Великий дар дається людині – бути Татом !

Відкривають збірник роздуми о. Мартина
Хоміва: «Величний дар – бути Татом !» і
далі такі поетичні та філософські, такі теплі та зворушливі, такі ніжні та
бентежні оповідання, есе, вірші …
В
передмові до збірника говориться:
«Татові» - колективний Гімн
тернополян найдорожчій Людині із вдячністю за подароване Життя.
Книга «Татові» об’єднала 100 авторів –
письменників, літераторів, творчих особистостей, які сотворили 133 присвяти:
поетично і віршовано, есе і оповідання,
сповідь і замилування, - немов посадили Сад Пошанівку Тата, у якому також росте
напутнє Слово священика, повчально –виховне Слово науковця – педагога, і Слово
пошанівку батьків – зі Святого Євангелія.
Кожне деревце – особливе.
Кожна праця – Богу мила,
Усе добре примножує радість.
І повчально – великою є радість бути Татом.
У тій
радості закладена могутня сила єднання,глибинна мудрість віків, працьовитість,
вражаюча відданість і любов серця…»
І дійсно, минає дитинство, ми
дорослішаємо, покидаємо родинне
гніздечко, пропливають роки, десятиліття, іноді, так складається в житті, що за повсякденними
справами, проблемами, клопотами та негараздами … - все нам ніколи, поїхати, відвідати,
подзвонити, відвідати на цвинтарі, пом’янути добрим словом … , нажаль ми черствіємо душею …
А в бібліотеках ми проводимо цикли заходів до Дня Матері, до Міжнародного жіночого Дня 8 березня, до Дня сім’ї , й все про
рідну Матусю. Ми часто
згадуємо Маму, вклоняємось їй, її світлої пам"яті ... , а про Тата …, дійсно, у нас мало
пишеться, згадується...
В книжці піднято дуже важливу та зворушливу тему - цікаву, конче потрібну -
щоб не черствіли ми душею та наші діти та онуки !!!
Давайте
замислимось, що для нас - Тато ! Ось що
думає з цього приводу Оксана Коваль,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психологічних та педагогічних дисциплін Тернопільського НЕУ:
«За що ми
можемо подякувати своєму татові:
За те, що:
- дав нам життя.
- жертовність і мудрість.
- радів нашим успіхам, але ніколи не штовхав до
них.
- допомагав, коли міг, піклувався про наші
матеріальні та духовні потреби.
- навчив відрізняти правду від брехні, до якої відносив: жалість до себе, осуд інших
людей, обговорення людини, якої не було поряд.
- був прикладом в усьому.
- любив нас, був справедливим і тактовним,
поважав нашу гідність.
- години щирого спілкування.
- спогади про власне дитинство і розуміння усіх наших вчинків.
- навчив цінувати життя, дякувати Господу за
усі блага, радіти кожній хвилині і кожному маленькому успіху.
- стремління допомагати усім, кому ми здатні
допомогти, співчувати у прикрощах та радіти за успіхи близьких.
- випробування, життєві уроки, за безцінний досвід…
За що дякувати своєму таткові – вибирайте
самі. Та пам’ятайте, що ранню старість і хворобу татові приносять не тільки праця, утома, а й сердечні
хвилювання,переживання, тривоги, прикрощі, яких завдаємо ми, діти.
Тож, вдячність – це пам’ять серця, подяка
за добре ставлення, за допомогу. Учімось бути вдячними татові: говорити теплі слова, робити добрі справи і,
впевнена, легкість, взаєморозуміння і доброта завжди буде у кожному домі, а
головне – у кожному серці. Будьмо
вдячними !»
З цим прекрасним збірником можна познайомитись в читальній залі центральної районної бібліотеки. Своїх користувачів та відвідувачів книгозбірні ми запрошуємо на її презентацію, яка відбудеться у травні цього року, надіємось, що на це літературне свято приїде до нас і Марія Йосипівна.
З цим прекрасним збірником можна познайомитись в читальній залі центральної районної бібліотеки. Своїх користувачів та відвідувачів книгозбірні ми запрошуємо на її презентацію, яка відбудеться у травні цього року, надіємось, що на це літературне свято приїде до нас і Марія Йосипівна.
Від щирого серця
дякуємо Вам, шановна Маріє Йосипівно, за Чудову Книжку. Для нашої бібліотеки -
це дійсно, дуже цінна знахідка !
Немає коментарів:
Дописати коментар