


Ведуча
свята Тетяна Петруненко зауважила, що людська осінь, як і природа, буяє
різними фарбами, різною красою. В одних вона палахкотить розмаїттям барв, у
інших - тихим бабиним літом, у третіх - суцільним присмерком, а то й нудьгою,
яка пливе у прірву безнадії. Але перш, ніж настане осінь, перш ніж посивіє коса
і зовсім іншими стануть очі, у кожного
ще буває весна і літо життя. Весна і літо... як швидко вони спливають. І
ось тихою ходою підступає осіння пора: рано чи пізно, але дівчина стає,
дружиною, потім ненькою, далі свекрухою чи тещею і, врешті-решт, бабусею, а
парубок перетворюється на чоловіка, батька, тестя, свекра і, нарешті, стає
дідусем.

Це
час, коли вже збудовано дім, посаджено не одне дерево, стали дорослими діти та
радують онуки і правнуки. Тож дай Боже щоб Ви бачили від найрідніших людей
тільки любов і турботу, відчувати людську вдячність за віддане тепло і трудові
здобутки…»


Тетяна Дмитрівна продовжує: «Бабуся ! Чи є в світі краща
людина? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира. Скільки вона не доспала ночей, голублячи своїх онучат. А які щирі очі в бабусь! У них не побачиш ні лукавства, ні
хитрощів .Це погляд добра і любові. У кожної бабусі своє життя, своя доля.
Заради онуків бабуся віддасть усе. Кажуть ,що бабусі люблять своїх онуків
більше ніж дітей. Ви тільки вслухайтесь! Бабуся! Бабусенька, бабусечка. Яке
ніжне, красиве та лагідне слово».



Організатор та ведуча Тетяна Петруненко
завершила свято побажаннями, щоб у всіх не лише сьогодні а й
завжди був хороший настрій, щоб кожен день додавав бадьорості, щоб сонячне
проміння зігрівало серця, а слова подяки возвеличували, щоб постійно відчували свою
повагу, шану, гордість, ніжність, відданість любові…
Цікаве, тепле, зворушливе свято ветеранів та людей поважного віку вдалося на
славу, а ще святкували з різними смаколиками, чаєм, фруктами, цукерками та іншими солодощами. Довго не змовкали вірші, пісні, вітання…
Ніколи
не померкне осіннє золото життя !
Немає коментарів:
Дописати коментар