Чаруючий світ Катерини Білокур

        «Доля випробовує тих, хто надумав дійти якоїсь великої мети...   Але сильних духом не злякає ніщо. Вони з стиснутими вустами... уперто, сміливо і гордо ідуть до наміченої мети — крок за кроком все вперед і вперед... І таки досягають мети. І тоді доля нагороджує їх сторицею і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного і ніким не перевершеного мистецтва».  Катерина  Білокур. 
Завітавши до центральної районної  бібліотеки учні 9-х класів  Каланчацької ЗОШ № 2 разом з своїм класним керівником Галиною Дмитрівною Нігачовою та шкільним бібліотекарем Ларисою   Валентинівною Смолієнко поринули у чаруючий світ мистецтва. Старшокласники побували на літературно – мистецькій годині, присвяченій народній художниці України Катерини Василівни Білокур. Від дня народження великої художниці минуло більше ста років. Ці роки склали Двадцяте Століття, що увібрало в себе революції, братовбивчі й світові війни, голодомор і голокост, гучні військові, фізкультурні, пісенні свята, декади, всесоюзні художні виставки…

Були в тому далекому

Двадцятому - спалахи

визначних світових талантів,

знакових подій в житті

людства і серед них -

народження Великої

всесвітньовідомої, а тоді

ще малесенької дівчинки

Катрі Білокур…

Бібліотекар – організатор заходу та ведуча Маргарита Молдован цікаво розповіла про життєвий та творчий шлях мисткині. Її тепла розповідь уміло перепліталась зі спогадами від імені самої головної героїні Катерини Білокур, які майстерно відтворила бібліотекар Валентина Кучерова.

"...Вже в молодості стала я кой у кого доставати книги і з них узнала, що є на світі такі люди - художники і яка їх робота. І якимсь чарівним, прекрасним показалось мені те велике слово художник. От я й сказала собі, що чи рано, чи пізно, хоч на старості літ, а буду художником, буду - і все!"

Доля не послала Катерині ні мистецьких шкіл, ні мистецьких наставників. Училася сама, за її висловом, "тягла свій віз пізнання основ мистецтва самотужки».
«...я на матір-природу дивилась і в неї, багатої на фарби, тони й півтони, училася. Там цвіте квіточка синя, а там - жовта й червона, там кущик травиці, гілка калини схилилась, а над нею хміль і переступень покрутились. Там фіялкові дзвіночки тихесенько вітром гойдаються, а там сині Петрові батоги над пахущим чебрецем схиляються... І все це було чудово, чудово! І я передавала на свої картини - і теж виходило чудово!"
Малювала усе, що оточувало її, що любила понад усе: зем¬лю, коней, людей, та найбільше її вразливу поетичну душу зачаровували квіти, що райським розмаєм цвіли доокруж хати, на городі, на луках, на полях. У листах вона згадує, як квіти з нею розмовляли, просили малювати їх.

"Я й сама як почну малювати яку картину квітів, то й думаю: оце як цю закінчу, тоді вже буду малювати що-небіть із життя людсь¬кого. Але ж поки закінчу, то в голові заснується цілий ряд картин та одна другої чудовіші, та одна від другої красивіші... Та начебто аж схиляються до мене, та як не промовляють: "Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?" То я все на світі забуду та й знов малюю квіти".

... Квітковий світ замінював їй тепло дому, виростаючи від маленької пелюстки до масштабів космосу. В тому маєві квітів вона забувала про свою недолю і знаходила розраду, що зігрі¬вала її чутливе серце. Через квіти пізнавала натуру, людину, всенький світ. Вона оспівувала квіти у картинах і в листах.  Малювала іноді й портрети. З раннього періоду творчості збереглися портрет сестри Олі Білокур (1928) та колгоспниці Тетяни Бахмач (1932).
У другій половині 30-х - у 40-х роках опанувала техніку живопису. Перші значні роботи цього періоду - «Берізка» (1934), «Квіти», «Портрет племінниць» - засвідчили і її високе обдаровання.
Більшість творів тогочасного періоду втрачено під час війни. Після визволення села від фашистів Білокур створює одні з найкращих своїх творів — «Буйна», «Декоративні квіти» (1945), «Привіт урожаю» (1946) і славнозвісне полотно «Цар-колос» (1949).
50-і роки - найбільш плідний період творчості мисткині. Їй допомагає Спілка художників України. 1954 року в Парижі на міжнародній виставці демонструються її картини «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле», які високо оцінив Пабло Пікассо.
1956 року їй присвоєно звання народного художника України. В останні роки життя художниця створила чудові картини «Півонії» (1959), «Букет квітів» (1959), «Квіти і овочі» (1959), «Натюрморт» (1960).
Захід проводився з демонстрацією фото картин художниці. Присутнім була представлена ще й літературно-художня виставка творів про життєвий та творчий шлях Катарини Білокур та фото її  картин.  Завершив літературно-мистецьку годину бібліографічний огляд літератури щодо життєдіяльності  майстрині, яка представлена на виставці.

А потім учні завітали до інтернет –центру, де за допомогою пазлів відтворювали картини Катерини Білокур. Конкурс був цікавим та захоплюючим.

Переможці конкурсу отримали солодкі призи.  І ще довго  за допомогою інтернет - мережі милувались картинами відомої української художниці  Катерини  Білокур та щиро дякували організаторам такого цікавого та пізнавального заходу.