Побудь зі мною в тиші…

Чергове засідання бібліотечного об’єднання людей поважного віку «Спілкуймось!» в переддень Великого Свята – Свята Правди і Добра, Свята Світла і Любові, Свята Великодня ! Зійшлись майже всі учасники клубу, зручно розсілись в читальному залі книгозбірні, приємно, лагідно, тепло звучать слова ведучих.

Вслухайся в тишу, у лагідний подих весняного вітру, в

радісне щебетання пташок...

Вслухайся в тишу... і, можливо, тоді ти почуєш, як у двері твого серця Хтось стукає і просить: «Відчини !».
Вслухайся в тишу, бо в тій тиші витає Той, Хто завжди був і буде, найвища у світі Правда і Краса. Він - світло для світу, яке не згасає, дорога правди, що веде нас до раю...

Вслухайся в тишу... Прислухай¬ся до свого серця. Спробуй знайти ключ до нього і відкрити в собі Любов.
Всевишній Творче! Ось перед Тобою
Ми знов із своїм серцем і думками.
Шукаючи душевного спокою,
Приходимо до Тебе із мольбою,
Як предки наші ще перед віками,
Забувши, що Ти - правда віковічна,
Ми правду на Землі знайти хотіли.
Молитва. Саме вона наближає нас до Бога. Молитва - це наша розмова з Творцем. Найчастіше ми молимося ПІДчас випробувань чи невдач. У важкі хвилини свого життя ми звертаємося до Бога, просимо поради і допомоги. А коли у нас усе гаразд, то ми забуваємо про молитву, забуваємо подяку¬вати Богу. А Він терпляче чекає, коли ми зна¬йдемо для нього час.

Дякуймо Богові за все і завжди, приймаючи все, що Він нам дає. Дякуймо і пам'ятаймо, що Бог є любов, а любов не може бути джерелом зла.

Молюсь Тобі, мій Боже, з сонцем ясним
В порогах сяйних раннього світанку.
Молюсь Тобі, коли під сяйвом красним
Земелька-мати будиться зо сланку.
Молюсь Тобі, коли квітки маленькі,
Мов ароматами зітхають, дишуть.
Молюсь Тобі, коли вітри легенькі
Пестливо віттями дерев колишуть.

Молюсь Тобі, коли лан колосистий,
Хвилюючись, на сонці доспіває.
Молись, коли ти кривду знаєш.
Як в небезпеці ти - молись.
Молись, молись аж до могили.
Чи йдеш, чи їдеш ти кудись.
Молися ревно в час спокуси.
Як переможеш, дякуй ти.
Молись, молись і без вагання
Іди в молитві до мети.

Людина... Вінець земного творін¬ня. Чи збереже вона храм своєї душі чистим і світлим, чи перетворить його на руїну, - це за¬лежить від неї самої...
Лише той, хто терпляче несе свій хрест і ніколи не нарікає на труднощі, може но¬сити це горде звання.

Господи, приклад Твого життя

 спонукав мене до зміни

особистого життя. Роздумую,

чому так важко було жити?

Тому то, відходячи від тебе,

я відходив від праведного житія.   Ісусе, виведи мене з пітьми до  світла любові.
 
                                            У сиву давнину, ще на  початку світу
                                           (Це повідує нам Святе Письмо Старого Завіту),

                                           Творець землі і неба - Вседержитель –
                                           Людину сотворив, Всевишній наш Учитель.
                                           З великою любов'ю, мов оздобу.
                                          На образ Свій і на Свою подобу.
                                          Він дав їй розум і свобідну волю,
                                          Але й Закон Декалог Він їй дав,
А щоб людина мала добру долю,
Виконувати Закон заповідав.
А на горі Синай пророк Мойсей
Із вірою у Господа прийняв Закон оцей.
Ісус Христос як Божий Син в Новім Завіті
Людському роду залишив слова завітні:
«Якщо знайти ти хочеш вічний рай,
То Заповіді Божі зберігай».
Заповіді Божі - це ті дороговка¬зи, що стоять на шляху до неба. А земне життя промайне, як одна мить. Тоді душа стане перед Богом, і Він запитає, як ми пройшли свою жит¬тєву дорогу.

Шлях небесний - це шлях заблуканих дітей до люблячого Батька. Це означає покинути зло і стати на дорогу добра. Для од¬них - це глибока і рішуча переміна у своїх по¬глядах та переконаннях: покинувши зло, прийняти правду.

Для інших - це суд над собою, щоб знайти в собі те, що давно непокоїть сумлін¬ня. Це означає повернутися до любові, від якої колись відійшли, і розпочати все спочатку, тоб¬то стати новою людиною. У кожного цей шлях різний, але для всіх цей шлях через Христа. Це шлях, що триває протягом усього життя.

Шлях Ісуса - це шлях любові. Коли нам важко йти дорогою життя, тоді ста¬ємо на коліна й у молитві відчуваємо, як Ісус приходить на допомогу.

Над сивовусими небесними лана¬ми Бог проходить. З глибини Вічності падають зерна в душу. І там, у храмі душі, над яким у недосяжній високості в'ються голуби молитви, там у повно¬звучнім храмі акордами розцвітають, натхнен¬ними, як очі предків.

                                                 - Будь добрим і милосердним.

                                                 - Роби добро, уникай зла.

                                                 - Люби Господа і ближнього свого.
                                                 - Надійся і довіряй Богові.
                                                 - Виконуй Заповіді Божі.
                                                 - Прагни досконалості.
                                                 - Дякуй Богові за все, що маєш.
                                                 - Ступай слідами Ісуса і Марії.
                                                 - Збережи храм своєї душі.
                                                 - Щиро молися.
                                                 - Читай Святе Письмо.

Вже стало доброю традицією в «Спілкуймось!» святкувати в колі друзів дні народження своїх одноклубників. Цього весняного передсвяткового дня друзі вітали з Днем народження Тетяну Андреєву, Валентину Покрову, Євгенію Петренко та Тетяну Петруненко. Багато теплих приємних слів, щирих побажань пролунало на їх адресу. Для іменників друзі влаштували ігри, конкурси, квіти та подарунки, а скільки пролунало для них гарних пісень в виконанні жіночих вокальних ансамблів «Южаночка» та «Осіннє золото» - постійних друзів бібліотеки.

Засідання клубу підготувала керівник бібліотечного об’єднання, бібліотекар Валентина Кучерова разом з активом клубу.