Жива душа кераміки

Гончар

  на небі знаки прочитав -
Таємні символи пізнав.
Взяв золота ковалик,
Зробив із нього валик
І в центр Всесвіту поклав.
Свою молитву Богові послав,

Щоб стала глина

Враз слухняна,

Щоб стала форма

Наче пава неземна.

І сколихнулось води плесо.

І закрутилось з глиною колесо,

Пручалась струнка красуня,

Боялася, що вся ця метушня

Загубить розум у танці-колі.

Гончар дарує їй щастя волі.

                                                                 Вона ж завмерла чашею

І, щоб не стала квашею

До горна була віддана.

Там, з вогнем жаданим,

У танці пристрасного кохання

Чаша стала міцніше каменя.

Тепер красуня дивиться на вас,

Щоб випили з неї медовий квас.

В читальному залі центральної районної бібліотеки відбулась виставка – презентація виробів з глини, яких представив чудовий майстер Сергій Анатолійович Селєзньов з села М.Горького нашого району.
Ведуча презентації, бібліотекар Ірина Добровольська, розпочала з невеличкої історії про глину, її властивості і, звичайно, про гончарну справу.
Історія глини дуже цікава. починається вона з створення світу. Довгий час фігури богів робилися з глини, а вже потім - з каменю. На Півночі глину використовували по-своєму. Чукчи та коряки використовували білу глину для приготування їжі і називали її земляним жиром, а ще глину використовували для стерилізації молока. В посуд з молоком кидали одну ложку глини - молоко не прокисало протягом кількох днів навіть у спеку.
     

Вона розповіла, що глина - дивовижний природний матеріал, теплий, ніжний і податливий, який може перетворитися на що завгодно, від примітивної, на перший погляд, дитячої іграшки до дивовижної вази або витонченого свічника. Робота з глиною благотворно впливає на нервову систему, розслаблює, знімає нервове напруження. Так що ліплення з глини - це не тільки цікаве творче заняття, яке може перетворитися на улюблене хобі. Цікаво, що це ще й спосіб скинути накопичену негативну енергію, зняти напругу, розслабитися, отримати масу позитивних емоцій.
Корисно знати, що глина сприйнятлива до почуттів і може ефективно допомогти зняти гнів, агресію, страх, тривогу, провину.

Глина зустрічається повсюдно. Її можна взяти у місцях ремонтних робіт, на будівельних майданчиках, у місцях посадки дерев і чагарників, в обійстях. У сільській місцевості глину можна узяти берегах річок, парку, схилах, глина міститься будь де, у нас під ногами…
     Присутні дізналися, що глини бувають дуже різними і за походженням, і за мінеральним складом, і за змістом всіляких домішок. Для гончарних робіт глина повинна бути достатньо "жирною". Інакше вона буде погано ліпитися і тріскатися при випаленні. Причому, чим тонше, витонченіше виріб, тим більше жирна глина для нього використовується. Різниться і колір глини. Вона може бути червоною, коричневою, зеленого, блакитного, білої, сірої. Зустрічається навіть шоколадного або брудно-чорного кольору. Колір глині надають окис різних металів: алюмінію, заліза, титану.   


  

Гончарство - одна з самих давніх професій. Гончарне ремесло взаємодіє з усіма стихіями (водою, землею, повітрям, вогнем).

     Сергій Анатолійович Селєзньов – справжній Майстер «Золоті руки» представив виставку своїх чудових виробів, від яких не відірвати погляд, яких тільки виробів він не виготовив, колекція дуже велика, діапазон фантазії дуже високий, від кількості назв до широти вжиткових призначень, вироби виготовлені з різної глини - за складом, жирністю та кольором. Присутні довідались, що він дійсно працює як високо професійний Майстер, гончар – знавець своєї справи, професійно розуміється і на підборі кольорів до своїх виробів… 

Майстер розповів, що гончар ліпить двома руками , а круг обертає ногами. Робота гончара на перший погляд неважка. Насправді ця легкість досягається тільки з часом і вправлянням, потребує неабияких знань та навичок. Чутливість пальців, координація, швидкість і точність рухів мають виняткове значення для гончара. Його руки мнуть, тиснуть, гладять, торкаються глини, і, раптом, з-під рук починається витягатися глечик або горщик, макітра чи ваза, блюдо чи... Гончар повинен перетворити шматок глини на казковий витвір мистецтва, а «закріпити» чудо-вироби потрібно в печі, тут також своя технологія – витримати режим температури, час випікання… А про себе Сергій Анатолійович розповів, що переїхав з дружиною до нас в район не так давно, тут йому сподобалась природа, екологія. Сам він за професією взуттєвик, народився в місті Запоріжжя. Гончарською справою почав займатись з 2002 року, а захопив його гончарською справою старенький дідусь, який живе у підніжжя гори біля м. Ялта, що в АР Крим, там він вперше виготовив гончарські вироби та музичні інструменти. Доречі, Сергій Анатолійович виготовляє ще й музичні інструменти та добре грає на них. Зараз Сергій Анатолійович працює в селі М.Горького на посаді художнього керівника в сільському будинку культури, а гончарство - це його захоплення для душі.
    

Затамувавши подих слухали присутні розповідь Великого майстра, багато було запитань, роздивлялись вироби…
    Сергія Анатолійовича з першою персональною виставкою тепло привітала директор Каланчацької ЦБС Надія Федкевич, вручила квіти та Подяку, побажала подальшого творчого натхнення, визнаності його таланту, щоб перша виставка в Каланчацькій бібліотеці стала стартовим трампліном для майбутніх.
Зустріч закінчилась, а ще довго не хотілось розходитись.

Ознайомитись з виставкою чудових творінь прийшли й наступного дня вже вчителі, класні керівники Г.Д.Нігачова, Л.А. Літвінчук та учні Каланчацьких ЗОШ № 1 та № 2 та інші.

Багатий талановитими людьми наш Каланчацький район і дуже приємно, що край поповнюється такими прекрасними талантами !