дню Захисника України. 

 Ведучі заходу розпочали зустріч одноклубників словами: "Яка ж вона довга, у століття, у цілі віки,

Година негоди, що люд український гнітила.

Із сивої пам’яті сміливо ідуть козаки,

А шаблі, мов блискавки, сині жупани, мов крила.

Закличний марш: агов, козацтво, в путь!

І, як струна, душа правдива кожна,

З глибин історії вони ідуть, ідуть.

“Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть”.

Учасники клубу - учні 9 -А та 9 -Б класів Каланчацької ЗОШ № 1 з класними керівниками  активно приймали участь в засіданні, обговорювали, задавали запитання, відповідали на запитання та згадували цікаві відомості з уроків шкільної програми, адже на уроках всі вивчали унікальне явище в історії людства – козацтво. 

  Керівник читацького о

б’єднання  на

гадала присутнім що, козак – це лицар-трудівник, це особливий тип воїна. Розповіла, що в ХІV столітті в України з’явилися козаки, діяльність яких з кожним роком набувала більшого значення. Початок козацтва, як окремої групи населення, важко встановити. У ті часи, коли Україна знемагала від татарських нападів, енергійні, сміливі люди вирушали в степ, на “уходи” – полювати на дикого звіра, займатися рибальством, збиранням меду диких бджіл. Життя у степу, серед різного роду небезпек їх манило більше, ніж життя у селах та містах. Ці люди поволі об’єднувалися у ватаги, групи, які спільно полювали, а в разі потреби нападали на татар, відбиваючи в них “ясир” і награбовану худобу. Добре знаючи степ з його стежками, криницями, ярами, вони стали небезпечним для татар ворогом.  

Присутні на заході дізналися, що на зиму “уходники” поверталися до своїх осель – Канева, Києва, Черкас, сіл – і там розпорошувалися серед тих груп, з яких вийшли. Походили вони з різних станів: селян, бояр, міщан, були серед них навіть князі-магнати, яких приваблювала стихія степу з його пригодами. "Уходники" перетворювалися на постійних оборонців України.

  Бібліотекар зауважила, що у ХV столітті термін “козак” вживають вже відносно українців. 

     Ведуча далі продовжила, що перша письмова згадка про козаків датується 1492 роком, коли на скаргу татарського хана Великому князеві Олександрові на киян та черкасців, що напали на татарський корабель під Тягинею, останній обіцяв “потрусити” козаків. 

   Члени клубу обговорили питання "Козак – хвалькуватий гультяй чи відважний лицар?" та прийшли до висновку, що козак став у наші часи  синонімом лицарської доблесті та високого благородства. Для нас, перш за все, козак – це міцна людина, яка жила в гармонії з природою. За часів запорізьких козаків не було лікарень, діагностичних центрів, не працювали й аптеки. Але люди без цих благ цивілізації все ж таки мали міцне здоров’я. Чому ? Тому що козаки жили в гармонії природою. І це головне.

Вони з повагою ставилися до рослинного світу. Саме з нього добували українські воїни життєві сили. Після ранкового купання в річці козак ще мокрим заходив у хащі квітучих рослин (в основному злакових) і перебував там деякий час, щоб пилок укріпив шкіру і наділив організм силою та здоров’ям.  

   Бібліотекар звернула увагу й на те, що крім фізичного здоров’я, є здоров’я душі. У цьому відношенні козаки були здоровісінькими. Навіть тривоги й постійна небезпека козацького життя не могли завадити цьому.       Ведучі зустрічі зосередили увагу на Запорізькій організації козацтва. Вона  була заснована на бойовому братстві, свободі, рівності, справедливості. Це була справжня республіка: виборність керівників, рівні права усіх козаків на участь у виборах, можливість вільно висловлювати свою думку, переобирати керівників у разі невиконання обов’язків. Як писав Д. Яворницький: «Запорожець не знав ні «цоб» ні «цабе», тому був здоровим, вільним від хвороб, помирав більше на війні, ніж удома». І волелюбний, здоровий козацький дух виявився незламним.  

   Учні дізналися, що сьогодні в Україні діють більше десяти всеукраїнських козацьких організацій.  Козацькі організації зацікавлені у вихованні здорової молоді, загартованої фізично й духовно. Тому члени організації відроджують козацьке бойове мистецтво. 

   Й завершуючи засідання бібліотекар зауважила, що ви всі  погодитесь із тим, що козак – це людина здорова та сильна, смілива, відважна, а ми дійсно козацького роду. Отже, завжди пам’ятаймо слова із Статуту Українського козацтва: «Український козак – душа правдива, справедлива і незрадлива. Український козак – це лицар України, морально чиста, високодуховна людина, яка вміє панувати собою, володіє своїми емоціями, розумом, волею…».  Хай непереможний козацький дух допоможе вам гартувати тіло й долати життєві труднощі".

   Засідання клубу супруводжували слайди, які підкріплювали слова ведучих Ольги Качур та Олени Гриценко. Демонструвала слайди Наталя Яковлєва. 

   До заходу в літературно-мистецькій залі оформлена виставка – галерея постерів  з історії костюма українського воїна.